79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
21.05.07 Справа № 5/3231-28/372А
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Дубник О.П.,
Орищин Г.В.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
з участю представників:
від скаржника (позивач) -Мусійчук А.О., Яремчук О.В.
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 -не з'явився
від прокуратури -не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова від 22.03.2007 року вих.№9138/10-0
на постанову господарського суду Львівської області від 06.03.2007 року (підписана 13.03.2007 року), суддя Морозюк А.Я.
у справі № 5/3231-28/372А,
за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Міні-Ельдо», м.Львів
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Імаго», м.Київ
Прокуратура Львівської області, м.Львів
про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору №2004-01-05 від 05.01.2004 року, укладеного між ТзОВ «Міні-Ельдо»та ТзОВ «Імаго»та про застосування передбачених ст.208 ГК України наслідків, а саме зобов'язати ТзОВ «Імаго»повернути ТзОВ «Міні-Ельдо»все одержане ним в результаті виконання господарського зобов'язання -12059701,9 грн., а з ТзОВ «Міні-Ельдо»в доход держави -12059701,9 грн.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено.
Постановою господарського суду Львівської області від 06.03.2007 року по справі №5/3231-28/372А в позові ДПІ у Залізничному районі м.Львова відмовлено повністю.
Суд першої інстанції при винесенні постанови виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність наміру у відповідача 2 (ТзОВ «Імаго») на приховування від оподаткування доходів, тому господарське зобов'язання, яке виникло між ТзОВ«Міні-Ельдо" та ТзОВ «Імаго" на підставі договору № 2004-01-05 від 05.01.2004 року на загальну суму 12 059 701,9 грн., є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру у однієї із сторін - відповідача 2 (ТзОВ «Імаго").
Проте, господарським судом відзначено, що положення ст. ст. 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому у разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Таким чином, суд вказує на те, що у зв'язку із нікчемністю вищеописаного правочину за договором № 2004-01-05 від 05.01.2004 року, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, як і відображення висновку про це в резолютивній частині судового рішення.
Поряд з цим, судом відмовлено у застосуванні передбачених ст.208 ГК України наслідків при наявності наміру в однієї сторони, оскільки Договір № 2004-01-05 був укладений в січні 2004 року, виконання відбулося згідно податкових накладних в кількості 47 шт., виписаних ТзОВ «Імаго» за період з 03.06.2004 року по 14.12.2004 року, позов подано позивачем до суду 14.11.2006 року, таким чином, на думку суду строки застосування адміністративно-господарських санкцій, визначені ст. 250 Господарського кодексу України сплили, тому в суду немає підстав для застосування таких санкцій.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Залізничному районі м.Львова подала апеляційну скаргу після ліквідації Відповідача-1, в якій просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 06.03.2007 року по справі №5/3231-28/372А, прийняти нову постанову, якою позов задоволити повністю.
Зокрема скаржник вказує на те, що спірне господарське зобов'язання, яке виникло на підставі договору № 2004-01-05 від 05.01.2004 року, укладеного між ТзОВ«Міні-Ельдо" та ТзОВ “Імаго», виконано в повному обсязі. Проте ТзОВ «Імаго» не було задекларовано податкове зобов'язання по ПДВ, як повідомлено листом ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 07.09.2006 року № 7410/7/15-106, що до податкового органу ТзОВ «Імаго" не звітується. останній звіт підприємством надано за січень 2004 року № 3881 від 12.02.2004 року. Отже, відповідачем 2 внаслідок виконання господарського зобов'язання не було задекларовано суму податкового зобов'язання з ПДВ та як наслідок не сплачено до державного бюджету ПДВ на загальну суму 2 009 950,3 грн. Таким чином, оспорюване господарське зобов'язання укладалось посадовими особами ТзОВ «Імаго» з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків передбачених ч.1 ст.208 Господарського кодексу України.
Представники скаржника (позивача) у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задоволити в повному обсязі.
Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з'явились, проте до суду арбітражним керуючим ТзОВ «Міні-Ельдо»подано лист в якому зазначено, що ухвалою господарського суду Львівської області від 05.03.2007 року у справі №6/168-8/263 ТзОВ «Міні-Ельдо»було ліквідовано. Поряд з цим, арбітражним керуючим подано копію реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом ТзОВ «Міні-Ельдо»від 14.03.2007 року.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2, за наявними в справі доказами.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:
ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Міні-Ельдо» за період з 01.07.2004 року по 30.09.2005 року, за результатами якої 19.01.2006 року складено акт №9/23-0/13826204.
Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Міні-Ельдо»мало взаємовідносини з ТзОВ «Імаго».
Так, між ТзОВ “Міні-Ельдо" (Замовник) та ТзОВ «Імаго" (Постачальник) укладено договір № 2004-01-05 від 05.01.2004 року, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити Замовнику кондитерську сировину. Найменування кондитерської сировини, її кількість, ціна й одиниця виміру, дата продажу узгоджується сторонами.
Відповідно до укладеного договору, згідно податкових накладних в кількості 47 шт., виписаних ТзОВ «Імаго" за період з 03.06.2004 року по 14.12.2004 року, продано відповідачем 2 відповідачу 1 товару (кондитерську сировину) на загальну суму 12059701,9 грн., в тому числі ПДВ 2009950,3 грн.
Як вбачається з листа від 07.09.2006 року № 7410/7/15-106 ДПІ у Святошинському районі м. Києва, ТзОВ «Імаго" (код ЄДРПОУ 32530716) остання звітність надана за січень 2004 року № 3881 від 12.02.2004 року.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07.10.2005 року визнано недійсними статут ТзОВ «Імаго», зареєстрований 24.06.2003 року за номером 12260 в Святошинській районній у м. Києві державній адміністрації з моменту його реєстрації, тобто з 24.06.2003 року, установчий договір про створення та діяльність ТзОВ «Імаго», укладений 24.06.2003 року, з моменту реєстрації, тобто з 24.06.2003 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Імаго» з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.
Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 24.10.2006 року № 12-/1-7/2309, ТзОВ «Імаго" (код ЄДРПОУ 32530716) перебуває в ЄДРПОУ.
Щодо ТзОВ «Міні-Ельдо» то останнє ухвалою господарського суду Львівської області від 05.03.2007 року по справі №6/168-8/263 ліквідовано та 14.03.2007 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи на підставі рішення суду про ліквідацію юридичної особи -банкрута. Таким чином, апеляційна скарга подана позивачем після державної реєстрації припинення юридичної особи -ТзОВ «Міні Ельдо».
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні докази по справі, прийшов до висновку, що постанова господарського суду по даній справі підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити з наступних підстав:
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України - господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною ч.1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В частині першій ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин із порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до вищезазначених норм є її укладення з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали чи повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається, суперечність її інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Слід зазначити про те, що як свідчать матеріали справи господарське зобов'язання, яке виникло між ТзОВ«Міні-Ельдо" та ТзОВ «Імаго» на підставі договору № 2004-01-05 від 05.01.2004 року на загальну суму 12 059 701,9 грн., спрямоване на приховування від оподаткування доходів відповідачем 2 (ТзОВ «Імаго").
А саме, після здійснення фінансово-господарських операцій та поставки товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «Імаго» виникли податкові зобов'язання з ПДВ, які останній згідно з ст.3, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР повинен був відобразити у деклараціях по податку на додану вартість, і врахувати у рядку 18.1 декларації «Різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового періоду)»для формування рядку 27 декларації по ПДВ "Сума податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню до сплати в бюджет за наслідками поточного звітного періоду».
Проте, за період здійснення поставки товару (кондитерської сировини) та виписування податкових накладних відповідач 2 (ТзОВ «Імаго») не подавав звітність по ПДВ до податкового органу, тобто не декларував податкових зобов'язань, на які виписував податкові накладні, що підтверджує його намір на приховування від оподаткування доходів, що підтверджується листом від 07.09.2006 року № 7410/7/15-106 ДПІ у Святошинському районі м. Києва, згідно якого, ТзОВ «Імаго» (код ЄДРПОУ 32530716) остання звітність надана за січень 2004 року № 3881 від 12.02.2004 року.
Крім того, рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 07.10.2005 року визнано недійсними установчі документи ТзОВ «Імаго»з моменту реєстрації таких, тобто з 24.06.2003 року.
Таким чином, вищенаведені обставини підтверджують наявність наміру у відповідача 2 (ТзОВ «Імаго») на приховування від оподаткування доходів, тому господарське зобов'язання, яке виникло між ТзОВ«Міні-Ельдо" та ТзОВ «Імаго" на підставі договору № 2004-01-05 від 05.01.2004 року на загальну суму 12 059 701,9 грн. згідно податкових накладних в кількості 47 шт, виписаних ТзОВ «Імаго" за період з 03.06.2004 року по 14.12.2004 року, є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру у однієї із сторін - відповідача 2 (ТзОВ «Імаго»).
Таким чином, позовні вимоги виходячи із вищенаведеного підлягали до задоволення.
Отже постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги взято до уваги подані арбітражним керуючим відповідача-1 документи, а саме:
Постанову господарського суду Львівської області від 22.01.2007 року по справі №6/168-8/263, відповідно до якої ТзОВ «Міні-Ельдо»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалу господарського суду Львівської області від 05.03.2007 року по справі №6/168-8/263, якою ТзОВ «Міні-Ельдо»ліквідовано.
Реєстраційну картка на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом ТзОВ «Міні-Ельдо»від 14.03.2007 року.
Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТзОВ «Міні-Ельдо», на якому міститься відмітка про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 14.03.2007 року.
Відповідно до ч.1 ст.203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку, а провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно ст.157 цього Кодексу.
Відповідно до п.5) ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржувану постанову господарського суду слід скасувати, провадження у справі закрити.
Керуючись ст.ст. 157,198, 203,205,209 п.6,7 розділу VІІ КАС України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м.Львова задоволити частково.
Постанову господарського суду Львівської області від 06.03.2007 року по справі №5/3231-28/372А скасувати.
Провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Дубник О.П.
Орищин Г.В.