26 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Кулікової С.В. (суддя-доповідач)
суддів: Кравець В.А., Лапчевської О.Ф.
за участю секретаря: Осінчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 4 серпня 2017 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Київської міської клінічної лікарні № 1, Світловодської міської поліклініки про визнання діагнозу недійсним,
Справа №2-2678/10
Апеляційне провадження: №22-ц/796/19/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Трегубенко Л.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кулікова С.В.
встановила:
У березні 2010 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання діагнозу недійсним.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 березня 2010 року позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 березня 2010 року скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 9 липня 2014 року позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 вересня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 9 липня 2014 року скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 4 серпня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представник позивача посилається на невідповідність ухвали суду нормам процесуального права, оскільки направлені судом повідомлення до нього, як до представника позивача, не надходили.
Належним чином повідомлені про день та час розгляду апеляційної скарги сторони (а.с.128-130), у судове засідання не з'явились, клопотання про відкладення судового розгляду справи не подали, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судове засідання у їх відсутність.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 2 червня 2016 року №1402- VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився 22 лютого 2016 року, 16 травня 2016 року, 22 серпня 2016 року, 24 жовтня 2016 року, 26 грудня 2016 року, 6 лютого 2017 року, 15 травня 2017 троку та 4 серпня 2017 року та не направив заяву про розгляд справи у його відсутність.
Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, так як він не відповідає наявним матеріалам справи та не ґрунтується на нормах процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України в редакції, що діяла на час постановлення ухвали, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Матеріали справи не містять заяви позивача про розгляд справи у його відсутність.
Згідно норм чинного процесуального права, належним повідомленням сторони про день та час розгляду судової справи, є дотримання вимог ст.ст. 74, 76 та 191 ЦПК України в редакції, що діяла на час постановлення ухвали.
Частиною 1 статті 74 ЦПК України в редакції, що діяла на час постановлення ухвали, визначено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Частинами 1, 5 ст. 76 ЦПК України в редакції, що діяла на час постановлення ухвали, передбачено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді від 18 січня 2016 року відкрито провадження у даній справі.
Копія вказаної ухвали в порушення вимог ст. 127 ЦПК України в редакції, що діяла на час постановлення ухвали позивачу не направлялась.
Крім того, згідно наявних в матеріалах справи копій судових повісток від 18 січня 2016 року, 22 лютого 2016 року, 29 квітня 2016 року, 1 серпня 2016 року, 11 грудня 2016 року, 20 лютого 2017 року та 22 травня 2017 року позивач та її представник повідомлялись про день, час та місце розгляду справи, проте матеріали справи не містять доказів отримання позивачем або її представником даної кореспонденції, а відтак на день постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, суд не мав доказів належного повідомлення позивача або її представника про день та час проведення судових засідань.
За таких обставин, судом безпідставно зроблено висновок про повторну неявку позивача та її представника у судові засідання 22 лютого 2016 року, 16 травня 2016 року, 22 серпня 2016 року, 24 жовтня 2016 року, 26 грудня 2016 року, 6 лютого 2017 року, 15 травня 2017 троку та 4 серпня 2017 року, а також про належне його повідомлення про день та час судового засідання.
Згідно ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи, що при постановленні ухвали про залишення позову без розгляду, судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, які призвели до помилкового її постановлення, колегія суддів вважає, що дану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а матеріали цивільної справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 4 серпня 2017 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської клінічної лікарні №1, Світловодської міської поліклініки про визнання діагнозу недійсним направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Дата виготовлення повного тексту постанови - 28 лютого 2018 рік.
Головуючий:
Судді: