Ухвала
23 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 541/3475/14
провадження № 61-8185 ск 18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2016 року, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення процентів за банківським вкладом за період прострочення повернення вкладу,
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») про стягнення процентів за банківським вкладом за період прострочення повернення вкладу.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 проценти за користування коштами за період з 19 травня 2013 року по 6 березня 2014 року у сумі 2,40 доларів США, що на день ухвалення рішення суду за офіційним курсом НБУ еквівалентно 59,71 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2016 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2016 року скасовано в частині стягнення судових витрат. В іншій частині рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2016 року відхилено, а рішення Апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2016 року залишено без змін.
7 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2016 року, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року, в якій заявник просив скасувати вказані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
У відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2016 року слід відмовити, оскільки вказані судові рішення вже були предметом перегляду судом касаційної інстанції за касаційною скаргою ОСОБА_1
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року слід відмовити, оскільки відповідно до статті 389 ЦПК України така ухвала не відноситься до судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, а отже - не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 389, пунктами 1, 3 частини другої статті 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2016 року, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «РайффайзенБанк Аваль» про стягнення процентів за банківським вкладом за період прострочення повернення вкладу відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: В. А. Стрільчук