26 лютого 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/205/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Попова В.Ф.,
секретар: Васильєва В.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Башмакова В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
31 січня 2018 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - управління Держгеокадастру, відповідач), в якому просить скасувати рішення відповідача, викладене в листі від 9 жовтня 2017 року, про відмову йому в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га на території Бехтерської селищної ради Голопристанського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства та зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо надання такого дозволу.
5 лютого 2018 року ухвалою судді позовну заяву було залишено руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків.
16 лютого 2018 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, судове засідання призначено на 26 лютого 2018 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх тим, що на підставі звернення позивача рішенням виконавчого комітету Бехтерської сільської ради народних депутатів Голопристанського району Херсонської області від 17.05.2000 № 27 "Про надання та вилучення земельних ділянок у громадян сільської Ради" позивачу була надана земельна ділянка площею 1 га на території Бехтерської селищної ради для ведення особистого підсобного господарства. Разом з тим, посилаючись на ч. 6 ст. 118 ЗК України позивач вважає, що має право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Проте відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність такої земельної ділянки на підставах, не передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України. Це рішення, на думку позивача, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, та порушує права та законні інтереси позивача.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечення мотивує тим, що управління Держгеокадастру не мало можливості задовольнити клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з огляду на вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" (далі - Постанова КМУ № 413), яка набрала чинності 17 червня 2017 року.
Повноваження Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності в рамках безоплатної приватизації розповсюджується не на всі земельні ділянки на території області, а виключно на 25% від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. Для цього управління Держгеокадастру формує переліки земельних ділянок та визначає площу земельних ділянок, які можна передати в межах норм безоплатної приватизації на території Херсонської області та розміщує на сайті управління.
Земельна ділянка, на яку претендує позивач, не входила до переліку земельних ділянок, щодо яких управління Держгеокадастру мало компетенцію по розпорядженню в рамках норм, встановлених Постановою КМУ № 413, на момент розгляду заяви позивача.
Відповідач вважає, що його дії є правомірними, в задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є громадянином України, проживає в селі Бехтери Голопристанського району Херсонської області. Листом від 09.10.2017 № К-11743/0-3847/6-17 управління Держгеокадастру відмовило йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,000 га на території Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, посилаючись на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативних актів.
Свою відмову управління Держгеокадастру мотивує тим, що має право передавати у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації не більше 25 відсотків від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території Херсонської області у кварталі, що передував поточному кварталу. Для цього управління Держгеокадастру формує переліки земельних ділянок, визначає площу земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території Херсонської області та розміщує на сайті управління. Земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства, не увійшла до цього переліку.
Перевіряючи правомірність відмови управління Держгеокадастру позивачу, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та приписи законодавства.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.
Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.
За змістом положень п. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної передачі є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, законодавець встановлює виключні підстави для відмови і така відмова повинна бути обґрунтованою.
В своєму листі від 09.10.2017 № К-11743/0-3847/6-17 відповідач зазначає про те, що відмовляє в задоволенні заяви позивача "у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів".
Однак суд вважає, що ні в листі-відмові, ні під час судового розгляду відповідач не довів невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів та нормативно-правових актів. Не включення цієї земельної ділянки до переліку ділянок, що підлягають приватизації, тільки з причин невиконання умови про реалізацію відповідачем права оренди на інші ділянки, - не може розглядатись як невідповідність місця розташування земельної ділянки в розумінні ст. 118 ЗК України.
Обґрунтування відповідачем під час розгляду справи своєї відмови вимогами Постанови КМУ № 413 суд вважає неприйнятними.
Так, Постановою КМУ № 413 було затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Метою цієї Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.
Тобто, це є визначений алгоритм дій органів виконавчої влади в майбутньому, а тому вона не містить правових норм для врегулювання відносин, які склалися між позивачем та відповідачем щодо отримання/надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Процедура регулювання зазначених правовідносин чітко визначена в Земельному кодексі України. Більш того, в ній прямо зазначено, що "для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів".
Суд не заперечує факту того, що відповідач в своїй діяльності повинен керуватися актами Кабінету Міністрів, однак зазначає, що Стратегія не є нормативно - правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність, на відміну від Земельного кодексу України.
Суд зазначає, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, відповідач не наводить жодних обгрунтованих підстав для такої відмови, передбачених п. 7 ст. 118 ЗК, а посилання на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів є декларативним та надуманим.
Крім того, відповідач, займаючи таку позицію та застосовуючи вищезазначені норми земельного законодавства так як ним викладено в запереченнях та відмові, фактично ставить перешкоди позивачу у реалізації, передбаченого ЗК України права на безоплатне отримання земельної ділянки, оскільки відповідач пов'язує це із настанням певних обставин (реалізація права оренди на торгах на інші земельні ділянки), які не залежать від волевиявлення позивача і на які він не може вплинути жодним чином.
Суд вважає, що відповідач зловживає своїми повноваженнями, посилаючись на підзаконний нормативний акт, за умови існування спеціального Закону, а саме Земельного кодексу України, який регулює ці правові відносини. Застосування та тлумачення відповідачем Постанови КМУ № 413 є таким, що суперечить безпосередньо прямим нормам ЗК України та свавільно порушує права позивача, надані цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що згідно зі статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Управління Держгеокадастру як орган державної влади своїх обов'язків щодо забезпечення права позивача як громадянина на безоплатне отримання земельної ділянки не виконало та не довело суду правомірності своєї відмови позивачу.
За таких обставин суд повністю задовольняє позовні вимоги.
Керуючись ст. 242 - 246 КАС України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській (місцезнаходження: вул. Університетська, 136-а, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 39766281), яке викладене в листі від 09.10.2017 вих. № К-11743/0-3847/6-17, яким ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2.000 га на території Бехтерської селищної ради Голопристанського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (місцезнаходження: вул. Університетська, 136-а, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 39766281) прийняти рішення щодо надання дозволу ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2.000 га на території Бехтерської селищної ради Голопристанського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській (місцезнаходження: вул. Університетська, 136-а, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02 березня 2018 р.
Суддя Попов В.Ф.
кат. 6.2.1