Справа № 11-cc/796/6245/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2
28 грудня 2017 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО № 13 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , погоджене із прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою та продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави тривалістю 60 днів, тобто до 01.02.2018 року включно , щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, громадянина України, українця, працюючого директором ФК «Конкорд» не одружений , перебуває у цивільному шлюбі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_7 , подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 апеляційну скаргу, в якій з урахуванням уточнень просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , звільнивши останнього з-під варти в залі суду. Та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час або заставу.
Мотивуючи апеляційні вимоги зазначає, що жодного доказу, який би свідчив про дійсне існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків чи існування достатніх обставин, які перешкоджають завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою ОСОБА_8 у судовому засіданні по розгляду клопотання слідчого встановлено не було, а зазначені у клопотанні слідчого ризики були повністю спростовані стороною захисту.
Також зазначає, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не обґрунтував недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання передбаченим ст. 177 КПК України ризикам та не враховано характеризуючих особу підозрюваного даних, зокрема, наявність у останнього міцних соціальних зв'язків, позитивної характеристики з місця навчання та проживання, наявність громадянства та постійного місця проживання в Україні, наявність на утриманні батьків, які є пенсіонерами, а батько підозрюваного ОСОБА_10 - має другу групу інвалідності.
Крім того, зазначає, що клопотання слідчого та додані до нього матеріали не містять вагомих доказів , які б свідчили про існування організованої групи до якої, зокрема, входив ОСОБА_8 в розумінні кримінального закону і про наявність в його діяннях злочинного умислу на заволодіння шляхом вимагання чужого майна, оскільки фактично діяльність ТОВ «ФК «Конкорд» , директором якої є ОСОБА_8 направлена на повернення коштів в порядку цивільного законодавства, а також не були досліджені доводи сторони захисту щодо відсутності прямого умислу ОСОБА_8 на заволодіння чужим майном.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого не звернув уваги на факт провокативності дій органу досудового розслідування під час розслідування обставин кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, у провадженні СУ ГУ Національної поліції у Київській області, перебувають матеріали кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42016101070000247 від 22.12.2016 року підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
10.10.2017 року о 20.20 год. ОСОБА_8 було затримано в порядку ст. 208 КК України.
11.10.2017 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2017 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 29.11.2017 року, щодо ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартоюстроком на шістдесят днів, тобто з 10.10.2017 року до 08.12.2017 року включно.
Постановою заступника прокурора Київської області ОСОБА_11 від 04.12.2017 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016101070000247 від 22.12.2016 року продовжено до чотирьох місяців.
04.12.2017 року старший слідчий СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження щодо ОСОБА_8 строку тримання під вартою до чотирьох місяців, тобто до 11.02.2018 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.12.2017 року клопотання слідчого задоволено та продовжено щодо ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 днів, тобто до 01.02.2018 року включно.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявністьобґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання та технічного запису, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні старшого слідчого та доданих до нього матеріалах дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п.110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі», тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка - незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
Отже, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів. За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення не відповідають дійсності.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на значну суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, та конкретні обставини кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_8 перебуваючи на свободі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на учасників кримінального процесу, використовуючи матеріальні та психологічні заходи впливу на співробітників ТОВ «ФК «Конкорд», які на даний час допитані у кримінальному провадженні в якості свідків, впливати на безпосередніх потерпілих та їхнє близьке оточення, так як володів достатнім обсягом конфіденційної інформації щодо останніх; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, з погрозою застосування насильства до потерпілих, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, твердження апелянта про відсутність доказів, які б свідчили про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків колегія суддів до уваги не приймає.
Для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні ряду слідчих (розшукових) дій та прийняти процесуальне рішення згідно ст. 283 КПК України.
Обґрунтованість та необхідність проведення вказаних процесуальних дій, перевірена заступником прокурора Київської області ОСОБА_11 , при винесенні постанови про продовження строку досудового розслідування та підтверджена в судовому засіданні матеріалами клопотання.
Дослідивши належним чином всі матеріали провадження, всупереч доводам захисника, дані, які характеризують особу підозрюваного та інші передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України обставини, слідчий суддя навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, а тому підстав для застосування щодо ОСОБА_8 , більш м'яких запобіжних заходів, як зазначає захисник, не вбачається.
Врахувавши встановлені підстави, а також конкретні обставини кримінального правопорушення, слідчий суддя постановив правильне рішення, не визначивши ОСОБА_8 , заставу в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України, врахувавши як встановлені під час розгляду клопотання ризики так і те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із погрозою застосування насильства.
На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням слідчого судді місцевого суду щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_8 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_8 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 199, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , погоджене із прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою та продовжено щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави тривалістю 60 днів, тобто до 01 лютого 2018 року включно, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 -залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4