Апеляційний суд міста Києва
28 лютого 2018 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Тютюн Т.М. за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, ОСОБА_3, представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, ОСОБА_4, представника органу доходів і зборів ГрабчакаП.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про порушення митних правил за апеляційною скаргою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівці, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,
на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 3 листопада 2017 року,
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 03.11.2017 року на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень, з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил - 4 150 євро і 2 350 доларів США, які вилучені відповідно до протоколу № 0966/10000/17 від 15.10.2017 року, за порушення митних правил, передбачене ст.471 МК України.
Як встановив суд, ОСОБА_3 порушив порядок проходження митного контролю в зоні (коридорі) спрощеного митного контролю, а саме, обравши формою проходження митного контролю проходження через "зелений коридор", перемістив товари, переміщення яких обмежено законодавством України, за таких обставин.
15.10.2017 року о 10 годині 50 хвилин на митному посту "Аеропорт "Київ" (Жуляни)" Київської міської митниці ДФС під час проведення вибіркового митного контролю на лінії спрощеного митного контролю "зелений коридор" залу "Відліт" терміналу "A" Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) для проведення вибіркового _____________________________________________________________________
Справа № 33/796/830/2018 Постанова винесена суддею Шереметьєвою Л.А.
Категорія: ст.471 МК
митного контролю було зупинено ОСОБА_3, який слідував до Дортмунда рейсом W6 7301 літаком авіакомпанії "Wizz AIR".
Після перетину пасажиром "білої лінії", яка відповідно до п.1.10 Правил застосування спрощеного порядку здійснення митного контролю предметів, що переміщуються громадянами, які прямують авіаційним транспортом, затверджених наказом Державної митної служби України від 18.02.2006 № 137, позначає закінчення "зеленого коридору", та після перетину якої настає відповідальність за порушення митних правил, про що зазначено на інформаційному стенді, розміщеному в зоні митного контролю, пасажира було зупинено з метою усного опитування та перевірки багажу.
При опитуванні було встановлено, що ОСОБА_3 переміщує готівкові кошти близько до гранично допустимої норми, дозволеної до переміщення.
ОСОБА_3 був запрошений до оглядової кімнати, де при перерахунку у нього виявлено 14 150 євро і 2 350 доларів США, тобто перевищення дозволеної до переміщення за межі України готівки в сумі 4 150 євро і 2 350 доларів США. Через митний кордон було пропущено 10 000 євро і вилучено 4 150 євро і 2 350 доларів США.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді скасувати і повернути матеріали справи до Київської міської митниці ДФС для проведення додаткової перевірки.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, вказує про порушення суддею місцевого суду норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Так, про час та місце розгляду справи він повідомлений не був, і станом на 23.11.2017 року на сайті "Судова влада" була відсутня інформація про призначення справи до розгляду. Інформація про призначення справи до розгляду на 03.11.2017 року була наявна 01.12.2017 року, однак без відомостей про результати, і лише 09.01.2017 року він отримав копію постанови. А тому вважає, що, розглянувши справу за його відсутності, суддя позбавив його можливості дати пояснення, що має значення для встановлення обставин справи, та захистити свої права. З цих же підстав ОСОБА_3 просить поновити строк апеляційного оскарження постанови судді.
Крім того, стверджує, що при накладенні стягнення у виді конфіскації безпосереднього предмета правопорушення всупереч вимогам ст.ст.33, 280 КУпАП не враховано, що правопорушення вчинено з необережності, валюту він не приховував і обрав "зелений коридор", щоб з'ясувати необхідність та порядок її декларування, що кошти переміщувалися для власного використання, мають безсумнівно підтверджене законне походження, не підлягають оподаткуванню, а порушення митних правил полягає лише в тому, що вони не були письмово задекларовані, і жодних негативних наслідків не настало. До того ж, конфіскація в даному конкретному випадку не відповідає принципу пропорційності, на якому наголошував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях "Бакланов проти Російської Федерації", "Фрізен проти Російської Федерації", "Надточій проти України", "Ізмайлов проти Російської Федерації", "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" тощо, а саме, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 і його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали і зазначили, що санкція ст.471 МК України не передбачає конфіскацію товарів, на які встановлено обмеження, і положеннями ст.ст.196, 197 МК України не передбачено порядок переміщення через митний кордон України окремих видів товарів, на які встановлені заборони або обмеження, як про це зазначив суддя в постанові, викрививши зміст відповідних норм.
При цьому додали, що ст.197 МК України визначено порядок пропуску через митний кордон України та митного оформлення товарів у разі встановлення законами обмежень щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та їх митне оформлення здійснюються органами доходів і зборів на підставі отриманих з використання засобів інформаційних технологій документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органам доходів і зборів передбачено законами України. Перелік таких товарів (із зазначенням їх опису та коду згідно з УКТ ЗЕД) затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України" від 21.05.2012 року № 436 визначено перелік документів, що видаються державними органами або іншими юридичними особами, уповноваженими на видачу цих документів, для подання їх митним органам при пропуску товарів через митний кордон України та їх митному оформленні. Зокрема, у Додатку 10 - Переліку валютних цінностей, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України, вказано документи, які підтверджують дотримання встановлених обмежень, однак ним не передбачено випадків та порядку отримання фізичною особою-резидентом дозволу НБУ на ввезення на митну територію України чи вивезення за її межі особистих готівкових коштів для власних потреб. Отже, як стверджували ОСОБА_3 та його представник, таке переміщення не є обмеженим. До того ж, у протоколі про порушення митних правил міститься посилання на вказаний Додаток, але вирвано із загального контексту та упущено зміст примітки до Додатку, в якій зазначено, що для цілей використання переліку слід керуватися як кодом згідно з УКТ ЗЕТ, так і описом товару, що дозволяє зробити висновок, що не будь-яка готівкова іноземна валюта є обмеженою до переміщення. У цьому Додатку напроти графи "Готівкова іноземна валюта" в колонці "Назва документа, який підтверджує дотримання встановлених обмежень", вказано генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій (для вивезення за межі України та ввезення в Україну готівкової іноземної валюти).
У Додатку 1 Документи, які видаються державними органами, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, до листа Міністерства доходів і зборів "Про інформацію щодо застосування заходів нетарифного регулювання" від 08.05.2014 року № 10601/7/99-99-24-01-10-17 містяться посилання як на документи, якими регламентовано видачу генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, на Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року, постанову Правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій" від 15.08.2011 року № 281.
З огляду на зміст вказаних нормативно-правових актів, постанову Правління НБУ "Про переміщення готівки та банківських металів через митний кордон України", якою визнано такими, що втратили чинність, ряд нормативно-правових актів та затверджено Інструкцію про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, вважають, що іноземні готівкові кошти, які ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі фізичною особою-резидентом, не входять до переліку товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством України, оскільки не потребує видачі державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, документів, які підтверджують дотримання обмежень, зокрема, генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. Єдиною підставою для вивезення (ввезення) готівки і є митна декларація, а встановлені законодавством України обмеження щодо переміщення через митний кордон України готівкової іноземної валюти за наявності генеральної ліцензії стосуються лише комерційний банків та інших фінансових установ України, національного оператора поштового зв'язку.
Цією ж Інструкція встановлена гранична сума валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню, тобто встановлена неоподатковувана норма переміщення товарів у виді валютних цінностей, а саме, готівкових коштів у розмірі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро. Тобто визначені Інструкцією граничні суми валютних цінностей встановлюють лише особливості декларування (усного або письмового) і не є обмеженням.
Також умови, порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, регулюються розділом ХІІ МК України, і враховуючи вимоги ч.1 ст.373 МК України, представник митного органу мав вилучити готівкові кошти в іноземні валюті в повному обсязі, і його дії під час провадження у справі про порушення митних правил свідчать, що вказані готівкові кошти не є товаром, переміщення якого через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України.
А тому, на переконання представника та ОСОБА_3, останній своїми діями порушив встановлений Митним кодексом України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, а саме, обравши формою проходження митного контролю проходження через "зелений коридор", перемістив товари в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України, які відповідно до санкції ст.471 МК України не підлягають конфіскації.
Оскільки викладені обставини свідчать про неправильне застосування норм матеріального права і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, це є підставою для скасування постанови судді і закриття провадження у справі про порушення митних правил на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, ОСОБА_3 і представника ОСОБА_4, які підтримали клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді та апеляційну скаргу, змінивши при цьому апеляційні вимоги; пояснення представника органу доходів і зборів - Київської міської митниці ДФС Грабчака П.В., який заперечив проти задоволення клопотання з огляду на повідомлення ОСОБА_3 органом доходів і зборів про час та місце розгляду справи, а так само апеляційної скарги, вважаючи постанову судді місцевого суду законною та обґрунтованою; вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до таких висновків.
Згідно з ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч.5 ст.529 МК України постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
Згідно з ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подана ОСОБА_3 17.01.2018 року, тобто з пропуском встановленого законом строку. Справа була розглянута за відсутності ОСОБА_3, який про час та місце розгляду був проінформований органом доходів і зборів під час вручення копії протоколу про порушення митних правил, як це передбачено ч.2 ст.526 МК України, і не подавав клопотання про перенесення розгляду справи, що спростовує доводи в апеляційній скарзі про допущені суддею процесуальні порушення. Оскільки справа не містить даних про дату отримання копії оскарженого судового рішення, не довіряти твердженням про її отримання 09.01.2018 року немає підстав. А тому строк оскарження постанови пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції згідно з ст.ст.486, 489, 496 МК України всебічно, повно та об'єктивно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам у їх сукупності і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.527 МК України.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України, а саме, порушенні порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю підтверджуються наявними у справі доказами і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Водночас, доводи ОСОБА_3 про те, що безпосереднім предметом правопорушення були не товари, переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством України, а товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України, до яких не застосовується конфіскація, є безпідставними.
За диспозицією ст.471 МК України відповідальність настає за порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території, та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Згідно з ч.3 ст.197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, який підлягають письмовому або усному декларуванню) можуть встановлюватися Національним банком України.
Згідно з п.1 розділу 2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління НБУ від 27.05.2008 № 148, фізична особа-резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу, а готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах), виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро.
Зі змісту вказаних норм випливає, що законодавцем встановлено обмеження на переміщення через митний кордон товарів, якими згідно п.57 ч.1 ст.4 МК України є валютні цінності - готівка в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, оскільки їх переміщення можливе лише за умови подання митному органу відповідних документів, а не неоподатковувану норму переміщення валютних цінностей через митний кордон України, як про це стверджують ОСОБА_3 і представник.
Дійсно Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України" від 21.05.2012 року № 436, Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року, постановою Правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій" від 15.08.2011 року № 281, постановою Правління НБУ "Про переміщення готівки та банківських металів через митний кордон України", а так само листом Міністерства доходів і зборів "Про інформацію щодо застосування заходів нетарифного регулювання" від 08.05.2014 року № 10601/7/99-99-24-01-10-17, не передбачено отримання фізичною особою-резидентом генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (для вивезення за межі України та ввезення в Україну готівкової іноземної валюти), оскільки відповідно до положень ч.2 ст.5 вказаного раніше Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, а не фізичним особам-резидентам.
Документами, що підтверджують дотримання фізичними особами-резидентами встановлених обмежень, є митна декларація та документи, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках на суму понад еквівалент 10 000 євро.
І з огляду на викладені обставини вилучення працівником митного органу суми, яка перевищує еквівалент 10 000 євро,повністю узгоджується з вимогами закону.
Надуманими є і доводи в апеляційній скарзі про те, що при застосуванні стягнення у виді конфіскації безпосередніх предметів правопорушення суддя не врахував вимоги ст.33 КУпАП, а саме, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а так само практику ЄСПЛ.
Санкцією ст.471 МК України передбачено застосування стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.
Оскільки ОСОБА_3 з порушенням порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю перемістив товари, тобто валютні цінності, які були в його розпорядженні, переміщення яких через митний кордон України обмежено, то санкція є безальтернативною і виключає подвійне тлумачення.
Що стосується посилань на практику ЄСПЛ, то висновки суду вживаються, взагалі, в іншому контексті і не можуть бути застосовані до даної справи. Зокрема, у справі "Бакланов проти Російської Федерації", в якій суд постановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, належні заявнику кошти були конфісковані, в той час як таке покарання не було передбачено санкцією відповідної норми, а в справі "Фрізен проти Російської Федерації" було конфісковано належний заявнику транспортний засіб у межах кримінальної справи щодо чоловіка заявника, при цьому влада Російської Федерації постійно відмовлялася назвати норму закону, на підставі якої було прийнято рішення про конфіскацію власності заявника.
Таким чином постанова судді є законною та обґрунтованою, і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Поновити ОСОБА_3 строк оскарження постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 3 листопада 2017 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 3 листопада 2017 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 /ста/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 /одну тисячу сімсот/ гривень, з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил - 4 150 /чотирьох тисяч ста п'ятдесяти/ євро і 2 350 /двох тисяч трьохсот п'ятдесяти/ доларів США, за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва Т.М. Тютюн