Справа № 646/8215/17
№ провадження 1-кп/646/231/2018
27.02.18 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , за участю прокурора - Мкртичан В - ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові питання щодо продовження ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Лозівського району Харківської області, громадянина України, з середнбою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-28.02.2005 вироком Лозівського районного суду Харківської області за ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підстааі ст.ст. 75, 104, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробванням з іспиовим строком 2 роки;
-29.08.2005 вироком Лозівського районного суду Харківської області за ч. 1 ст. 188, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 -х років позбавлення волі;
-28.01.2011 вироком Лозівського районного суду Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 -х років 6 місяців позбавлення волі;
-16.01.2015 вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 8 місяців позбавлення волі;
-15.02.2017 вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. 395, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України,
встановив:
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні: 31.08.2017 року розбійного нападу з метою заволодіння майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров'я на ОСОБА_6 , в результаті чого потерпілому спричинено матеріальну шкоду у розмірі 899,36 грн.; 01.09.2017 у таємному викраденні майна, належного ОСОБА_7 , в результаті чого потерпілому спричинено матеріальну шкоду на суму 2166 грн.;
Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується у відкритому заволодінні майном потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у період з 08.08.2017 по 16.09.2017, повторно, по деяким епізодам із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого.
Під час досудового розслідування, ухвалою слідчого судді від 19.09.2017 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк застосування до 16.11.2017, який в подальшому продовжувався ухвалами суду від 14.11.2017 до 11.01.2018, від 05.01.2018 до 01.03.2018.
Сього числа при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор ОСОБА_3 просив продовжити цей строк, оскільки ризики не змінилися і продовжують існувати.
Прокурор ОСОБА_16 вважала, що обґрунтованість висунутої ОСОБА_5 підозри, тяжкість злочинів, в яких він обвинувачується, кількість епізодів злочинної діяльності, дані про його особу свідчать про те, що він може ухилятися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Потерпілі ОСОБА_17 та ОСОБА_18 підтримали позицію прокурора і просили продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що винним себе не визнає, проте проти продовження строку дії запобіжного заходу не заперечував. Захисник підтримав його позицію.
Суд, заслухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, вважає за необхідне доцільним продовжити ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 Кримінально-процесуального кодексу України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Дані, що характеризують особу ОСОБА_5 свідчать про те, що він є неодноразово судимим, в тому числі і за злочини проти власності, з місць позбавлення волі звільнився у червні 2017 року, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштованим не був, стійких соціальних зав'язків не має.
Суд, враховуючи, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого заходу забезпечення кримінального провадження. Аналізуючи дані про особу обвинуваченого, а саме: те, що він обвинувачуються в скоєнні, зокрема, тяжкого кримінального правопорушення, що відсутні належні гарантії та підтвердження соціальних зав'язків, які б переважали наявні ризики ухилення від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, тиску на потерпілих та свідків, які не були допитані судом, доцільно вирішувати питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, що інкримінується обвинуваченому, відповідності особі обвинуваченого та запобіганню можливості перешкоджати інтересам правосуддя.
Тому, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для обрання обвинуваченому іншого більш м'якого запобіжного заходу, крім тримання під вартою.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність раніше визначених ризиків передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Строк тримання під вартою обвинуваченому, встановлений ухвалою суду, закінчується 01.03 2018, однак, судове провадження по даному кримінальному провадженню не закінчено, потерпілі та свідки судом не допитані, тому строк тримання під вартою обвинуваченому необхідно продовжити. ,
Враховуючи, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 177, 183, 331 484-496 КПК України , суд -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26 квітня 2018 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1