01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.03.2007 № 31/61
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Степанов Є.В.,
від відповідачів: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 18.12.2006
у справі № 31/61
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альціона"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест"
про вжиття заходів забезпечення позову
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу трьох споруд модулів складу “Хард-2-24» (збірно-розбірний склад “Хард», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4) та його витребування з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2006 у справі № 31/61 клопотання ВАТ “Київський річковий порт» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на три споруди модулів “Хард-2-24» (збірно-розбірний склад “Хард», розташований за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4), які були придбані Товариством з обмеженою відповідальністю “Ніко Інвест» у Товариства з обмеженою відповідальністю “Альціона».
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне:
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Одним з таких заходів, відповідно до ст. 67 ГПК України, є накладення арешту на майно, яке належить відповідачеві.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред'явлено дві вимоги: про визнання недійсним договору купівлі - продажу та витребування у відповідача-2, набутого за договором, майна.
Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (із наступними змінами і доповненнями) заходом до забезпечення позову у спорах про витребування майна з чужого незаконного володіння є арешт. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Задовольняючи подане позивачем клопотання та виносячи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги наявність невирішеного судового спору про земельну ділянку, на якій знаходиться спірне майно, за участю позивача і відповідача-2. Станом на момент прийняття ухвали, цей спір остаточно не було вирішено, що підтверджується поданою до клопотання позивача копією ухвали Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 25.10.2006 про допуск скарги позивача до перегляду за виключними обставинами.
Згідно, долученого до відзиву на апеляційну скаргу, копії листа Верховного суду України від 01.02.2007 № 21-1074во06 вказана справа призначена до розгляду на 27.03.2007, а, отже, апеляційний господарський суд не може погодитися з посиланням відповідача-2 про остаточність підтвердження факту правомірності користування ним земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно.
За таких обставин, правомірним є припущення місцевого господарського суду, що в разі відчуження спірного майна до моменту прийняття рішення по суті спору у справі № 31/61, виконання можливого судового рішення про задоволення позову буде ускладнено або унеможливлено в разі відчуження цього майна третім особам. В цьому разі, позивач буде змушений докласти додаткових зусиль по витребуванню майна у третіх осіб, що ускладнить виконання можливого судового рішення, а у разі добросовісності набувачів - виконання можливого рішення в частині витребування майна стане неможливим.
При цьому, апеляційним господарським судом враховується та обставина, що обраний захід до забезпечення позову не обмежує відповідача-2 у використанні спірного майна в його господарській діяльності, а лише унеможливлює його відчуження до вирішення спору між сторонами.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що спірне майно ніколи не перебувало у власності позивача, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки вивчення обставин та підстав його набуття сторонами є предметом дослідження при вирішенні спору по суті, а не перегляду в апеляційному порядку процесуальної ухвали про забезпечення позову.
Отже, при винесенні ухвали від 18.12.2006 суд врахував усі істотні обставини справи, наявні у ній документи, а доводи апеляційної скарги правомірність дій суду першої інстанції не спростовують. Інших аргументів на обґрунтування вимоги апеляційної скарги, особою, якою вона подана, не надано.
На підставі викладеного, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКО ІНВЕСТ» не підлягає задоволенню, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.2006 у справі № 31/61 відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКО ІНВЕСТ» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2006 у справі № 31/61 - без змін.
2. Матеріали справи № 31/61 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
03.03.07 (відправлено)