27 лютого 2018 року о 15 год 45 хв. Справа № 335/15885/17 Провадження №ЗП/808/42/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (69091, АДРЕСА_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)
про визнання протиправним рішення та зобов'язати вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
визнати безпідставним і протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призначення позивачу пенсії за посадою ректора Запорізького юридичного інституту МВС у відповідності з висновком від 25.07.2002 та пенсійною справою №86/13460;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити право ОСОБА_1 на отримання довічної пенсії за посадою начальника УМВС України в Запорізькій області у відповідності з висновком від 23.10.1992 та пенсійної справи №86/7801;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за посадою начальника УМВС України у Запорізькій області з 10.07.2002 по теперішній час та вжити заходів щодо відшкодування завданих збитків з перерахуванням компенсації і втрати частини доходів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.10.1992 позивач звільнений з органів внутрішніх справ наказом №236 о/с, йому призначено пенсію за вислугою років довічно. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.05.1993 позивача поновлено в органах внутрішніх справ та призначено на посаду начальника Запорізького училища міліції МВС України з коефіцієнтом 13,5. 09.07.2002 ОСОБА_1 наказом №262 о/с звільнено у відставку (із зняттям з військового обліку) за п.65 «а» (за віком), генерал-майора міліції ОСОБА_1, ректора Запорізького юридичного інституту МВС України, нагородивши його відзнакою МВС України «Закон і честь», вислуга років на 09.07.2002 у календарному обчисленні складає 44 роки 07 місяців і 17 днів. Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України всупереч статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» замість обчислення загальної вислуги років на день останнього звільнення з органів внутрішніх справ, обрахування та поновлення позивачу пенсії за посадою начальника УМВС в Запорізькій області на підставі недостовірних документів, безпідставно і неправомірно призначило ОСОБА_1 ще одну пенсію за посадою ректора Запорізького юридичного інституту МВС України. Незважаючи на багаточисленні звернення до різних інстанцій, у тому числі й до суду помилки не усунені, права позивача не поновлені, та з липня 2002 року по теперішній час позивач отримує іншу пенсію, ніж ту, на яку має право. З огляду на такі обставини, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 05.02.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №335/15885/17 (Провадження №ЗП/808/42/18). Призначено судове засідання на 27 лютого 2018 року.
Ухвалою від 15.02.2018 у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Представник відповідача позов не визнав, надавши свій письмовий відзив від 13.02.2018. Зокрема, вказав, що позивачем пропущено строк звернення до суду із даним позовом, оскільки позов стосується призначення пенсії з 25.07.2002. Крім того, зазначає, що до 01.01.2007 відповідач не здійснював призначення пенсії та не приймав відповідних рішень, а тому не можна скасувати рішення, яке не існує. Також вказує, що 23.10.1992 позивачу призначено пенсію за вислугою років. 14.04.1993 позивача було поновлено на службі в органах внутрішніх справ і призначено начальником Запорізького училища міліції МВС України. Відповідно до наказу МВС України від 09.07.2002 №262 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ і відставку. Після звільнення до відповідача надійшов висновок 25.07.2002, в якому зазначено, що остання посада перед звільненням є ректор ЗЮІ МВС України. Таким чином, враховуючи ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» пенсія позивачу призначена правомірно з грошового забезпечення ректора ЗЮІ МВС України. З огляду на викладене, вважає позовні вимоги необґрунтованими просить у позові відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №59 о/с від 30.03.1992 звільнено з органів внутрішніх справ генерал-майора міліції ОСОБА_1 з посади начальника Управління внутрішніх справ Запорізької області, залишивши його у розпорядженні МВС України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №236 о/с від 02.10.1992 звільнено в запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «б» (через хворобу) генерал-майора міліції ОСОБА_1 начальника УВС Запорізької області.
Наказом Управління внутрішніх справ Запорізької області №152 о/с вд 22.10.1992 у відповідності з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено в Запас Збройних сил України за пунктом 64 «б» (через хворобу) генерал-майора міліції ОСОБА_1 начальника УВС Запорізької області. Вислуга років на 23.10.1992 складає: календарна - 35 років 04 місяці 22 дні у пільговому обчисленні - немає. Підстава: Наказ МВС України №236 о/с від 02.10.1992.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №91 о/с від 03.05.1993 генерал-майора міліції ОСОБА_1 начальника УВС Запорізької області поновлено на службі в органах внутрішніх справ з 14.04.1993 і призначено начальником Запорізького училища міліції МВС України з коефіцієнтом 13,5.
Наказом МВС України від 18.11.1994 №396 о/с генерал-майора міліції ОСОБА_1 ректором інституту, з коефіцієнтом 14,5 з правом призначення пенсії з посадового окладу за попередньою посадою начальника УВС Запорізької області, згідно п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 та встановити йому доплату, передбачену п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.1993 (за виконання особливо важливої роботи) у розмірі 5,6 % посадового окладу.
Наказом МВС України від 09.07.2002 №262 о/с звільнено з органів внутрішніх справ у відставку генерал-майора міліції ОСОБА_1 ректора ЗЮІ МВС України, нагородивши відзнакою «Закон і честь», вислуга років на 09.07.2002 у календарному обчисленні складає 44 роки 07 місяців 17 днів.
Відповідно до висновку про призначення пенсії за вислугу згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 колишньому ректору ЗЮІ МВС України генерал-майору міліції ОСОБА_1 грошове забезпечення складає: посадовий оклад - 250,00 грн., оклад за військове звання - 140,00 грн., 40 % надбавка за вислугу років - 156,00 грн., надбавка додаткових видів грошового утримання 406,50 грн., всього 952,50 грн. Призначено пенсію за вислугу років у розмірі 85% грошового забезпечення щомісячно у сумі 809,63 грн.
ОСОБА_1 у 2012 році звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо поновлення раніше призначеної пенсії без врахування останнього періоду служби.
Листом від 11.09.2012 №6195/04 ГУ ПФУ в Запорізькій області звернулось до Пенсійного Фонду України з проханням надати роз'яснення, чи є підстави для виплати пенсії ОСОБА_1 за посадою начальника УВС в Запорізькій області.
Листом від 17.10.2012 №23828/02-30 Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України надав відповідь про відсутність підстав для обчислення та виплати ОСОБА_1 пенсії з розміру грошового забезпечення за посадою начальника управління внутрішніх справ Запорізької області.
12.05.2017 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з питання поновлення раніше призначеної пенсії за посадою начальника УВС в Запорізькій області без врахування останнього періоду служби.
Листом від 29.06.2017 Головне управління Національної поліції в Запорізькій області надало відповідь, в якій зазначило про те, що законних підстав для перегляду умов нарахування раніше призначеного пенсії немає.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України - військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Управління державної охорони, інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, Служби безпеки України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, осіб начальницького складу податкової міліції, осіб начальницького і рядового складу кримінально-виконавчої системи та членів їх сімей, а також військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР, органів державної безпеки і внутрішніх справ СРСР, військовослужбовців, які в період Великої Вітчизняної війни проходили службу у складі 1-го Чехословацького армійського корпусу під командуванням Л.Свободи та членів їх сімей на час призначення позивачу пенсії 25.07.2002 визначав Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» №2262-XII від 09.04.1992.
Стаття 43 Закону № 2262-XII визначала, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 50 Закону № 2262-XII пенсії відповідно до цього Закону призначаються:особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ - з дня звільнення зі служби, але не раніше того дня, до якого їм надавалося грошове забезпечення, а членам сімей цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше дня, до якого йому виплачено грошове забезпечення чи пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.
Частиною 1 статті 1 Закону №2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Так, 23.10.1992 позивачу призначено пенсію за вислугою років враховуючи грошове забезпечення за посадою начальника Управління МВС у Запорізькій області, з якої його було звільнено наказами Міністерства внутрішніх справ України №59 о/с від 30.03.1992 та Управління внутрішніх справ у Запорізькій області № 236 о/с від 02.10.1992.
В силу положень ч.1 ст.1 Закону № 2262-XII ОСОБА_1 на час призначення пенсії 23.10.1992 мав право на довічну пенсію.
Як вбачається матеріалів справи, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №396 о/с від 18.11.1994 встановлено наступне: «…призначити і встановити коефіцієнти співвідношень посадових окладів по Запорізькому юридичному інституту МВС України: генерал-майора міліції ОСОБА_1 ректором інституту з коефіцієнтом 14,5 з правом призначення пенсії з посадового окладу за попередньою посадою начальника УВС Запорізької області, згідно з п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 та встановити йому доплату, передбачену п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.1993 (за виконання особливо важливої роботи) в розмірі 5,6% посадового окладу...».
Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 07.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (що діяла на час призначення пенсії позивачу 25.07.2002) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
Особам офіцерського складу, переведеним за станом здоров'я або віком з льотної роботи, підводних човнів (підводних крейсерів), атомних надводних кораблів і мінних тральщиків на посади з меншим посадовим окладом, пенсії обчислюються за бажанням пенсіонера виходячи з посадового окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, чи з посад, вказаних у цьому абзаці, до переведення, якщо на день переведення вони мали право на пенсію за вислугу років. У такому ж порядку обчислюються пенсії особам офіцерського та начальницького складу органів внутрішніх справ із військовим званням полковника або спеціальним звання полковника міліції чи внутрішньої служби, а також їм рівних і вище, якщо вони з таких обставин та умов переведені в інтересах служби з посад, які займали не менше трьох років до переведення і на день переведення мали право на пенсію за вислугу років.
Судом встановлено, що при звільненні позивача з посади начальника Управління МВС Запорізької області, його залишено у розпорядженні МВС України, і відповідно Наказом Міністерства внутрішніх справ України №91 о/с від 03.05.1993 ОСОБА_1 поновлено на службі в органах внутрішніх справ.
При цьому, ОСОБА_1 поновлено на посаді з меншим посадовим окладом і на день поновлення йому вже була призначена пенсія за вислугою років довічно, тож з огляду на вищевказані норми, на день звільнення з посади ректора Запорізького юридичного інституту МВС України позивач мав право на поновлення виплати йому раніше призначеної пенсії з посади начальника Управління МВС Запорізької області, розмір якої перевищує розмір пенсії, нарахованої за грошовим утриманням на посаді ректора Запорізького юридичного інституту МВС України.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії за посадою начальника УМВС України у Запорізькій області з 10.07.2002 по теперішній час та вжиття заходів щодо відшкодування завданих збитків з перерахуванням компенсації і втрати частини доходів.
Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
У відповідності до ч.2 ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, визначається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Нормою статті 46 Конституції України гарантовано право особи на соціальний захист, що включає і право на забезпечення громадян у старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Підвищені гарантії соціальної захищеності осіб, що перебувають на службі в органах внутрішніх справ, з боку держави, повинні бути реалізованими у комплексі заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист").
В даному випадку позивач, отримавши право на довічну пенсію за грошовим забезпеченням начальника Управління МВС у Запорізькій області, виявив свідоме бажання продовжити проходження служби в ОВС, при цьому продовжував сплачувати з грошового забезпечення обов'язкові платежі до державних та бюджетних фондів, проте фактично безпідставно був позбавлений права на належне грошове утримання після завершення проходження служби.
Разом з тим, суд відмовляє позивачу за задоволенні вимоги про визнання безпідставним і протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призначення позивачу пенсії за посадою ректора Запорізького юридичного інституту МВС у відповідності з висновком від 25.07.2002 та пенсійною справою №86/13460, з огляду на таке.
Так, як встановлено з матеріалів справи, пенсію позивачу було призначено у 2002 році, після звільнення його з посади ректора ЗЮІ МВС України на підставі Закону №2262-XII. В той же час, функції з призначення (перерахунку) та виплати пенсій на підставі Закону №2262-XII передані органам Пенсійного фонду України лише з 01.01.2007 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Таким чином, вимога позивача про визнати безпідставним і протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призначення позивачу пенсії за посадою ректора Запорізького юридичного інституту МВС у відповідності з висновком від 25.07.2002 та пенсійною справою №86/13460 є безпідставною, оскільки таке рішення не приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Разом з тим, оскільки на даний час пенсійне обслуговування пенсіонерів МВС здійснюється саме відповідачем, то відповідно саме відповідач повинен вчинити дії по перерахунку пенсії ОСОБА_1
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що заперечення представника відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства.
Суд також не приймає доводи відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, оскільки клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду відповідачем не заявлено. В той же час, матеріалами справи підтверджуються численні звернення ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, у тому числі у червні, липні 2017 року. Таким чином, позивачем постійно вчинялись дії направлені на поновлення своїх порушених справ, а тому звернення із даними вимогами до суду відбулося без пропуску строку, передбаченого ст. 122 КАС України.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (69091, АДРЕСА_1 ІНП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення та зобов'язати вчинити дії задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити право ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІНП НОМЕР_1) на отримання довічної пенсії за посадою начальника УМВС України в Запорізькій області у відповідності з висновком від 23.10.1992 та пенсійної справи №86/7801.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) за посадою начальника Управління МВС України у Запорізькій області з 10.07.2002 по теперішній час та вжити заходів щодо відшкодування завданих збитків з перерахуванням компенсації і втрати частини доходів.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання безпідставним і протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призначення позивачу пенсії за посадою ректора Запорізького юридичного інституту МВС у відповідності з висновком від 25.07.2002 та пенсійною справою №86/13460.
Присудити на користь ОСОБА_1 (69091, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.03.2018.
Суддя М.С. Лазаренко