18 січня 2018 року справа № 310/6995/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2017 року (ухваленою у м. Бердянськ суддею Вірченко О.М.)
у справі №310/6995/17
за позовом ОСОБА_1
до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася у Бердянський міськрайонний суд Запорізької області з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про визнання протиправним рішення комісії з питань призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 30 жовтня 2017 року №53 в частині відмови в продовженні виплати щомісячної адресної грошової допомоги з 22 жовтня 2015 року, зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області здійснити нарахування та виплату щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 «Про надання щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо перемішеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» за період з 22 жовтня 2015 року по 21 червня 2017 року.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що такого обов'язку, як кожні півроку писати заяву про призначення адресної допомоги нормами чинного законодавства не передбачено. Жодних застережень з цього приводу відповідачем не надавалися.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої і апеляційної інстанції, підтверджується матеріалами справи, позивач є внутрішньо переміщеною особою із зони проведення антитерористичної операції, на даний час проживає в м. Бердянську Запорізької області, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 червня 2017 року №13428 (а.с. 5).
Згідно з повідомленням про надання допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_3 призначено допомогу на проживання з 22 червня 2015 року по 21 серпня 2015 року в розмірі 442 грн., з 22 серпня 2015 року по 21 жовтня 2015 року - в розмірі 221 грн. (а.с. 6).
30 вересня 2015 року ОСОБА_2 надала до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області довідку Бердянського об'єднаного міського військового комісаріату від 29 вересня 2015 року про призов позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період (а.с. 8).
22 червня 2017 року позивачка звернулась до відповідача із заявами щодо відновлення адресної соціальної допомоги з 22 жовтня 2015 року та призначення допомоги на новий термін з 22 червня 2017 року (а.с. 30,31).
Листом від 22 червня 2017 року №14504 управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області повідомило ОСОБА_4 , що згідно з рішенням комісії з питань щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 30 червня 2017 року №53 їй відмовлено в поновленні виплати грошової допомоги на проживання з 22 жовтня 2015 року та призначено допомогу на новий термін з 22 червня 2017 року (а.с. 15-16, 27,28).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій відповідача, який без відповідного звернення позивачки не мав правових підстав для продовження їй з 22 жовтня 2015 року виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої Порядком №505.
Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі Порядок №505), грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Згідно з пунктом 3 Порядку №505 для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.
Пунктом 5 Порядку №505 для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку).
Відповідно до пункту 7 Порядку №505 якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується поясненнями позивача в суді першої інстанції, що після закінчення строку, на який ОСОБА_3 призначено виплату адресної допомоги, тобто після 21 жовтня 2015 року, вона не зверталася до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області з відповідною заявою про призначення такої допомоги на новий строк.
Оскільки ОСОБА_2 лише 22 червня 2017 року звернулася до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області з заявами щодо відновлення адресної соціальної допомоги з 22 жовтня 2015 року та призначення допомоги на новий термін з 22 червня 2017 року, то відповідачем правомірно відмовлено в поновленні виплати грошової допомоги на проживання з 22 жовтня 2015 року та призначено допомогу на новий термін з 22 червня 2017 року.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, і оскільки під час апеляційного розгляду даної справи будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не встановлено, постанову суду першої інстанції у справі необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена 27 лютого 2018 року.
Головуючий суддя І.Ю. Богданенко
суддя С.А. Уханенко
суддя Ю.М. Дадим