29 січня 2018 року справа № 823/1777/17
10 год. 30 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Рідзеля О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
09.11.2017 у Черкаський окружний адміністративний суд звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними відмови відповідача, викладені у листах від 14.06.2017 №5239/6-17, від 20.04.2017 №4073/6-17, від 25.09.2017 №8369/6-17;
зобов'язати відповідача повторно розглянути законне клопотання позивача щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області (за межами населеного пункту);
зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області (за межами населеного пункту).
Позов мотивований тим, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в оренду за відсутності правових підстав.
Відповідач заперечував проти позову, з тих підстав, що надані позивачем під час звернення із заявою не дають змоги встановити розташування земельної ділянки на відповідність вимогам законів. Тому просив відмовити у задоволенні позову.
У зв'язку з наданням усіма учасниками справи заяв про розгляд справи без їх участі, суд дійшов висновку розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження на підставі ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та згідно з Згідно з ч.4 ст.229 КАС України не здійснювати фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши докази у справі, надавши їм оцінку з точки зору достовірності, належності, допустимості та повноти, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача із заявою (вхідний відповідача №6714/0/5-17-СГ від 11.05.2017) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, площею 2,0 га, що розташована в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району. До неї позивач додав копії власного паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічні матеріали із зображенням місця розташування запитуваної земельної ділянки та копію посвідчення учасника бойових дій.
Листом від 14.06.2017 №5239/6-17 відповідач повідомив позивача про неможливість позитивного вирішення вищевказаної заяви з огляду на те, що вищевказана земельна ділянка згідно з даними статистичної звітності відноситься до земель історико-культурного призначення.
Заявою від 28.08.2017 №15975/0/5-17-СГ позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, площею 2,0 га, що розташована в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району.
Листом від 25.09.2017 №8369/6-17 відповідач повідомив позивача про неможливість позитивного вирішення вищевказаної заяви з огляду на те, що місце розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах не дозволяє визначити та перевірити його на відповідність вимогам законів та підзаконних нормативно-правових актів.
Надаючи оцінку встановленим обставинам суд врахував, що земельні відносини в Україні відповідно до ст.3 Земельного кодексу України від 24.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень на підставі ч.2 ст.116 ЗК України.
Суд врахував ч.4 ст.122 ЗК України, якою передбачено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності передає у власність або у користування для всіх потреб центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.
Відповідно до підп.12 п.4 положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року №14, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.
Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Суд встановив, що вказаних вимог позивач дотримався.
Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із листа відповідача від 14.06.2017 №5239/6-17 вбачається, що ним фактично відмовлено позивачу у задоволенні його клопотання з огляду на те, що вищевказана земельна ділянка згідно з даними статистичної звітності відноситься до земель історико-культурного призначення.
Оцінюючи вказану відмову, суд врахував, що згідно з даними довідки форми 6-зем від 19.08.2017 №458/167-17 земельна ділянка площею 2,0 га, що розташована в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району належить до земель сільськогосподарського призначення.
Щодо посилання відповідача, що позивач звертався до відповідача стосовно земельної ділянки, що має номер кадастрової зони НОМЕР_1, а довідка надана щодо ділянки з КОАТУУ НОМЕР_2, суд зазначає, що відповідно до офіційних даних Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, опублікованих на офіційному веб-сайті номер кадастрової зони НОМЕР_1 належить до земель Хижинської сільської ради, тоді як номер кадастрової зони НОМЕР_2 належить до земель Виноградської сільської ради Лисянського району.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що земельна ділянка площею 2,0 га, що розташована в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району належить до земель сільськогосподарського призначення, а тому відмова відповідача, викладена у листі від 14.06.2017 №5239/6-17 є необґрунтованою.
Після повторного звернення позивача, листом від 25.09.2017 №8369/6-17 відповідач повідомив позивача про неможливість позитивного вирішення вищевказаної заяви з огляду на те, що місце розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах не дозволяє визначити та перевірити його на відповідність вимогам законів та підзаконних нормативно-правових актів.
Оцінюючи вказану відмову, суд врахував, що нормами чинного законодавства України не передбачено форми викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Судом встановлено, що до клопотання позивачем додано ситуаційний план викопіювання з проекту роздержавлення КСП ім. Куйбишева Хижинської сільської ради Лисянського району з відміткою земельної ділянки, на яку позивач має намір розробити проект землеустрою.
Крім того, надане позивачем викопіювання скріплено печаткою відділу у Лисянському районі ГУ Держгеокадастру у черкаській області.
Отже, викладена у листі від 25.09.2017 №8369/6-17 підстава не узгоджується з вимогами законодавства.
Відповідно до абз.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відмови, що є предметом цього спору, оформлені листами відповідача від 14.06.2017 №5239/6-17 та від 25.09.2017 №8369/6-17, з огляду на вищевказані вимоги законодавства суд вважає її рішенням суб'єкта владних повноважень, що є протиправними і підлягають скасуванню.
Суд наголошує, що згідно з висновком Верховного суду України, викладеному в постанові від 10.12.2013 у справі №21-358а13, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Оскільки під час розгляду справи суд встановив протиправність рішень відповідача про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проектів землеустрою для належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 28.08.2017 №15975/0/5-17-СГ щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області (за межами населеного пункту) та прийняти відповідно до чинного законодавства рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
Разом з тим, вимога позивача визнати протиправною відмову, викладену у листі від 20.04.2017 №4073/6-17, суд врахував, що вона направлена позивачу до часу його звернення з клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки стосовно якої виникли спірні правовідносини, а тому не стосується предмету спору у цій справі. Отже, вказана вимога є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо вищевказаної земельної ділянки, суд зазначає таке.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, позивачами не враховано, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, діяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за Головним управлінням, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Право надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні є дискреційним повноваженням, а тому задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.
За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в зазначеній частині.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, викладені в листах від 14.06.2017 №5239/6-17 та від 25.09.2017 №8369/6-17, про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, яка розташована в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання з доданими документами (вхідний ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28.08.2017 №15975/0/5-17-СГ) про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідно до чинного законодавства рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Рідзель
Рішення складене у повному обсязі 08.02.2018.