01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.06.2007 № 42/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Борисенко І.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Шевчук А.С. - дов. № До7/7530 від 09.11.2006
від відповідача - Богайчук В.О. - голова правління, протокол від 29.12.2003
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Нафтохімік"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.03.2007
у справі № 42/16
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
до Житлово-будівельний кооператив "Нафтохімік"
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 64001,79 грн.
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» звернулась до господарського суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Нафтохімік» про стягнення 64 001,79 грн. (боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.03.2007 р. у справі № 42/16 провадження у справі в частині вимог про стягнення 6 395,87 грн. припинено; в іншій частині позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Киїенерго» задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Нафтохімік» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Киїенерго» 16 945,21 грн. боргу, 4 000,17 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 249,71 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2 297,62 грн. пені, 244,92 грн. витрат по оплаті державного мита, 45,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання та неустойки підлягають частковому задоволенню з урахуванням фактичного розміру прострочених сум та зазначено, що предмет спору в частині стягнення суми боргу в розмірі 6 395,87 грн. відсутній, оскільки відповідачем вказана сума сплачена, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 6 від 06.04.2007р., в який просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2007 р. у справі № 42/16 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2007 р. у справі № 42/16 не відповідає обставинам справи та винесено при неправильному застосуванні норм матеріального права.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засідання проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Киїенерго» та Житлово-будівельним кооперативом «Нафтохімік» 01.05.2001 р. укладено договір № 3010079 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач (як енергопостачальна організація) зобов'язується постачати відповідачу (як абоненту) теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення, а відповідач зобов'язується щомісячно до 28 числа поточного місяця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Відповідно до п. 5.1 вказаного договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку розрахунковим способом.
Згідно підпунктів 8.1, 8.4 п.8 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
У відповідності до п.3.5 додатку № 4 до вказаного договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягу поставленої за договором теплової енергії, а факт поставки теплової енергії за листопад 2003 - жовтень 2006 рр. вартістю 260 721,42 грн. підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії (копії наявні в матеріалах справи - а.с.а.с. 103-138).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заперечується факт оплати відповідачем спожитої теплової енергії за вказаний період у сумі 212 358,90 грн.
Однак, місцевим судом правильно встановлено, що при розрахунку заборгованості за договором за період листопад 2003 - жовтень 2006 рр. позивачем не врахована оплата, здійснена відповідачем до моменту звернення позивачем до суду, згідно платіжного доручення № 154 від 30.11.2006 у сумі 7 980,00 грн. (за серпень-вересень 2006) та згідно платіжного доручення № 169 від 28.12.2006 у сумі 6 000,00 грн. (за жовтень 2006) - всього 13 980,00 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що протягом серпня 2004 - вересня 2006 рр. позивачем направлено відповідачу заяви щодо зарахування вимог до відповідача по оплаті за спожиту теплову енергію зустрічними вимогами відповідача до нього по відшкодуванню витрат на обслуговування теплових мереж та витрат, пов'язаних з нарахуванням, збором, обліком і розщепленням платежів населення, у сумі 11 041,44 грн. (копії заяв наявні в матеріалах справи - а.с.а.с. 165-178)
У відповідності до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Таким чином, місцевим судом правильно встановлено, що загальна сума проведених позивачем оплат за теплову енергію за період листопад 2003 - жовтень 2006 рр. станом на час подання позову становила 237 380,34 грн. (212 358,90 + 13 980,00 + 11 041,44), а розмір боргу відповідача - 23 341,08 грн. (260 721,42 - 237 380,34).
Судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, а також пені, з огляду на наступне.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Згідно ч.1 ст. 622 ЦК України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом не надано суду належних доказів перерахування ним позивачу грошових коштів у сумі 16 945,21 грн. в рахунок оплати за теплову енергію, отриману від позивача за договором № 3010079 від 01.05.2001 за період листопад 2003- жовтень 2006 рр.
Доводи апелянта про те, що судом безпідставно не враховані в повній мірі зустрічні однорідні вимоги відповідача до позивача у сумі 54 197,64 грн. (а саме, передбачені Розпорядженням КМДА від 20.06.2002 № 1245 суми коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням, збором, обліком і розщепленням платежів населення за житлово-комунальні послуги та витрат, пов'язаних з обслуговуванням внутрішньобудинкових теплових мереж, а також суми затрат відповідача, понесених на повірку, ремонт та технічне обслуговування будинкових теплолічильників, витрат на електроенергію у бойлерних у зв'язку з підкачуванням гарячої води та затрат відповідача на утримання в штаті слюсаря-сантехніка тощо) судова колегія до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він у встановленому порядку звертався до позивача з відповідною заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог у вказаний сумі.
Посилання апелянта на його лист № 39 від 11.10.2004 судова колегія вважає безпідставним, оскільки з цього документу вбачається, що він не є заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог за період листопад 2003- жовтень 2006 рр. у сумі 54 197,65 грн., а є відповіддю відповідача на лист позивача та містить пропозицію щодо підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.09.2004 (тобто, не охоплює увесь період листопад 2003- жовтень 2006 рр.).
Оскільки сума боргу в розмірі 6 395,87 грн. (платіжне доручення № 1 від 11.01.2007) відповідачем сплачена після звернення позивача з позовом до суду, то судом першої інстанції обґрунтовано припинено провадження в цій частині на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2007 р. по справі № 42/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Нафтохімік» № 6 від 06.04.2007 р. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2007 р. у справі № 42/16 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Нафтохімік»- без змін.
2. Матеріали справи № 42/16 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
19.06.07 (відправлено)