Справа № 815/6430/17
26 лютого 2018 року м. Одеса
У залі судових засідань № 25
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
при секретарі судового засідання - Донець В.Р.
за участю сторін:
представника позивача - ОСОБА_1 (за ордером)
представника відповідача - Парфьонова Д.В. (по довіреності)
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
До суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1744 о/с від 13.11.2017 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_3 начальника управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області, поновлення ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді начальника управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області, стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообов'язкових до сплати платежів з 14.11.2017 року по день винесення постанови.
15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким КАС України викладено в новій редакції.
У відповідності до п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією КАС України.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позов обґрунтований позивачем тим, що його звільнення через скорочення штатів не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки відповідачем не дотримано встановленого законодавством порядку звільнення працівника за скороченням штату, зокрема, позивачу не запропонована інша посада, він має переважне право на залишення на службі в поліції, тощо.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (аркуші справи 39-41), оскільки позивач був попереджений про звільнення та неможливість його працевлаштування, всі посади без виключення були скорочені, а тому позивач не міг бути переведений на іншу посаду, а пропонування йому посад відповідач вважає не доцільним, про що надав відповідну інформацію до суду.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши позовну заяву та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
На підставі рапорту позивача та висновку атестації від 12.01.2017 року наказом ГУ НП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_3 17 січня 2017 року призначено на посаду начальника управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області (аркуш справи 70).
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із скороченням штатної чисельності органів і підрозділів Головного управління Національної поліції в Одеській області, відповідно до Наказу Національної поліції України від 10 липня 2017 року №704 «Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції», ГУ НП в Одеській області складено Попередження про наступне звільнення позивача зі служби в поліції не раніше ніж за два місяці на підставі п. 4 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (звільнення зі служби в поліції у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Відповідно до Повідомлення про неможливість працевлаштування майора поліції ОСОБА_3 у зв'язку із скороченням штатної чисельності органів і підрозділів Головного управління Національної поліції в Одеській області, відповідно до Наказу Національної поліції України від 10 липня 2017 року №704 «Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції», Головним управлінням Національної поліції в Одеській області позивача повідомлено про відсутність можливості його працевлаштування в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, з яким позивача ознайомлено 11.09.2017 року, що підтверджується його підписом у зазначеному повідомленні (аркуш справи 44).
Наказом начальника ГУ НП в Одеській області №1744 о/с від 13.11.2017 року майора поліції ОСОБА_3 з 13.11.2017 року звільнено зі служби в поліції з посади начальника управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних робіт на підставі попередження про наступне звільнення від 11.09.2017 року (аркуш справи 15).
Позивач не погодився із вищезазначеним наказом та звернувся до суду із вимогами про його скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд вважає оскаржуваний наказ ГУ НП в Одеській області в частині звільнення позивача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції.
Згідно із п. 4 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки Законом України «Про Національну поліцію» не врегульована процедура здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, судом до спірних правовідносин застосовуються положення трудового законодавства, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40, ст. 49-2 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення при цьому допускається якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, суд має перевірити чи дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, щодо відмови працівника від переведення на іншу роботу або відсутність можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями та працівник відмовився від запропонованих йому вакантних посад, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Згідно з ч. 3 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 цього Закону.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Таким чином у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів звільненню підлягають не всі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені.
Відповідно до ч. 5 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 3 квітня по 4 квітня 2017 року позивач пройшов семінар-тренінг поліцейських (перед призначенням на керівну посаду, у тому числі вищу керівну посаду, ніж займана), що підтверджується сертифікатом про короткострокове підвищення кваліфікації Одеського державного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України №1623/17 від 04.04.2017 року (аркуш справи 81).
Згідно наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 06.12.2015 року №1121 з метою заохочення особового складу, який виконує на високому рівні службові (бойові) завданні у складі сил Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей нагороджено грамотою капітана поліції ОСОБА_3 (аркуші справи 78-79).
Відповідно рішення про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України №8/І/XXIX/1 від 23 грудня 2016 року ОСОБА_3 надано статус учасника бойових дій (аркуші справи 76-77).
З копії трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_3 за час проходження служби багато разів заохочувався, в тому числі медалями та відзнаками - МВС «За відзнаку в службі» ІІ ст., МВС «За відзнаку в службі» І ст., МВС - медаль « 20 років міліції України», МВС - медаль « 20 років ДАІ МВС України», МВС - медаль №0657 « 50 років слідчому апарату МВС України», заохочувальна відзнака « 15 років сумлінно служби» (аркуші справи 73-75).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується що позивач має високу кваліфікацію та досягнення у службовій діяльності, а тому суд вважає, що йому надано переважне право на залишення на службі в поліції.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію», Головне управління Національної поліції в Одеській області зобов'язане було запропонувати позивачу вакантні посади з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків.
З листів Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.12.2017 року №9/8483, від 10 січня 2018 року №9/181 вбачається, що на момент звільнення майора поліції ОСОБА_3, кількість вакантних офіцерських посад ГУ НП в Одеській області складала 276 посад, однак керівництвом ГУ НП в Одеській області не було запропоновано позивачу посади перед звільненням з обґрунтуванням недоцільності (аркуші справи 47-48).
Таким чином, в порушення ч. 2 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» відповідачем не запропоновано позивачу вакантну посаду з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків, а тому звільнення позивача є неправомірним що є підставою для скасування спірного наказу №1744 о/с від 13.11.2017 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_3 начальника управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Суд враховує висновки, викладені в Постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а12 та від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 щодо застосування норм Кодексу законів про працю України в разі не врегулювання спірних правовідносин спеціальним законом та звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розслідує трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Таким чином, враховуючи неправомірність наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1744 о/с від 13.11.2017 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» майора поліції ОСОБА_3 начальника управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області, позивач підлягає поновленню на посаді, яку він обіймав, тобто, на посаді начальника управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Крім того, на користь позивача має бути стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 листопада 2017 року по день винесення рішення по цій справі, тобто, по 26 лютого 2018 року.
Відповідно до наданої Головним управлінням Національної поліції в Одеській області довідки про середній заробіток позивача (аркуш справи 43), середньоденне грошове забезпечення позивача складає 365,74 грн., тобто, заробіток, який підлягає стягненню з відповідача складає 365,74 грн.х106 = 38768, 44 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (м. Одеса, вул. Єврейська, 12, 65000, ідентифікаційний код 40108740) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1744 о/с від 13.11.2017 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_3 начальника управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області, поновлення ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді начальника управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області, стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообов'язкових до сплати платежів з 14.11.2017 року по день винесення постанови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1744 о/с від 13.11.2017 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_3 начальника управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Поновити ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді начальника управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області з 13.11.2017 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 38768, 44 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.03.2018 року.
Суддя Л.І. Свида
.