22 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
особи, яка подала скаргу ОСОБА_5
слідчого ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 з доповненнями на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2018 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2018 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_6 від 25 березня 2017 року про закриття кримінального провадження №12017110000000001.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу слідчого судді, скасувати постанову слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_6 від 25 березня 2017 року про закриття кримінального провадження №12017110000000001, та зобов'язати Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції поновити досудове розслідування кримінального провадження №12017110000000001, посилаючись на те, що слідчий суддя дійшов висновку про законність оскаржуваної постанови слідчого передчасно та без належного дослідження обставин справи, не перевіривши доводи скарги та підстави для закриття кримінального провадження.
Апелянт зазначала, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження є незаконною та передчасною, постановленою з неповним дослідженням обставин справи, а наявні у справі висновок судово-медичної експертизи та показання свідків є сфальсифікованими, та не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, посилалась на порушення слідчим її прав як потерпілої, оскільки її належним чином не повідомлено про закриття кримінального провадження, та не вручено копію постанови про закриття кримінального провадження.
Зазначала, що копію ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2018 року їй вручено 22 січня 2018 року, тоді як подано апеляційну скаргу 25 січня 2018 року, а тому строк апеляційного оскарження нею не пропущений.
У поданих 14 лютого 2018 року доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_5 посилалась на те, що матеріали справи та постанова слідчого про закриття кримінального провадження не містять даних про швидкість руху, з якою рухався автомобіль "Тойота", державний номер НОМЕР_1 , яка має важливе значення для встановлення в діях особи складу кримінального правопорушення.
У доповненнях від 22 лютого 2018 року ОСОБА_5 зазначала, що у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про слідчо-оперативну групу, яка здійснювала виїзд на огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні протокол огляду місця події та схема-план до нього.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу з доповненнями, пояснення прокурора ОСОБА_7 , слідчого ОСОБА_6 , які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вважаючи законною та обґрунтованою ухвалу слідчого судді та постанову слідчого про закриття кримінального провадження, дослідивши матеріали судової справи та матеріали кримінального провадження №12017110000000001, обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як убачається із апеляційної скарги, копію оскаржуваної ухвали ОСОБА_5 отримала 22 січня 2018 року, тоді як подала апеляційну скаргу 25 січня 2018 року, тобто в строк, передбачений п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
На переконання колегії суддів, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доводів апеляційної скарги та матеріалів кримінального провадження, ухвала слідчого судді зазначеним вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Згідно п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що досудове розслідування проведено слідчим всебічно, повно і неупереджено, а рішення слідчого про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є законним та обґрунтованим.
Проте, таких висновків слідчий суддя дійшов передчасно та без належного дослідження обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно пункту 1 частини 1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Звертаючись до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, ОСОБА_5 наводила доводи про те, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження №12017110000000001 є передчасною, оскільки слідчий у ході досудового розслідування не провів усіх необхідних слідчих дій.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 01 січня 2017 р. Головним управлінням Національної поліції у Київській області розпочато досудове розслідування з реєстраційним номером кримінального провадження №12017110000000001, за фактом вчинення 31 грудня 2016 року на проїжджій частині вулиці Чернігівської, поблизу перехресті вулиць Чернігівської та Лісової у с. Калинівка, Броварського району Київської області дорожньо - транспортної пригоди за участю автомобіля "Тойота", державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_8 , та пішохода ОСОБА_9 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди / а.с.к.п. 1/.
У відповідності до даних рапорту Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області від 31 грудня 2016 року, надійшло повідомлення зі служби "102" за зверненням ОСОБА_10 про те, що 31 грудня 2016 року о 17 год. 09 хв. на пішохідному переході за адресою: Київська область, Броварський район, с. Калинівка, автомобіль "Тойота", державний номер НОМЕР_1 збив людину. Під час виїзду на місце події встановлено, що автомобіль "Тойота", державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_8 , рухаючись по автодорозі Київ-Чернігів, у напрямку міста Києва при в'їзді в смт Калинівка, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який загинув на місці пригоди. Як убачається з даних вказаного рапорту, у відповідній графі,відведеній для зазначення складу слідчо-оперативної групи, вказано "патрульна служба поліції Мищенко " /а.с.к.п. 8/.
У ході досудового розслідування слідчим Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_6 проведено наступні слідчі розшукові дії: 31 грудня 2016 року проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди та складено схему місця дорожньо-транспортної пригоди /а.с.к.п. 9-22/; 31 грудня 2016 р. відібрано пояснення ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , які відмовилися давати покази на підставі ст. 63 Конституції України /а.с.к.п. 24/; витребувано дані Українського гідрометеоролігочного центру стосовно погодних умов 31 грудня 2016 року, та долучено до справи надане Калинівською селищною радою викопіювання з генерального плану забудови смт Калинівка Броварського району Київської області /а.с.к.п. 34, 35-36/; 17 січня 2017 року допитано потерпілу ОСОБА_5 ; 20 січня 2017 року допитано свідка ОСОБА_11 , 23 січня 2017 року - свідка ОСОБА_12 , 01 березня 2017 року - потерпілого ОСОБА_8 /а.с.к.п. 41-42, 47-50, 53-57, 66-67/.
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_6 від 01 січня 2017 року у кримінальному провадженні призначено судово-медичну експертизу; постановою вказаного слідчого від 03 січня 2017 року призначено транспортно-трасологічну експертизу; постановою від 03 січня 2017 року призначено інженерно-технічну експертизу; постановою від 13 березня 2017 року призначено інженерно-технічну експертизу /а.с.к.п. 89-90, 99-100, 108-109, 137-140/.
У ході досудового розслідування слідчим ОСОБА_13 01 березня 2017 р. проведено слідчу дію - слідчий експеримент, за участю ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_11 , та у присутності понятих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 /а.с.к.п. 124-129/.
12 березня 2017 року слідчим ОСОБА_6 проведено слідчий експеримент за участю ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_12 , та у присутності понятих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 /а.с.к.п. 131-135/.
Приймаючи постанову від 25 березня 2017 року про закриття кримінального провадження №12017110000000001 від 01 січня 2017 за відсутністю у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_6 виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася сталась унаслідок порушення ОСОБА_9 вимог пункту 4.1 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (надалі-Правил), згідно з яким «пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку», пункту 4.4 Правил, відповідно до якого «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а по можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертаючі елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху», пункту 4.7 Правил: «пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а в разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч», пункту 4.14 Правил: пішоходам забороняється: а) «виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху», б) «раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід», г) «затримуватися і зупинятися на проїжджій частині, якщо це не пов'язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху».
Водій автомобіля "Тойота", державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода. Його дії у дорожньо-транспортній обстановці, яка склалася, повністю відповідають вимогам Правил дорожнього руху /а.с.к.п. 147-152/.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що такого висновку слідчий дійшов передчасно, без всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Згідно статті 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, - на потерпілого.
Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається, зокрема, з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Колегією суддів встановлено, що оскаржувана ОСОБА_5 постанова слідчого про закриття кримінального провадження зазначеним вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Згідно викладених у постанові про закриття кримінального правопорушення фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди убачається, що 31 грудня 2016 року, близько 17.10 год. на проїжджій частині вулиці Чернігівська, поблизу перехрестя вулиці Чергінівська та вулиці Лісова в с. Калинівка, Броварського р-ну, Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_8 , та пішохода ОСОБА_9 , унаслідок якої пішохід ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
Разом з тим, як убачається із даних рапорту Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області від 31 грудня 2016 року, дорожньо-транспортна пригода сталася на пішохідному переході за адресою: Київська область, Броварський район, с. Калинівка.
Наведене дає підстави для висновку, що викладені слідчим у постанові фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема дані стосовно місця наїзду транспортного засобу на пішохода, не відповідають даним наявного у матеріалах справи рапорту працівника поліції.
Крім того, у відповідності до даних висновку інженерно-технічної експертизи за експертною спеціалізацією "Транспортно-трасологічні дослідження" №12ат від 06 лютого 2017 року, наїзд автомобіля "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода відбувся на частині автодороги в бік м. Київ, до початку осипу первинних об'єктів. Встановити експертним шляхом більш точне розташування місця наїзду не вдається можливим, через відсутність в наданих на дослідження матеріалах кримінального провадження необхідного для цього комплексу слідової інформації.
Зі змісту постанови слідчого про закриття кримінального провадження убачається, що висновок слідчого стосовно обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі і стосовно місця наїзду транспортного засобу на особу, фактично грунтується лише на показаннях свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . У відповідності до показань вказаних свідків, вони були очевидцями наїзду автомобіля «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_9 у момент, коли останній, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, перебігав проїжджу частину поза межами пішохідного переходу.
Разом з тим, допитані слідчим свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , покази яких покладені в основу оскаржуваної постанови, не зазначені як свідки чи очевидці події у відповідній графі протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, проведеного 31 грудня 2016 року безпосередньо після вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, на допиті свідка ОСОБА_11 , який перебував в автомобілі разом з водієм ОСОБА_8 , слідчий не з'ясував, чи відволікався водій від керування розмовами, чи не скаржився на втому, хворобливий стан, чи не висловлював сумнівів щодо справності транспортного засобу, чи не вживав водій алкоголю (не палив, не розмовляв по мобільному телефону).
Слідчим, який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні, не допитано у якості свідка можливого очевидця події - ОСОБА_10 , яка, у відповідності до даних рапорту Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області від 31 грудня 2016 року, повідомила службу "102" про те, що 31 грудня 2016 року о 17 год. 09 хв. на пішохідному переході за адресою: Київська область, Броварський район, с. Калинівка, автомобіль "Тойота", державний номер НОМЕР_1 збив людину.
Також у вказаному рапорті зазначено особу на прізвище " ОСОБА_19 ", який перебував у складі слідчо-оперативної групи. Однак матеріали справи не містять даних про вжиті слідчим заходи для встановлення та допиту вказаного працівника поліції, який здійснював виїзд на місце дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, за наявності у матеріалах справи суперечливих даних стосовно точного розташування місця наїзду транспортного засобу на особу, слідчий у ході досудового розслідування обмежився лише допитом свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які не зазначені як очевидці події під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, постанова слідчого про закриття кримінального провадження не містить мотивів, чому до участі в слідчих експериментах, які проводились 01 березня 2017 року та 12 березня 2017 року, не залучено експертів, які проводили судову інженерно-транспортну та судову автотехнічну експертизи.
На переконання колегії суддів, з метою перевірки обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, слідчий в порядку ст. 93 КПК України не вжив усіх можливих заходів для встановлення місця наїзду транспортного засобу на пішохода, яке має істотне значення для кримінального провадження.
Вказане дає колегії суддів підстави вважати, що викладені в оскаржуваній постанові про закриття кримінального провадження висновки про відсутність у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення належним чином не обгрунтовані.
На вищезазначені порушення вимог кримінального процесуального законодавства, допущені слідчим під час досудового розслідування, не звернув уваги слідчий суддя місцевого суду, відмовляючи у задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Під час досудового розслідування слідчому належить перевірити доводи ОСОБА_5 стосовно того, що матеріали кримінального провадження не містять даних про швидкість, з якою рухався ОСОБА_8 , керуючи автомобілем "Тойота", державний номер НОМЕР_1 .
Так, як убачається із постанови про закриття кримінального провадження, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення відсутні дані про швидкість, з якою рухався водій ОСОБА_8 . Для проведення інженерно-транспортної експертизи, слідчим надані вихідні дані про швидкість руху транспортного засобу "Тойота" зі слів водія ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (60 км/год).
Як убачається із пунктів 2, 5 висновку судово-медичної експертизи №01 від 03 лютого 2017 року, смерть ОСОБА_9 настала від переломів кисток скелету з пошкодженням внутрішніх органів. Враховуючи характер та розташування тілесних ушкоджень, виявлених при експертизі, після первинного контакту, вірогідно, відбулося закидання тіла на автомобіль з послідуючим падінням його на дорожнє покриття.
З урахуванням встановлених судово-медичною експертизою тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , отриманих ним унаслідок удару автомобіля, слідчому належить перевірити доводи ОСОБА_5 стосовно можливого руху водія ОСОБА_8 із перевищенням меж допустимої швидкості руху під час дорожньо-транспортної пригоди.
Викладені у доповненнях до апеляційної скарги доводи ОСОБА_5 про те, що матеріали кримінального провадження не містять протоколу огляду місця події та схеми до нього, спростовуються протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31 грудня 2016 року та схеми до нього /а.с.к.п. 9-16/.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді, - скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, яка не може залишатись в силі та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 303-307, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 з доповненнями задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2018 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_5 на постанову слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_6 від 25 березня 2017 року про закриття кримінального провадження №12017110000000001, за відсутністю в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - задовольнити.
Постанову слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_6 від 25 березня 2017 року про закриття кримінального провадження №12017110000000001, за відсутністю в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - скасувати.
Матеріали кримінального провадження, зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 01 січня 2017 р. за №12017110000000001, направити слідчому управлінню Головного управління Національної поліції у Київській області для продовження досудового розслідування.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді :
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3