Справа № 11-кп /796/2188/2017 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія ст. 121, ч.1, КК Доповідач ОСОБА_2
15 лютого 2018 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
При секретареві ОСОБА_5 , за участю прокурора ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянула матеріали кримінального провадження № 12017100010008661 з апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва ОСОБА_10 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 3 листопада 2017 року, яким
ОСОБА_8 , народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Антоніни, Красилівського району, Хмельницької області, громадянин України, працює сторожем, з середньою освітою, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнаний винуватим за ч. 1 ст. 121 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки та покладенням на нього певних обов'язків.
Розглянувши матеріали кримінального провадження та апеляційну скаргу прокурора, судова колегія, -
ОСОБА_8 визнаний винуватим в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, яке, за вироком, він вчинив близько 1000 години 18 вересня 2017 року знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , де він проживав із цивільною дружиною та її батьком ОСОБА_7 , коли між ним та ОСОБА_7 , в ході спільного розпивання спиртних напоїв, виникла суперечка та конфлікт з приводу їх проживання в одній квартирі. В ході конфлікту ОСОБА_8 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ножем, який узяв зі столу, умисно наніс ОСОБА_7 удар в область грудної клітини, як наслідок заподіявши тяжкі тілесні ушкодження.
Не погодившись зі прийнятим рішенням заступник прокурора міста Києва ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу в якій, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини ОСОБА_8 та кваліфікацію дій останнього, вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано закон України про кримінальну відповідальність через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
На думку прокурора суд першої інстанції безпідставно визнав обставинами, що пом'якшує покарання ОСОБА_8 - щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину, адже в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, що підтверджували б наявність цих обставини, а визнання обвинуваченим своєї провини, свідчить про те, що останній під тиском беззаперечних доказів намагається уникнути справедливого покарання за вчинене.
Оскільки ж злочин вчинено в умовах очевидності, вважає прокурор, то в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні відомості визнати, що ОСОБА_8 активно сприяв розкриттю злочину.
Натомість, акцентує увагу прокурор, суд, хоча й послався у вироку на наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, але, визначаючи міру покарання, належну обвинуваченому та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, фактично її не врахував.
Посилається прокурор також на суспільну небезпечність скоєного, вказуючи на те, що життя і здоров'я людини визнаються найвищою соціальною цінністю, а конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений в ході словесного конфлікту цілком усвідомлено та цілеспрямовано наніс потерпілому один удар ножем в область грудної клітини, спричинивши умисне тяжке тілесне ушкодження не враховане судом при визначенні покарання і звільнення винуватця від його відбування з випробуванням, що призвело до штучного зниження суспільної небезпечності особи обвинуваченого і самого скоєного.
Жодних переконливих доказів можливості виправлення ОСОБА_8 без його ізоляції від суспільства, як вважає апелянт, суд у вироку не навів.
На цих підставах, та посилаючись на положення ст. ст. 65, 66, 67 КК України, прокурор просить вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 3 листопада 2017 стосовно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 6 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, виступи прокурора на підтримку апеляційної скарги, а потерпілого, обвинуваченого та його захисника - проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження і додатково надані відомості щодо особи обвинуваченого, а також письмові заперечення сторони захисту і потерпілого на апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва, провівши судові дебати і надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши та обговоривши доводи учасників апеляційного розгляду в сукупності з матеріалами кримінального провадження і вказаними вище доказами і доводами, наданими в апеляційне засідання, судова колегія визнає наступне.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_8 за описаних у вироку обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України і правильність зазначеної юридичної кваліфікації скоєного ґрунтуються на сукупності досить повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено досліджених судом першої інстанції доказів, які повно та правильно викладені, проаналізовані та оцінені в їх сукупності в плані відносності, належності, допустимості, достовірності та достатності для висновків по суті кримінального провадження, ніким в апеляційному засіданні не піддаються сумнівам, а тому, а також розглядаючи кримінальне провадження в межах апеляційних вимог, судова колегія зі вказаними висновками погоджується, не досліджуючи та не оцінюючи їх.
Що ж стосується виду, розміру покарання, можливості звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням, справедливість якого оскаржена заступником прокурора міста Києва, то при вирішенні цих питань, крім положень ст. ст. 50, 65, 66, 67 КК України щодо ступеню тяжкості та суспільної небезпечності скоєного, відомостей про особу обвинуваченого, конкретних обставин кримінального провадження, наявності обставин які пом'якшують покарання, вказавши, зокрема також і на те, що саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину були вказані в обвинувальному акті як наявні обставини, що пом'якшують покарання, обставини, яка його обтяжує, а саме вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння; суд, і це прямо вказано у вироку, врахував також те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, на спеціальних обліках у лікарів наркологів чи психіатрів не перебуває, характеризується позитивно.
Послався суд також і на позицію потерпілого і прокурора, які просили хв. Судових дебатах, а потерпілий - і письмово в ході судового розгляду звільнити ОСОБА_8 від покарання в порядку ст. 75 КК України.
Зауважив суд також і «обстановку, яка передувала події», а конкретно, як в ході апеляційного розгляду переконалась судова колегія, певну віктимність поведінки потерпілого, котрий фактично і був ініціатором сварки.
Крім того, колегія суддів відзначає, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, раніше. до будь-якого виду відповідальності не був притягнений, за місцем роботи до вчиненого та на час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції зарекомендував себе винятково з позитивної сторони, позитивно він охарактеризований і за місцем теперішньої роботи та за місцем проживання; на час апеляційного розгляду ОСОБА_8 встановленим порядком визнав батьківство щодо свого малолітнього сина, народженого 10 лютого 2015 року; як пояснили в апеляційному судовому засіданні самі обвинувачений і потерпілий, налагоджені також і сімейні стосунки, що й стало підставою для потерпілого просити про залишення вироку щодо обвинуваченого без змін, а апеляційної скарги заступника прокурора міста - без задоволення.
Всі зазначені обставини в їх сукупності дають судовій колегії достатні підстави визнати, що вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, хоча й відноситься по закону до категорії тяжких, але є випадковим і ситуативно обумовленим у його житті, належні висновки для себе він зробив, після скоєного продовжує добросовісно працювати і характеризується позитивно по місцю роботи і проживання, а, в сукупності з іншими, зазначеними судом першої інстанції, обставинами все це свідчить про можливість досягнення виправлення обвинуваченого без реального відбування призначеного йому покарання і обґрунтованість застосування до нього положень ст. ст. 75 і 76 КК України, всупереч міркуванням апелянта.
При цьому колегія суддів має також на увазі, що орган досудового розслідування і прокурори - процесуальні керівники, в тому числі в обвинувальному акті та під час судового провадження у суді першої інстанції, визнали наявність у ОСОБА_8 двох пом'якшуючих покарання обставин, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; поведінка самого ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду, в тому числі і його висловлювання про своє щире каяття та прохання перед потерпілим вибачити його, на переконання судової колегії також вказують на наявність цих двох обставин, які пом'якшують покарання; з матеріалів кримінального провадження видно, що потерпілий особисто фактично не пам'ятає подробиць того, що сталося, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 фактично очевидцями того, що сталося не були, конкретні обставини кримінального правопорушення, за якими визначена кваліфікація скоєного як умисного спричинення тяжкого тілесного ушкодження, тобто за ч.1 ст. 121 КК України, фактично були встановлені за показаннями саме ОСОБА_8 , а тому твердження заступника прокурора про вчинення злочину в умовах очевидності і намагання ОСОБА_8 уникнути належної відповідальності за скоєне є його здогадками та припущеннями, які не ґрунтуються на досліджених доказах та нічим не піддержуються, отже і не можуть бути взяті до уваги та відхиляються судовою колегією.
Таким чином, колегія суддів визнає, що судом першої інстанції прийняте законне, обґрунтоване, вмотивоване і правильне рішення про призначення ОСОБА_8 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст. 121 КК України та про звільнення його від відбування цього покарання з випробуванням і максимально можливим іспитовим строком, а тому в задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва ОСОБА_10 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 3 листопада 2017 року відносно ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вказаний вирок суду першої інстанції, - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена касаційним порядком до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців від дня проголошення.
Судді: