21 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 653/2320/17
Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Шарко Н.А.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Романішина В.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 11 жовтня 2017р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання провести нарахування поновленої пенсії, -
У липні 2017р. ОСОБА_2, представник ОСОБА_3, звернувся в суд із адміністративним позовом до Генічевського ОУПФ України в Херсонській області, в якому просив:
- зобов'язати УПФ провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3 з 6.12.2013р. у відповідності до ст.35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначивши її знову на загальних підставах із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні у сумі 2368,7грн., із врахування 33 річного стажу ОСОБА_3, та в розмірі не нижчому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням його помісячних змін;
- провести індексацію пенсії та компенсацію втрати частини доходу, як це встановлено у справі за №757/16367/14-а від 27.11.2014р..
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 27 листопада 2014р. Київським апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою вирішено поновити ОСОБА_3 нарахування пенсії з проведенням її індексації та зі здійсненням компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою за період з 6.12.2013р. по 27.11.2014р.. На виконання вказаного рішення суду УПФ здійснив поновлення пенсії у розмірі 2,5грн., та провів виплату до 27.11.2014р.. Позивач вважає, що УПФ безпідставно поновив виплату пенсію у розмірі 2,5грн., оскільки пенсійний орган повинен був керуватись вимогами ст.35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та поновити виплату пенсію шляхом її призначення знову з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні.
Позивач вважаючи вказані дії пенсійного органу протиправними та незаконними та таким, що порушують його права, звернувся в суд із відповідним позовом.
Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 11 жовтня 2017р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті та відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган при поновленні виплати пенсії ОСОБА_3 діяв у межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства України, а тому права ОСОБА_3 не порушені.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судовою колегією встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон.
ОСОБА_3 Залізничним райсоцзабезом м.Сімферополя призначено пенсію за віком. У 1994 року ОСОБА_3 виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, у зв'язку з чим йому було припинено виплату пенсії.
У листопаді 2014р. Київським апеляційним адміністративним судом було ухвалено постанову у справі за позовом ОСОБА_3 до УПФ України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим, ПФ України, ГУ ПФ України в Автономній Республіці Крим, третя особа Держава Україна в особі ДКС України про визнання бездіяльності та дій неправомірними та зобов'язання поновити виплату пенсії, якою постанову Печерського районного суду м.Києва від 31.07.2014 року скасовано, прийнято нову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено; визнано протиправною бездіяльність ПФ України та ГУ ПФ України в Автономній Республіці Крим щодо не поновлення, не нарахування і не виплати ОСОБА_3 пенсії; зобов'язано УПФ України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим поновити ОСОБА_3 нарахування і виплату пенсії, з проведенням її індексації із здійсненням компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою у період з 6.12.2013р. по 27.11.2014р..
Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015р., скасовано ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 1.09.2015р.; постановлено нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, про заміну сторони у справі правонаступником задоволено; здійснено заміну сторони у справі з УПФ України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим на УПФ України у Генічеському районі Херсонської області.
У квітні та листопаді 2016р. ОСОБА_2, представник ОСОБА_3, звернувся до УПФ України у Генічеському районі Херсонської області із заявою, в якій просив виконати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014р..
Листом УПФ за №324/01-03 від 17.01.2017р. повідомлено ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, про виконання вказаного судового рішення, про що УПФ надано копію розпорядження за №101 від 8.09.2016р..
Однак, позивач не погоджується з проведеним розрахунком поновленої пенсії, оскільки вважає, що поновлення пенсії повинно було відбутись у відповідності до положень ст.35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», шляхом призначення пенсії у розмірі не менше за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, та на безстроковій основі.
Перевіряючи правомірність дій Генічеського ОУПФ України в Херсонській області, які позивач просить визнати протиправними та незаконними, судова колегія виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Приписами ст.8 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
У відповідності до ч.2 ст.49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу ПФ протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч.3 ст.35 та ст.46 цього Закону.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що підставою поновлення виплати пенсії ОСОБА_3 стала постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014р., яка набрала законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, УПФ приймаючи розпорядження за №101 від 8.09.2016р. та проводячи розрахунок пенсії ОСОБА_3 за період з грудня 2013р. по листопад 2014р., діяв у відповідності до вимог діючого законодавства, та на виконання вимог постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014р..
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що посилання ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, на те, що пенсійний орган повинен був поновити виплату пенсії з грудня 2013р. та продовжити виплачувати її безстроково, суперечать вищенаведеним обставинам справи та є безпідставними.
Що стосується посилань ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 про необхідність встановлення способу поновлення пенсії, а саме шляхом її призначення на загальних підставах, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст.49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч.3 ст.35 та ст.46 цього Закону.
При цьому пунктом 2.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФ України №22-1 від 25.11.2005р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846, визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України
У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до ст.43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до ст.40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004р..
При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 1.01.2004р., який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 1.01.2004р., відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абз.2 і 3 пп.3 п.2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).
Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що чинним законодавством України передбачено призначення пенсії лише один раз, а у випадку припинення її виплати, відбувається поновлення виплати пенсії. При цьому передбачено певний порядок поновлення виплати пенсії, якого повинен дотримуватися орган ПФУ при здійсненні своїх владних повноважень. Зобов'язання відповідача здійснити нарахування пенсії у певний спосіб та у певних розмірах розглядається як втручання у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та вирішення спору на майбутнє, що є неприпустимим згідно з чинним законодавством України.
Як було встановлено вище, УПФ приймаючи рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_3, фактично вчиняв дії щодо добровільного виконання судового рішення. У подальшому ані позивач, ані його представник із заявою до територіального органу ПФ України про поновлення виплати пенсії не звертались, документів на підтвердження права на перерахунок пенсії не надавали, у зв'язку з чим рішення суб'єктом владних повноважень з цього питання не приймалось.
Що стосується посилань ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, що УПФ при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_3 мав керуватись нормами ст.35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», апеляційний суд зазначає наступне.
Приписи ст.35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулюють відносини виплати пенсії по інвалідності та відновлення працездатності, а ні як щодо осіб, яким пенсійні виплати були припиненні у зв'язку з виїздом за кордон.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на лист ГУУПФ РФ в м.Сімферополя Республіки Крим за №4191/15-04 від 31.03.2016р., в якому зазначено, що ОСОБА_3 на обліку в УПФ України в Залізничному районі м.Сімферополя Республіки Крим як отримувач пенсії не перебував. При цьому зазначено, що перевірено архівні журнали та баз ПТК НВП.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що УПФ при нарахуванні та поновленні виплати пенсії ОСОБА_3 діяло в межах своїх повноважень та на підставі норм діючого законодавства, а тому права ОСОБА_3 ніяким чином не порушені.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, - залишити без задоволення.
Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 11 жовтня 2017р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
В.Л. Романішин