АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА
Справа № 33/796/584/2018 Суддя у першій інстанції: ГрегульО.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у апеляційній інстанції: Фрич Т.В.
23 лютого 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва Фрич Т.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року щодо
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір, що на день винесення постанови становить 320 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року та закрити провадження у даній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того апелянт просить вирішити заявлені ним клопотання, які були необґрунтовано відхиленні судом першої інстанції, а саме: про призначення судової почеркознавчої експертизи, виклик свідків для надання пояснень, про витребування доказів, а саме відеозапису з нагрудної камери поліцейського.
Свої доводи мотивує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необгрунтованою, оскільки: судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи; недоведені обставини, які суд першої інстанції вважає встановленими; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; судом першої інстанції порушено норми процесуального права, регламентовані ч.ч.1-3 ст.7, ст.245, п.п.2,4 ст.278, ст.280, ст.252 КУпАП, а також недотримано вимог судової практики, зокрема визначених п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 "Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення" та інших, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до незаконного та несправедливого визнання апелянта винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того в апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що працівники поліції безпідставного його зупинили, на його вимогу проїхати до медичного закладу для проведення відповідного огляду йому відмовили та повідомили, що огляд на стан сп"яніння буде проведено на місці за допомогою приладу "Драгер", якого він не проходив, категорично відмовився від підписання будь-яких документів, в тому числі і протоколу, однак ознайомившись з матеріалами справи виявив, що хтось підписав протокол та інші документи, в тому числі, акт огляду на стан сп"яніння, результати тесту. Стверджує, що підписи йому не належать, а відтак просив суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції призначити почеркознавчу експертизу.
В судове засідання 26.01.2018 ОСОБА_4 з"явився, однак дане засідання було відкладено у зв"язку з не надходженням до Апеляційного суду м.Києва, витребуваного за клопотанням ОСОБА_4, в управлінні поліції відеозапису із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення правопорушення.
У зв"язку з чим розгляд справи було відкладено на 23.02.2018. Однак ОСОБА_4 в судове засідання не з"явився. Про причину неявки до суду не повідомив, та клопотань про відкладення розгляду справи до Апеляційного суду м.Києва не подавав, що у відповідності до вимог ч.2 ст.268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи на обґрунтування апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
З оскаржуваної постанови від 13.12.2017 вбачається, що ОСОБА_4 14.09.2017 біля 01.50 год. по вул.Закревського в м.Києві, керував автомобілем "Тойота" р.н НОМЕР_1 у стані алкогольного сп"яніння.
Огляд на стан сп"яніння проводився з допомогою приладу "Драгер" за показниками якого, вміст алкоголю становив: 1.93% промілє.
З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 2.9 п.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_4 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом, в стані алкогольного сп'яніння, з вмістом алкоголю 1.93% промілє.
Зокрема, крім протоколу про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_4 за участю двох свідків той факт, що останній керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння підтверджується результатами тесту на алкоголь ( а.с.3), актом огляду на стан алкогольного сп"яніння з використанням спеціальних технічних засобів ( а.с.4), розпискою ОСОБА_5 про те, що він взяв на зберігання та зобов"язався доставити до місця тимчасового зберігання автомобіль, яким керував ОСОБА_4 (а.с.5) рапортом поліцейських роти №2 полку №2 УПП в м.Києві сержантів поліції Шугайла П.В., МарченкоВ.М. від 14.09.2017 року( а.с.6), а також витребуваним відеозаписом з нагрудної камери інспекторів, який надійшов до Апеляційного суду м.Києва на його вимогу та був досліджений під час розгляду апеляційної скарги.
Факти зафіксовані на вказаному технічному носії повністю спростовують доводи апелянта про те, що працівники поліції безпідставно зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_4, на вимогу ОСОБА_4 проїхати до медичного закладу для проведення відповідного огляду йому відмовили та повідомили, що огляд на стан сп"яніння буде проведено на місці за допомогою приладу "Драгер", якого ОСОБА_4 не проходив, категорично відмовився від підписання будь-яких документів, в тому числі і протоколу, однак ознайомившись з матеріалами справи виявив, що хтось підписав протокол та інші документи в тому числі, акт огляду на стан сп"яніння, результати тесту.
Навпаки з даного відеозапису вбачається, що працівники поліції зупиняли автомобіль, яким керував ОСОБА_4, явно видно і на відеозаписі не заперечується самим ОСОБА_4, що він знаходиться в стані алкогольного сп"яніння, тривалий час просить працівників поліції не складати щодо нього протокол та відпустити його та його товаришів, у присутності свідків проходить тест на "Драгері" з встановленням факту алкогольного стану.
За таких обставин Апеляційний суд м.Києва вважає обгрунтованою відмову суду першої інстанції у заявлених ОСОБА_4 клопотаннях, в тому числі і про призначення почеркознавчої експертизи, допиті свідків та відповідно вважає необхідним відмовити в них і в суді апеляційної інстанції.
Належним чином дослідивши матеріали провадження щодо ОСОБА_4 та доводи апеляційної скарги вважаю, що судом першої інстанції будь яких порушень норм процесуального права, регламентованих ч.ч.1-3 ст.7, ст.245, п.п.2,4 ст.278, ст.280, ст.252 КУпАП, як про це наголошується в апеляційній скарзі не допущено, навпаки суд першої інстанції своєчасно, всебічно, повно і об"єктивно з"ясував обставини у справі, вирішив її в точній відповідності з законом, належним чином оцінив докази, за своїм внутрішнім переконанням, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також вважаю необгрунтованими.
За таких обставин приходжу до висновку про те, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведено, а доводи апеляційної скарги про недоведеність його винуватості у вчиненні правопорушення та відсутності події та складу правопорушення такими, що не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи викладене, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року слід залишити без задоволення, а вказану постанову без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, -залишити без задоволення.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва Т.В.Фрич