Справа № 308/6431/17
05.03.2018 місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Світлик О.М.,
при секретарі судового засідання - Гайданці Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
У позові позивач посилається на те, що 01.07.2017 року інспектором першої роти першого взводу батальйону патрульної поліції міст Ужгорода та Мукачева ОСОБА_2 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. Відносно нього була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі АР № 058993 від 01.07.2017 року та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Вважає, що дана постанова є незаконною у зв'язку з рядом грубих порушень допущених відповідачем при притягненні його до адміністративної відповідальності.
Зазначає, що відповідно до ст. 258 КУпАП у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається. Але у той же час вказана стаття містить вичерпний перелік підстав, за яких протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Якщо адміністративне правопорушення не було зафіксовано в автоматичному режимі, працівник поліції не має права виносити постанову без складання відповідного протоколу, а також не має права притягати водія до адміністративної відповідальності без доказів та без з'ясування всіх обставин справи. Звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції. Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Якщо ж поліцейський встановив докази, які вказують на вчинення правопорушення і посилається на них, водій має право ознайомитися з цими доказами. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тощо.
Позивач вказує, що з мотивувальної частини даної постанови, яка містить як недопустимі скорочення, так і частково нечитабельний текст, вбачається, що відповідачем під час провадження справи не досліджено жодного доказу про те, що він, керуючи транспортним засобом, порушив ПДР, як вказано в оскаржуваній постанові. Відповідачем не вжито заходів щодо залучення до участі у розгляді справи свідків, які б могли ствердити/спростувати викладені в постанові обставини. В ході розгляду справи жодного свідка не опитано. Постанова не містить даних щодо повідомлення особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, його пояснень або відомостей щодо його неявки на розгляд справи та про причини неявки. Крім того, в мотивувальній частині постанови не наведено мотивів щодо розміру накладеного на нього штрафу (не викладено будь-яких відомостей про його майновий стан, наявність у нього заробітку та про врахування їх при накладенні стягнення), не враховано обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, вимоги ст. 33 КУпАП. Отже, за твердженням позивача жодного доказу на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, в постанові не наведено, а відтак й не досліджено в ході розгляду справи. Також відповідачем при складанні постанови допущені порушення п. 8 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 року № 1395, згідно з яким заповнення в письмовій формі протоколів про адміністративні правопорушення, постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, тимчасових дозволів здійснюється чорнилом (пастою) чорного або синього кольору. Записи здійснюються розбірливим почерком, а прізвище, ім'я, по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її місце проживання (перебування), місце роботи, а також посада, спеціальне звання та прізвище, ім'я, по батькові поліцейського записуються друкованими літерами.
З посиланням на викладене позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі АР № 058993 від 01.07.2017 року відносно нього, як таку, що винесена з порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Позивач у судове засідання не з'явився, при цьому подав через канцелярію суду письмове клопотання (заяву), в якому просить розглянути справу без його присутності, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, при цьому представник відповідача подав через канцелярію суду заяву, в якій просить розглянути справу без участі представника УПП в Закарпатській області ДПП, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У письмових запереченнях на позов, що долучені до матеріалів справи, представник відповідача зазначив, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 058993 від 01.07.2017 року о 22 год. 25 хв. водій ОСОБА_1 керував автомобілем CHERY КІМО в м. Ужгород по вул. Доманинська, 214, з непрацюючими задніми правим габаритними ліхтарями в темну пору доби, чим порушив Правила дорожнього руху, а саме п. 31.4.3 а. Факт вчинення правопорушення було помічено поліцейським, і відповідно відредаговано. Зупинивши транспортний засіб, інспектор представився позивачу і повідомив причину зупинки. Звертає увагу, що всі обставини, викладені у постанові, відповідають дійсності, постанова є читабельною і складена у відповідності до норм чинного законодавства. Розгляд справи відбувався відкрито, у присутності особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, та у відповідності до норм чинного законодавства. Постанова винесена на підставі ст. ст. 222, 258, 276 КУпАП, є законною, читабельною і відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Вказує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення була оголошена позивачу, а права детально роз'яснені, тому доводи позивача щодо позбавлення його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а також щодо порушення процедури розгляду справи, не відповідають дійсності. За твердженням представника відповідача це підтверджується відеозаписом, який доданий до заперечень, на якому зафіксовано як інспектор довів до відома позивача зміст постанови, роз'яснив права, після чого позивач мав змогу детально ознайомитися з постановою (хронометраж відеозапису «00- 20-01-15»). Щодо неврахування обставин, які пом'якшують адміністративну відповідальність, представник відповідача зауважив, що у відповідності до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Тому, доводи позивача, щодо неврахування обставин що пом'якшують відповідальність, є безпідставними. Щодо розгляду справи на місці адміністративного правопорушення та винесення постанови без складання адміністративного протоколу представник відповідача зазначив, що у відповідності до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. Відповідно до положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський на місці вчинення адміністративного правопорушення, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи (ст. 285 КУпАП). Дана постанова була оголошена позивачу. Жодних письмових заяв чи клопотань позивач не заявляв, письмові пояснення до постанови не надав. Таким чином, за твердженням представника відповідача розглядаючи дану справу інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із постановою інспектора 2 взводу 1 роти 3 батальйону УПП у м. Ужгороді та Мукачеві лейтенанта поліції ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 058993 від 01.07.2017 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. за те, що він, 01.07.2017 року, о 22 год. 25 хв., в м. Ужгород по вул. Доманинська, 214, керував транспортним засобом «CHERY КІМО», н/з НОМЕР_1, у якого не горів у темну добу пори правий задній габарит, чим порушив п. 31.4.3 «а» Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся із даним позовом до суду.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 31.4.3 «а» Правил дорожнього руху передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
У відповідності до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 213 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи внутрішніх справ (Національна поліція) розглядають, зокрема, справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно зі ст. ст. 276, 280, 283 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 121-126 цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що інспектором патрульної поліції ОСОБА_2 не порушено порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відтак, є безпідставними доводи позивача про те, що інспектор поліції вчинив протиправні дії, здійснивши розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача на місці вчинення порушення та без складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, суд враховує, що із відеозапису з нагрудного персонального реєстратора інспектора поліції, що долучений представником відповідача до заперечень на позов, вбачається, що інспектором поліції після зупинення транспортного засобу і під час спілкування із водієм ОСОБА_1 було роз'яснено останньому права та обов'язки, повідомлено за якою статтею КУпАП відносно нього винесена постанова. При цьому, за період оформлення адміністративного правопорушення позивач не заявляв клопотань і не давав пояснень про те, що бажає скористатися юридичною допомогою та не заперечував процесуальних дій інспектора поліції щодо розгляду справи на місці події. За результатами розгляду інспектором поліції справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову, порядок сплати штрафу та порядок оскарження постанови водієві також було роз'яснено. Оскаржувана постанова була отримана позивачем на місці, про що міститься його підпис у постанові.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що інспектором поліції оскаржувана постанова була винесена з порушенням процедури притягнення його до адміністративної відповідальності. При цьому, у відповідності до положень ст. 276 КУпАП інспектором поліції розглянуто справу про адміністративне правопорушення за місцем його вчинення, що вбачається з оскаржуваної постанови, та, враховуючи характер вчиненого правопорушення, відповідно ст. 283 КУпАП винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності
Відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В силу положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: ) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
З урахуванням вищенаведених норм законодавства та фактичних обставин справи, беручи до уваги те, що позивач фактично не оспорював свою вину у порушенні Правил дорожнього руху, доказів, які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, суд приходить до висновку, що оскаржена позивачем постанова від 01.07.2017 року винесена у межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, адміністративне стягнення на позивача накладено у межах санкції ч. 1 ст. 121 КУпАП, відтак, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а позов без задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 241-246, 255, 271, 272, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Дата складання повного рішення суду - 05.03.2018 року.
Головуюча О.М. Світлик