Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 березня 2018 р. Справа№805/1163/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,
за участі секретаря судового засідання Широбокової М.О.,
розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області
до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області
про визнання протиправною, скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 55377924 від 29 січня 2018 року та стягнення суми протиправно списаного виконавчого збору у розмірі 12 800,00 гривень
Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області звернулось до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про:
- визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 55377924 від 29 січня 2018 року;
- стягнення суми протиправно списаного виконавчого збору у розмірі 12 800,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на адресу позивача надійшла постанова відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення виконавчого збору ВП № 55377924 від 29 січня 2018 року, відповідно до якої має сплатити виконавчий збір у розмірі 12 800,00 гривень.
Згідно до виписки по особовому рахунку управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області за 07 лютого 2018 року було встановлено, що вже була списана сума виконавчого збору на підставі постанови ВП № 55377924 від 29 січня 2018 року, у зв'язку з чим вважає її протиправною та просить скасувати.
Ухвалою суду від 21 лютого 2018 року відкрито провадження у справі за правилами Глави 11 Розділу 2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» КАС України та призначено засідання на 02 березня 2018 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі (а.с. 32).
Представник відповідача ОСОБА_1, до суду з'явився, надав заперечення на адміністративний позов (а.с. 34-35). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що на примусове виконання надійшов виконавчий лист № 740/1931/17 від 05 грудня 2017 року виданий Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області щодо зобов'язання подати висновок. 15 грудня 2017 року на виконання виконавчого листа винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55377924, відповідно до пункту 3 даної постанови зазначено - стягнути з управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області виконавчий збір/основу винагороду приватного виконавця у розмірі 12 800,00 гривень, що передбачено абз. 2 п. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» не передбачений порядок добровільного виконання судового рішення, у зв'язку з чим сам факт відкриття виконавчого провадження є початком примусового виконання.
Постанова від 15 грудня 2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 55377924 позивачу надіслана рекомендованою кореспонденцією з штрихкодовим поштовим ідентифікатором № 8431304614196 та отримана 22 грудня 2017 року. Пунктом 5 постанови про відкриття виконавчого провадження, постанова може бути оскаржена у порядку та строки визначені Законом. Відповідно до п 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Позивачем постанова про відкриття виконавчого провадження від 15 грудня 2017 року ВП № 55377924, а відповідно і стягнення виконавчого збору оскаржена не була.
11 січня 2018 року від позивача надійшов лист щодо добровільного виконання судового рішення 22 грудня 2017 року. 29 січня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з його повним фактичним виконанням та на підставі п. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з несплатою управлінням державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області виконавчого збору виніс постанову про стягнення виконавчого збору від 29 січня 2018 року яку в подальшому виділив в окреме виконавче провадження.
З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
05 грудня 2017 року Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області видав виконавчий лист № 740/1931/17, відповідно до якого зобов'язав управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області подати до МВС України висновок щодо можливості проведення грошової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку із встановленням II групи інвалідності відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII, а також Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року за № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» (а.с. 71).
15 грудня 2017 року на підставі виконавчого листа № 740/1931/17 від 05 грудня 2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 48). Відповідно до п. 3 постанови постановлено стягнути з управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області виконавчий збір у розмірі 12 800,00 гривень (а.с. 48 звор.бік).
Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена рекомендованою кореспонденцією на адресу управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, а саме: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Гвардійців Кантемирівців, 1-А, з штрихкодовим поштовим ідентифікатором № 8431304614196, що підтверджується реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції за 19 грудня 2017 року (а.с. 36-37, 49-51).
Згідно відстеження поштових відправлень Укрпошта - відправлення з поштовим ідентифікатором № 8431304614196 отримано 22 грудня 2017 року за довіреністю, що підтверджується відстеженням поштових відправлень (а.с. 52).
Листом від 02 січня 2018 року № 1 л/к управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області повідомило відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про виконання виконавчого листа від 05 грудня 2017 року № 740/1931/17 в добровільному порядку 22 грудня 2017 року (а.с. 53).
29 січня 2018 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого листа від 05 грудня 2017 року № 740/1931/17 (а.с. 69).
Відповідно до п. 3 постанови про закінчення виконавчого провадження постанову про стягнення з управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виділити в окремі провадження (а.с. 69 звор.бік).
29 січня 2018 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору з управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області у розмірі 12 800,00 гривень (а.с. 67).
Позивач вважає протиправною постанову про стягнення виконаного збору у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) за повідомленням суду про внесення ним виконавчого документа до Єдиного державного реєстру виконавчих документів - у випадках, передбачених законом; 4) за повідомленням суду про внесення ним виконавчого документа до Єдиного державного реєстру виконавчих документів на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ пред'явлено до виконання Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Таким чином, примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, вже під час відкриття виконавчого провадження визначається сума виконавчого збору.
15 грудня 2017 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до п. 3 постанови прийнято рішення про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 800,00 гривень (а.с. 49 взор.бік).
29 січня 2018 року відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 статті 39, статтею Закону № 1404-VIII, у зв'язку з фактичним виконання виконавчого листа від 05 грудня 2017 року № 740/1931/17 (а.с. 69) та виділено в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору (а.с. 67).
Частиною третьої статті 40 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі припинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня припинення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що державний виконавець зобов'язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.
Суд звертає увагу на те, що посадовою особою відповідача на виконання вимог частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII та у відповідності до норм вказаного Закону винесено постанови про стягнення виконавчого збору від 29 січня 2018 року ВП № 55377924.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору, виділена в окреме виконавче провадження та 30 січня 2018 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 30 січня 2081 року ВП № 55668868 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 12 800,00 гривень (а.с. 76).
Перевіряючи правомірність постанови про стягнення виконавчого збору, суд зазначає, що правила справляння виконавчого збору встановлені статтею 27 Закону № 1404-VIII.
Так, відповідно частин 1 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VIII).
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII).
В даному разі, як було зазначено вище, постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду винесена державним виконавцем 15 січня 2018 року ВП № 55377924.
Рішення суду, за твердженням позивача, виконане ним 22 грудня 2017 року, тобто, після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, і позивач цього не спростовує.
Розмір виконавчого збору обрахований відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VIII і позивач також цього не заперечує.
За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є правомірною, підстави для її скасування відсутні.
Суд вважає, що позивач помилково тлумачить строк (час для виконання рішення суду), наданий йому постановою про відкриття виконавчого провадження - 10 робочих днів, як такий, що наданий для добровільного виконання рішення суду. Закон України «Про виконавче провадження» пов'язує початок примусового виконання рішення з відкриттям виконавчого провадження, тобто відкриття виконавчого провадження і є початком примусового виконання рішення.
Строк, який державний виконавець встановлює в постанові про відкриття виконавчого провадження, є строком для самостійного виконання рішення боржником. У разі невиконання рішення без поважних причин - на боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII накладається штраф, у разі повторного невиконання - штраф у подвійному розмірі та державний виконавець звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення відповідно та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Позовні вимоги щодо стягнення з відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області суми протиправно списаного виконавчого збору у розмірі 12 800,00 гривень, є похідними від позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 55377924 від 29 січня 2018 року, тому також є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною, скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 55377924 від 29 січня 2018 року та стягнення суми протиправно списаного виконавчого збору у розмірі 12 800,00 гривень - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 березня 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Голубова Л.Б.