Справа № 727/2186/18
Провадження № 1-в/727/49/18
06 березня 2018 року Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці ОСОБА_1 , розглянувши заяву ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
Встановив:
01.03.2018 року до суду надійшла заява засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч.3 ст.154 КВК України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленої Кримінальним кодексом України частини строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
За існуючого правового регулювання, з урахуванням положень ст.154 КВК України, клопотання про застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким може бути заявлено органом або установою виконання покарань. Питання про можливість розгляду та задоволення відповідного клопотання, поданого засудженим, його захисником, залежить від таких обставин, як: виконання/невиконання органом або установою виконання покарань обов'язків, визначених ч.3 ст.154 КВК, встановлення під час судового розгляду факту бездіяльності суб'єктів, визначених у ч.3 ст.154 КВК щодо своєчасності звернення до суду із відповідним поданням про умовно-дострокове звільнення засудженого або заміни призначеного судом покарання більш м'яким, що порушує права засудженого на вирішення питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання тощо.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Суд має ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно-корисної праці.
Встановлено, що подана ОСОБА_2 заява не відповідає вимогам законодавства, зокрема: в ній не зазначено чи розглядалось адміністрацією установи виконання покарань питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким чи ні, якщо так, то яке рішення прийнято.
Також в заяві не зазначені обставини з приводу даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. В заяві не зазначено ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, а також його наміри щодо залучення до суспільно-корисної праці.
Таким чином, вважаю, що подана засудженим ОСОБА_2 заява про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання не відповідає вимогам законодавства, а тому її необхідно повернути заявнику.
На підставі викладеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.154 КВК України, суддя, -
Повернути заяву ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: