01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.05.2007 № 21/127
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Христич Б.В.,
від відповідача: Чоповський Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної телекомпанії України
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.03.2007
у справі № 21/127
за позовом Державного підприємства Запорізький обласний радіотелевізійний передавальний центр
до Національної телекомпанії України
про стягнення 135790,24 грн.
Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 128 566,74 грн. основного боргу за надані послуги, 1 180,87 грн. пені, 6042,63 грн. витрат від інфляції.
Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 299 774,78 грн. основного боргу за надані послуги, 1 180,87 грн. пені, 6042,63 грн. витрат від інфляції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2007 у справі № 21/127 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 299 774,78 грн. основного боргу за надані послуги, 500,00 грн. пені, 6042,63 грн. витрат від інфляції, 3063,17 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:
06.06.2006 між сторонами по справі укладено Державний контракт на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм виготовлених для державних потреб на 2006 рік № 2/07/59-39, відповідно до якого позивач надає замовнику телекомунікаційні послуги з виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб в межах плану асигнувань із загального фонду Державного бюджету України на 2006 рік.
За період з 01.08.2006 по 31.12.2006 позивачем надано послуги 299 774,78 грн., що підтверджується актами виконання № 430/1 від 25.12.2006, № 494 від 25.12.2006, № 520 від 25.12.2006, № б/н від 25.12.2006, № б/н від 26.12.2006, та актом звірки взаєморозрахунків за 2006 рік.
Відповідно до п. 4.7 контракту щомісячна оплата здійснюється замовником за фактично відпрацьований час протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених сторонами актів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим сума заборгованості перед позивачем становить 299 774,78 грн.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав покладені на нього зобов'язання щодо оплати вартості послуг, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 299 774,78 грн. заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин повинен сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6.4 контракту у випадку невиконання або неналежного виконання грошових зобов'язань з боку замовника, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Позивачем нараховано за порушення відповідачем зобов'язань пеню у розмірі 1 180,87 грн., однак на підставі ч. 3 ст. 83 ГПК України у зв'язку із скрутним фінансовим становищем судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір пені до 500,00 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 6042,63 грн. інфляційних витрат правомірно задоволена судом першої інстанції.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Національної телекомпанії України та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2007 у справі № 21/127 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст.101, п. 1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Національної телекомпанії України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2007 у справі № 21/127 - без змін.
2. Матеріали справи № 21/127 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
04.06.07 (відправлено)