01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.02.2007 № 7/565
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Янкевич Л.Д.,
від відповідача: Лебедюк Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.11.2006
у справі № 7/565
за позовом ВАТ "Рівнегаз"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про стягнення 912474,64 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2006 у справі №7/565 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 682038,94 грн. переплати по договору, 29114,88 грн. процентів, 9124,75 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з відповідача боргу та відсотків, а також прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2006 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:
30.12.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу № 06/05-2847 та додаткові угоди до нього № 1 від 25.01.2006, № 2 від 17.02.2006, № 3 від 23.02.2006, № 4 від 27.03.2006.
Згідно актів прийому-передачі, в період з січня по квітень 2006 р. відповідач провів поставку природного газу для потреб промислових споживачів у розмірі 15724,501 тис. куб. м на умовах, зазначених в договорі.
Відповідно до п. 6.1 договору перша оплата за природний газ проводилась позивачем в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів поставки не пізніше ніж за 5 банківських днів до поставки газу, послідуючі оплати проводяться плановими платежами, по 25% від вартості запланованих місячних обсягів поставки, до 10 та 20 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оплатив отриманий газ в кількості 15724,501 тис. куб. м на суму 9205040,96 грн. Проте, як підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, позивач провів переплату коштів на суму 682038,94 грн.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Стаття 1214 ЦК України встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.
Оскільки відповідач, надмірно перераховані, кошти не повернув, тому вимоги позивача, в частині стягнення переплати та процентів за користування ними, судом першої інстанції правомірно задоволені.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції, необхідно зазначити, що ст. 1214 ЦК України передбачає нарахування процентів і не містить підстав для нарахування інфляції.
Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити на вимогу кредитора, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проте, підставою для стягнення інфляційних збитків є порушення виключно грошового зобов'язання.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку відповідачем не було доведено обставини, на які він посилається як на підставу скасування рішення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2006 у справі № 7/565 - скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2006 у справі № 7/565 - без змін.
2. Матеріали справи № 7/565 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді