Справа № 755/19814/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/1986 /2018
Головуючий у суді першої інстанції:Катющенко В.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.
01 березня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд м.Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: ПрокопчукН.О.
суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,
при секретарі: Булах А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 06 грудня 2017 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, Житлово-експлуатаційна дільниця № 414, Орган опіки та піклування Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання осіб такими,що втратили право користування житловим приміщенням, -
У жовтні 2015 року позивач звернулася до відповідачів з даним позовом. Посилаючись на те, що її син ОСОБА_4 понад 6 місяців не проживає у АДРЕСА_1, співвласником якої вона є, а його донька - з часу свого народження, без поважних причин, просила визнати їх такими, що втратили право на користування цією квартирою.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 17.02.2016 року позов задоволено.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.07.2017 року заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17.02.2016 року скасовано, справа призначена до розгляду.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року даний позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1. У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання втратившею право на користування квартирою неповнолітньої ОСОБА_5, позивачка подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду в цій частині та прийняття нового про задоволення позову у повному обсязі. Посилається на порушення процесуального закону, неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що суд не повинен був приймати до розгляду заяву органу опіки та піклування про скасування заочного рішення, оскільки останній участі у справі не приймав і порушив строки для подання такої заяви. Зазначає, що судом безпідтавно не ураховано того, що її онука у квартирі ніколи не проживала і ніякого її майна у квартирі нема.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України ( у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених в ній.
Третя особа - ОСОБА_8 просив апеляційну скаргу задовольнити.
Законний представник неповнолітньої ОСОБА_5- ОСОБА_6 та представник Органу опіки та піклування Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації просили відхилити апеляційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої інстанції виходячи з інтересів дитини позбавленої батьківської опіки та з урахуванням того, що спірне житлове приміще надавалося позивачці з урахуванням і відповідача.
ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_7, представник Житлово-експлуатаційної дільниці № 414 у судове засідання не з'явилися. Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд справи за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом спірна квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат, житловою площею 41 кв.м, загальною площею 67.9 кв.м.
Зазначена квартира була надана позивачці на сім'ю з чотирьох осіб: вона, син ОСОБА_9, донька ОСОБА_10, син ОСОБА_8 на підставі ордеру № 78840 серії Б від 20.04.1981 року (а.с.20).
Згідно довідки форми № 3 за вих.№ 643 від 30.12.2015 року (на час звернення до суду із даним позовом) квартира не приватизована і в ній зареєстровані позивач,троє її дітей на яких ця квартира надавалася та онука ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19).
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 18.02.2010 року у справі за позовом Служби у справах дітей Дніпровського районної державної адміністрації до ОСОБА_11, ОСОБА_4про позбавлення батьківськи прав відповідачі позбавлені батьківських прав відносно своїх дітей у тому числі і відносно ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.44-45).
Розпорядженнями Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації № 224 від 27.05.2010 року та № 150 від 21.03.2016 року неповнолітній ОСОБА_5 призначені опікуни: ОСОБА_12, ОСОБА_6, відповідно ( а.с.47-48).
На даний час за розпорядженням № 150 від 21.03.2016 року опікуном над неповнолітніми ОСОБА_5 та її братом ОСОБА_13 до досягнення дітьми повноліття є ОСОБА_6 і на неї покладено відповідальність за збереження майна неповнолітніх, а на Керуючу компанію з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва - обов'язок контролю за квартирами, у яких зареєстровані діти задля неприпустимості здійснення будь-яких правочинів стосовно цих квартир без дозволу органу опіки і піклування.
Розпорядженням Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації № 227 від 04.05.2017 року накладено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 ( а.с.150).
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання відповідача таким, що втратив право на користування квартирою, суд вважав встановленим, що він понад 6 місяців не прожіває в квартирі за місцем реєстрації без поважних на то причин.
В цій частині рішення суду не оскаржується і судом апеляційної інстанції, виходячи з положень ст.367 ЦПК України, не перевіряється.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання неповнолітної ОСОБА_5 такою, що втратила право на користування квартирою, суд виходив з того, що дитина передана на виховання опікунам з причини позбавлення її батьків батьківських прав відносно неї, а відтак до її повноліття за нею зберігається право на користування квартирою за місцем її реєстрації понад 6 місячний строк.
Колегія суддів з такими висновками суду погоджується.
На момент реєстрації дитини у квартирі АДРЕСА_1, в ній проживав та був зареєстрований її батько ОСОБА_4 з урахуванням якого ця квартира надавалася позивачці і на той час право останнього на користування квартирою ніким не заперечувалося і не оспорювалося.
Місце проживання дитини до 14 років вирішується її батьками. Докази на підтвердження тому, що мати дитини заперечувала проти реєстрації і проживання дитини з батьком у спірній квартирі, матеріали справи не містять.
В зв'язку із реєстрацією ОСОБА_5 у квартирі в неї виникло право на користування цим жилим приміщенням.
Відповідно до ст. 71 ЖК України, роз'яснень, викладених в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2, з наступними змінами, "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім'ї жиле приміщення за ними зберігається протягом шести місяців.
Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
З огляду на те, що з лютого 2010 року батьки неповнолітньої ОСОБА_5 позбавлені батьківських прав стосовно неї і з того часу та на час звернення із даним позовом до суду вона перебуває під опікою опікуна, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави для визнання її такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1 відсутні й доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують та на його правильність не впливають.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності скасування заочного рішення за заявою органу опіки є необгрунтованими, питання вирішено судом першої інстанції відповідно до положень ЦПК України.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає,що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .
Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 06 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач :
Судді :
Повний текст постанови складений: 02.03.2018 р.