Справа №409/2655/17
Пров.№2-а/409/2/18
27 лютого 2018 року смт.Білокуракине
Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді: О.Г.Третяка
при секретарі: О.В.Бушлі
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними та дискримінаційними дій відповідача, зобов'язання поновити виплату пенсії. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є тимчасово переміщеною особою, що підтверджується копією довідки ТПО і знаходиться на обліку у Білокуракинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області. Відповідач з березня 2016 року припинив їй виплату пенсії. Позивачка вважає дії відповідача протиправними та дискримінаційними та просить визнати протиправними та дискримінаційними дії відповідача щодо невиплати пенсії за віком, зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити виплату їй пенсії з 01 березня 2016 року та виплатити виниклу заборгованість з виплати пенсії.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, надали суду заяву розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримали та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність та заперечення проти позову, в кому зазначив, що позивач перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа, що тимчасово проживає на території Білокуракинського району. На підставі доручення Міністерства праці та соціальної політики України Пенсійним фондом України з 1 березня 2016 року було розпочато процедуру проведення перевірки осіб, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, з метою уникнення неправомірних виплат особам, які є померлими, або отримують кошти незаконно, шахрайським шляхом, виявлення та припинення виплати особам, що фактично не перебувають на території, підконтрольній Україні. Вказана перевірка була висвітлена в засобах масової інформації та на всіх телеканалах України. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Довідка, яка видана Управлінням соціального захисту населення Білокуракинської РДА 16.01.2015 року за № 921004050 дійсно підтверджує факт того, що позивачка з 01.12.2014 року була взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції до Білокуракинського району, однак фактично не мешкає за адресою перереєстрації, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов, складеним відповідним структурним підрозділом УСЗН Білокуракинської РДА у відповідності до п. 7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок), затвердженого Постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Крім того, відсутність внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування само по собі є порушенням обов'язкової умови для отримання соціальних послуг відповідно до ст. 7 Закону. Через надання завідомо недостовірних відомостей у відповідності ст.12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» позивачці відмовлено в призначенні (відновленні) соціальних виплат. Якщо позивачка фактично проживає в іншому місті, згідно діючого законодавства, вона повинна звернутись до територіального органу управління праці та соціального захисту населення та отримати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, з вилученням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на території Білокуракинського району, а потім звернутися до відповідного територіального Пенсійного фонду України того міста, де вона мешкає, з метою переводу виплати пенсії з Білокуракинського об'єднаного УПФУ Луганської області за її місцем фактичного проживання. У зв'язку з чим просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
У відповідності до п. 10 Перехідних Положень КАС України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, які набули чинності 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, тому суд розглядає справу на підставі положень ст. 261, п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України у письмовому провадженні.
Дослідивши докази по справі кожний окремо і в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом застосовується законодавство на час виникнення правовідносин.
Відповідно до копії паспорту громадянина України, копії пенсійного посвідчення, копії довідки від 16.01.2015 р. № 921004050 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, позивачка ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з Луганської області м.Луганськ в селище Білокуракине району Луганської області 01 грудня 2014 р. (а.с.9). Позивач перебувала на обліку і отримувала пенсію за віком в Білокуракинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, що не оспорює відповідач.
Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо припинення з березня 2016 року виплати пенсії та зобов'язання поновити виплату пенсії з моменту припинення її виплати, тобто з 01 березня 2016 року суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Частиною першою ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено підстави припинення виплати пенсії та визначено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду.
Згідно статті 19 Конституції України,- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 64 Конституції України,- конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні не запроваджено.
Згідно з частиною 2 ст. 14 Закону України від 20.03.2003 р. «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 р. № 405/2014.
Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 р. № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Луганськ.
Відповідно до статті 92 Конституції України,- виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ні Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ні будь-яким іншим Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Преамбулою та положеннями ч. 1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за № 1058-IV передбачено, що призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, регулюються зазначеним Законом. За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із ч. 1 ст. 47 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
У ст. 49 цього Закону зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 ст. 49 цього Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених Законом № 1058.
З огляду на наведене, суд вказує на те, що відповідачем рішення про припинення виплати пенсії позивачу з березня 2016 року не приймалось. За таких обставин у позивача відсутні підстави звертатися до управління з заявою про поновлення виплати пенсії.
Суд вважає за необхідне відмітити, що припинення виплати пенсії на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення не входить до вказаного вище переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, у тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину України.
Аналізуючи фактичні обставини справи суд зазначає, що комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат вирішено соціальні виплати позивачці в тому числі пенсії, припинити у зв'язку з тим, що надано завідомо недостовірні відомості, тобто за зазначеною у довідці внутрішньо переміщеної особи адресою позивач не проживає.
Суд вважає, що рішення комісії носить роз'яснювальний характер та не є нормативно - правовим актом вищої юридичної сили, яким встановлено обов'язок органів Пенсійного фонду України припинити виплату пенсій через те, що позивачем надано завідомо недостовірні відомості, тобто за зазначеною у довідці внутрішньо переміщеної особи адресою позивач не проживає, а отже не є і належною підставою для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.
Висновки суду першої інстанції узгоджуються із рішеннями ЄСПЛ, так, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З урахуванням викладеного, суд вважає позов в частині визнання дій протиправними та зобов'язання поновити виплату пенсії з 01 березня 2016 року є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових виплат, суд зазначає наступне у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачкою при поданні позову було сплачено 1280 гривень (а.с.1) які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 46 ОСОБА_3 України, ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ст. ст. 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за № 1058-IV, ст. ст. 2, 6-9, 121-123, 139, 242-246, 255, 262-263, 371, 382 КАС України, суддя, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними та дискримінаційними дій відповідача, зобов'язання поновити виплату пенсії задовольнити повністю.
Визнати протиправними та дискримінаційними дії Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати пенсії за віком ОСОБА_1 з березня 2016 року.
Зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області відновити нарахування та виплату пенсії за віком з 01 березня 2016 року ОСОБА_1.
Стягнути на користь позивачки судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92200, вул. Історична,81 смт. Білокуракине Луганської області, ЄДРПОУ 41246789) в розмірі 1280,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення КАС України» до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Білокуракинського
районного суду Луганської області ОСОБА_2