27 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 6/228/-АП-07(2)
Категорія: 8.4.3 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кравця О.О.
судді -Домусчі С. Д.
судді - Коваля М.П.
розглянувши у письмовому провадженні заяву про самовідвід суддів при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2017р., прийнятої суддею Поповим В.Ф. о 10.40 год., по справі №6/228/-АП-07 за позовом Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області до закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Титанік", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про припинення юридичної особи,-
08.09.2017 року Херсонська ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області звернулася до суду з заявою та просила призначити ліквідаційну комісію ЗАТ "Агрофірма "Титанік" у складі: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, головою ліквідаційної комісії визначити ОСОБА_7
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 р. закрито провадження у справі за заявою Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про призначення ліквідаційної комісії закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Титанік" у справі про припинення юридичної особи .
Не погоджуючись зі вказаною постановою, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального права , та просила її скасувати та прийняти нову, якою передати дану заяву на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим та вважає помилковим висновок суду щодо непідвідомчості суду розгляд питання про зміну складу ліквідаційної комісії з того, що раніше суд апеляційної інстанції в постанові від 04.11.2015 року у цій справі вже чітко відзначив , що призначення та зміна складу ліквідаційної комісії може відбуватися за рішенням суду.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження , відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
26.02.2018 року суддями Домусчі С.Д. та Кравцем О.О. подано заяву про самовідвід .
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав:
Апеляційним судом було встановлено ,що 13.11.2013 року у складі колегії суддів : судді-доповідача Домусчі С.Д.,суддів Кравця О.О. та Шеметенко Л.П. була розглянута апеляційна скарга закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Титанік",
У "Основних принципах незалежності судових органів", схвалених резолюціями № 40/32 та № 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено:"Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з яких би то не було причин".
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції ( 995_004 ) спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії" (Coeme and Others v. Belgium), NN 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII). Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".п( додатково див.п.23 -24 рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви N 29458/04 та N 29465/04) від 20 липня 2006 року
Практика Європейського суду свідчить, що право на безсторонній суд включає як об'єктивні, так і суб'єктивні елементи (рішення у справах "П'єрсак проти Бельгії" від 1.10.1982 р.; "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984р.). Об'єктивний критерій безсторонності полягає у тому, щоб встановити, чи існували при розгляді справи факти, які ставлять під сумнів незалежність суддів (приміром, легітимність складу суду).
Другий критерій - це критерій суб'єктивної безсторонності, тобто відсутність упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи. За загальним правилом, існує презумпція особистої безсторонності суддів доти, доки не доведено інше.
Неупереджений суддя складає свою думку у справі на підставі об'єктивних фактів, а не особистих почуттів та схильностей, тобто неупереджено, об'єктивно, справедливо.
Об'єктивність судді має розглядатися у двох аспектах - як внутрішній стан судді, його свобода від будь-яких схильностей, упередженостей, а також як дії судді сприймаються стороннім спостерігачем.
Суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, N 86 та п.106 рішення ЄСПЛ по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11), рішення набуло статусу остаточного від 27 травня 2014 року) .
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).
Згідно п.2.5. "Бангалорських принципах поведінки суддів", схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 р. суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, у тому числі , коли у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Таким чином, апеляційний суд , враховуючи практику ЄСПЧ, для забезпечення довіри до суду ,яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість , доходить до висновку, що є підстави для задоволення заяви про самовідвід суддів .
Керуючись 36,37,39,40 ,41,311 КАС України, апеляційний суд, -
Задовольнити заяву про самовідвід суддів Домусчі С.Д. та Кравця О.О..
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання , та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Кравець О.О.
Суддя Домусчі С.Д.
Суддя Коваль М.П.