22 лютого 2018 рокусправа № П/811/1682/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Прокопчук Т.С.
судді: Бишевської Н.А. Кругового О.О.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (суддя: Петренко О.С) по адміністративній справі № П/811/1682/17
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеонстрой» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Галеонстрой» (далі - ТОВ «Галеонстрой») 11.10.2017 року звернулося до суду з позовом до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області (далі - ГУ ДФС України у Кіровоградській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем 08.09.2017 року: податкове повідомлення - рішення №0000381404, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 135 475 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 67 738 грн.
податкове повідомлення - рішення № 0000391404, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 146 313 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 73 157 грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 року позовні вимоги задоволено, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 6 340,24 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ГУ ДФС України у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на неправомірність висновків суду про задоволення позовних вимог, оскільки господарські відносини позивача з контрагентом ТОВ «Океан-Буд» є нереальними, що свідчить про безпідставність віднесення їх позивачем до складу валових витрат та формування в цій частині податкового кредиту з податку на додану вартість.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.229 КАС України не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм права та правової оцінки обставин у справі суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що в період з 09.08.2017 року по 15.08.2017 року ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Галеонстрой» з питань правильності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Океан-Буд» за листопад 2016 року, що відображені в податковій декларації з податку на додану вартість та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображені обсягів зазначених взаємовідносин в декларації з податку на прибуток за 2016 рік, за результатами якої складено акт №310/11-28-14-04/37097048 від 21.08.2017 року (а.с.13-34).
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 135 475 грн. за листопад 2016 року; п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в наслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 146 313 грн. за листопад 2016 року.
Зазначені висновки ґрунтуються на нереальності господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ «Океан-Буд», оскільки останній не міг фактично здійснювати господарські операції виходячи з відсутності в нього майна та недостатньої чисельності трудових ресурсів.
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Кіровоградській області 08.09.2017 року винесено: податкове повідомлення - рішення №0000381404, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 135 475 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 67 738 грн.
податкове повідомлення - рішення № 0000391404, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 146 313 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 73 157 грн.
Не погодившись з даними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Приписами пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14, пп.134.1.1 п.134.1. ст. 134, п. 138.2,.138.4 ст. 138, пп.139.1.9 п.139 ст. 139, п. 198.1, 198.2,198.6 ст. 198, п. 201.6, 201.8 - 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Галеонстрой» (Покупець) та ТОВ «Океан - Буд» (Постачальник) укладено договір поставки №22/11-16 від 22.11.2016 року, відповідно до умов якого Постачальник на умовах та в порядку визначених цим договором зобов'язується поставити на користь Покупця товар, асортимент та кількість якого визначається в видатковій накладній (а.с.39-40).
На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Океан - Буд» на користь ТОВ «Галеонстрой» поставлено товар - гумову суміш 1348 к, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: видатковими накладними №1122/16 від 22.11.2016 року, №1125/16 від 25.11.2016 року, 1129/16 від 29.11.2016 року на загальну суму 812 851,20 грн. з них ПДВ - 135 475,20 грн. (а.с. 41, 44,47); податковими накладними №37 від 22.11.2016 року, №38 від 25.11.2016 року, №39 від 29.11.2016 року, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 43,46,49); товаро - транспортними накладними №0034890 від 22.11.2016 року, №0034893 від 25.11.2016 року, №0034897 від 29.11.2016 року (а.с. 42,45,48).
Оплата поставленого товару здійснена у безготівкові формі за платіжними дорученнями №436 від 30.11.2016 року, №445 від 02.12.2016 року, №446 від 05.12.2016 року, №448 від 06.122016 року, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 50-52).
Викладене свідчить про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту вартість поставленого товару по взаємовідносинам з ТОВ «Океан - Буд».
Суд першої інстанції вірно зазначив про безпідставність тверджень податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Океан - Буд», оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність права сторони в договорі від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, а платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).
Податковим органом не надані суду належні докази нереальності господарських відносин позивача з ТОВ «Океан - Буд», також не існує судових рішень якими зазначений контрагент визнаний фіктивним, а його установчі документи - недійсними, на час дії угоди ТОВ «Океан - Буд» було зареєстроване в установленому порядку як платник податку на додану вартість, мало право виписувати та надавати податкові накладні, не було виключено із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого податкового законодавства України суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 135 475 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 67 738 грн. та суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 146 313 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 73 157 грн., відповідно до винесених відповідачем 08.09.2017 року податкових повідомлень - рішень №0000381404, № 0000391404.
Відповідно до приписів ст. 94 КАС України, чинної на час розгляду справи, суд першої інстанції правомірно стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 6 340,24 грн.
Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року по адміністративній справі № П/811/1682/17 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня її складання в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 23 лютого 2018 року.
Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: О.О. Круговий