Апеляційний суд міста Києва
2 червня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Тютюн Т.М. за участю:
представника потерпілого ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_3 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 2 серпня 2016 року щодо
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Колочава Міжгірського району Закарпатської області, працюючої на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, що проживає за адресою: АДРЕСА_1
Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2016 року провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.2123 КУпАП, щодо ОСОБА_5 закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, щодо ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення, вчинене за наступних обставин.
На підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон) генеральний директор ТОВ "ОСОБА_6 Студія" ОСОБА_6 звернувся до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) із запитом від 12.02.2016 року щодо надання копій документів, якими передано в листопаді 2015 року акт перевірки від 20.11.2015 року № 501/26-55-22-03/36588953 до Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу ДФС України від 31.07.2014 року № 22.
Листом від 18.02.2016 року № 6256/10/26-55-11-01 за підписом заступника начальника ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_5 у наданні запитуваного документа було відмовлено у зв'язку з тим, що він є ____________________________________________________________________________________
Справа № 33/796/78/2017 Постанова винесена суддею Шапутько С.В.
Категорія: ч.2 ст.2123 КУпАП
внутрішньоорганізаційним актом щодо процесів прийняття рішень та діяльності, яка передує прийняттю рішень, та становить внутрішню службову кореспонденцію.
Оскільки запитувана інформація відповідно до положень ст.1 Закону є публічною, за висновком уповноваженої на складання протоколу особи, ОСОБА_5 безпідставно віднесла її до інформації з обмеженим доступом, з огляду на що в її діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2123 КУпАП.
Дійшовши висновку про те, що згідно з ч.1 ст.6, п.1 ч.1 ст.9 Закону інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напрямку діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень, є службовою, тобто інформацією з обмеженим доступом, суддя закрив провадження в справі на підставі ч.1 ст.247 КУпАП.
Не погоджуючись з цим рішенням, представник потерпілого ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати, визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.2123 КУпАП, і притягнути її до адміністративної відповідальності.
Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що суддя місцевого суду всупереч положенням ст.ст.245, 252, 280 КУпАП своєчасно, повно, всебічно і об'єктивно не з'ясував обставини справи, не дослідив наявні в ній докази і належним чином не мотивував свої висновки у постанові. На переконання представника, положення ч.1 ст.6 Закону, які визначають, яка інформація є інформацією з обмеженим доступом, мають тлумачитися в системному зв'язку з положеннями ч.2 ст.6, ч.2 ст.9 Закону, що судом враховано не було. До того ж, обмеженому доступу підлягає інформація, а не документ, і належність документів до внутрішньоорганізаційних актів, що становлять службову кореспонденція, не перетворює їх автоматично на службову інформацію. Враховуючи вимоги Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 року № 1893, Наказу ДФС України від 28.08.2014 року № 88 Про затвердження Переліку відомостей, які містять службову інформацію в органах ДФС, в яких відсутня інформація стосовно службових записок, вважає, що віднесення запитуваної інформації до службової є необґрунтованим.
Крім того, представник порушує питання про поновлення строку оскарження постанови, пропуск якого мотивує тим, що 07.07.2016 року суддя відклав розгляд справи у зв'язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на 14:50 годину 02.08.2016 року, однак інформація про розгляд справи на вказану дату на сайті суду була відсутня і особи, які беруть участь у провадженні в справі, не викликалися. У призначений час справа не розглядалася, і на запит про отримання публічної інформації, направлений 02.08.2016 року, 14.09.2016 року було отримано відповідь, згідно з якою у вказаній справі винесено постанову, але не зазначено наслідки розгляду. На адвокатський запит від 14.09.2016 року 26.09.2016 року було надано постанову, тобто саме тоді стало відомо про результат судового розгляду.
Вислухавши пояснення представника потерпілого ОСОБА_3 на підтримку клопотання про поновлення процесуального строку та апеляційної скарги; пояснення захисника ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення клопотання та апеляційної скарги, вважаючи постанову судді законною та обґрунтованою, і зазначив, що в судове засідання на 02.08.2016 року викликалися учасники провадження, а що стосується відповіді на запит, то ОСОБА_5 керувалася положеннями ч.1 ст.9 Закону та п.5.15 п.5 Наказу ДФС України від 28.08.2014 року № 88, віднісши до службової інформації документ, який передує прийняттю рішення; вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до таких висновків.
Згідно з ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно з ст.269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ст.2772 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Апеляційна скарга подана ОСОБА_3 04.10.2016 року, тобто з пропуском встановленого законом строку. Справу розглянуто без участі потерпілого, повідомлення йому про дату і місце розгляду справи не направлялося, а копія постанови була направлена лише на адвокатський запит 23.09.2016 року. За таких обставин, а також, враховуючи, що виготовлення апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом оскарженого рішення, строк оскарження постанови пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.
При цьому суд під час розгляду справи, оцінивши докази, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і винести постанову, зміст якої має відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Цих вимог закону суддею місцевого суду під час розгляду справи дотримано не було.
Вказуючи, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2123 КУпАП, суддя керувався положеннями ч.1 ст.6, п.1 ч.1 ст.9 Закону, якими визначено, яка інформація є службовою, і, відповідно, інформацією з обмеженим доступом, однак не врахував інші вимоги Закону та нормативно-правових актів, якими регламентовано порядок обмеження доступу до інформації.
Згідно з ст.1 Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2016 року на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації" генеральний директор ТОВ "ОСОБА_6 Студія" ОСОБА_6 поштою направив до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві запит на отримання публічної інформації, в якому просив надати належним чином посвідчені копії документів, якими передано в листопаді 2015 року акт перевірки від 20.11.2015 року № 501/26-55-22-03/36588953 до Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу ДФС України від 31.07.2014 року № 22.
Запитувана інформація є публічною в розумінні вимог Закону і знаходилася у володінні ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка є її розпорядником.
Листом від 18.02.2016 року № 6256/10/26-55-11-01 за підписом заступника начальника ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_5 ініціатора запиту було повідомлено, що запитуваний документ є внутрішньоорганізаційним актом щодо процесів прийняття рішень та діяльності, яка передує прийняттю рішень, та становить внутрішню службову кореспонденцію. Тому вказаний документ є інформацією з обмеженим доступом, захист якої відповідно до Закону забезпечується державою, і відсутні підстави для надання документів, що становлять внутрішню службову кореспонденцію.
Вказані обставини підтверджуються даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, копії запиту на отримання публічної інформації, листі від 18.02.2016 року № 6256/10/26-55-11-01, заяві про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності і ніким з учасників провадження у справі про адміністративне правопорушення не оспорюються.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону відповідно до вимог ч.2 ст.6 цього Закону до службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону.
Тобто, приймаючи рішення про закриття провадження у справі з тих підстав, що ОСОБА_5 обґрунтовано віднесла запитувану інформацію до інформації з обмеженим доступом, суддя мотивував свої висновки виключно вказаними нормами матеріального права, звузивши критерії віднесення інформації до службової.
Разом з тим, згідно з ч.ч.2, 4, 7 ст.6 Закону обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
4. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Згідно з п.п.5.15 п.5 Переліку відомостей, які містять службову інформацію в органах ДФС, затвердженому Наказом ДФС України від 28.08.2014 року № 88, такими є документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, якщо вони пов'язані з розробкою напряму та методів діяльності органів ДФС, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю.
Отже, положеннями ч.1 ст.9 Закону передбачено можливість, а не обов'язок, віднесення інформації, яка міститься в документах суб'єктів владних повноважень, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з процесом прийняття рішень і передують прийняттю рішень, до службової.
Водночас, належність запитуваної інформації до службової виключно за вказаними у ч.1 ст.9 Закону та Переліку критеріями, які є узагальненими, не є достатньою підставою для обмеження доступу до неї, оскільки це повинно здійснюватися з урахуванням вимог ч.2 ст.6 Закону.
Між тим, з листа за підписом ОСОБА_5 не вбачається об'єктивних підстав для віднесення документів, якими акт перевірки передано органу досудового розслідування, до інформації з обмеженим доступом.
На користь цього свідчить те, що лист не містить жодного обґрунтування, якому з перелічених у п.1 ч.2 ст.6 Закону інтересів відповідає обмеження і чому, в чому саме виражається шкода правомірному інтересу, чому вона є істотною і переважає суспільний інтерес в отриманні інформації.
А тому відсутність цих даних означає, що законних підстав для обмеження доступу до запитуваної інформації не було.
До того ж, як правильно звертає увагу представник потерпілого в апеляційній скарзі, обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Водночас, на запит про отримання публічної інформації не було надано для ознайомлення інформацію, доступ до якої необмежений.
Оскільки викладені у протоколі про адміністративне правопорушення дані підтверджуються належними та допустимими доказами, про що зазначено раніше, приходжу до переконання, що висновки судді місцевого суду про відсутність у діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи.
Таким чином апеляційним судом встановлено, що, зазначаючи в листі від 18.02.2016 року № 6256/10/26-55-11-01 на запит про отримання публічної інформації ТОВ "ОСОБА_6 Студія" про відсутність підстав для надання документів, ОСОБА_5 безпідставно віднесла їх до інформації з обмеженим доступом.
Отже, в діях ОСОБА_5 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2123 КУпАП.
У цій частині апеляційна скарга ОСОБА_3 є обґрунтованою і підлягає задоволенню. Однак слід зауважити, що дії ОСОБА_5 не можуть бути кваліфіковані за ч.5 ст.2123 КУпАП, як про це просить представник потерпілого, оскільки нею передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, зокрема, порушення права на інформацію та права на звернення, однак з інший склад правопорушення.
Не можуть бути задоволенні і апеляційні вимоги про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, що передбачає накладення на особу, яка визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, адміністративного стягнення.
Згідно з ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, правопорушення ОСОБА_5 вчинено 18 лютого 2016 року, і навіть на момент розгляду справи у суді першої інстанції закінчилися строки накладення стягнення.
А тому у зв'язку з неправильним застосуванням суддею місцевого суду норм матеріального права і порушенням норм процесуального права постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про закриття провадження в справі щодо ОСОБА_5 на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Поновити представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_6 Студія" ОСОБА_3 строк оскарження постанови суді Печерського районного суду м. Києва від 2 серпня 2016 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 2 серпня 2016 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2123 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.2123 КУпАП, щодо ОСОБА_5 закрити у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва Т.М. Тютюн