про повернення позовної заяви
28 лютого 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/245/18
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Канигіна Т.С.,
перевіривши матеріали позову
позивача ОСОБА_1
до відповідача: Лубенської міської ради Полтавської області
про визнання нечинним нормативно-правового акта
25.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенської міської ради Полтавської області про визнання нечинними нормативно-правові акти, прийняті на 40 і 52 сесіях 6 скликання та 12 сесії 7 скликання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з ненаданням позивачем до суду доказів сплати судового збору в розмірі 2114,40 грн; належним чином засвідчених копій доказів, доданих до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог, у тому числі копій оскаржуваних рішень та копій зазначених документів відповідно до кількості учасників справи; доказів в обґрунтування строку звернення до суду із позовною заявою.
Із наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копію ухвали суду позивач отримав 14.02.2018, отже, строк для усунення недоліків закінчився 24.02.2018.
23.02.2018 позивачем направлено до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2018 про залишення позовної заяви без руху (надійшли до суду 26.02.2018).
Так, позивачем надано до суду: квитанцію про сплату судового збору від 23.02.2018 № 63 у розмірі 704, 80 грн; засвідчені підписом позивача копії депутатського звернення від 17.10.2017 № 07-102017-01 та від 20.02.2018 № 01-02/11; копію відповіді від 25.10.2017 Лубенської міської ради Полтавської області на звернення позивача від 17.10.2017 № 07-102017-01; методичні рекомендації; копію рішення Лубенської міської ради Полтавської області (сорокова сесія шостого скликання) від 14.02.2014 "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства".
Крім того, позивачем надано уточнену позовну заяву, у якій позивач просить суд:
- визнати нечинним з моменту прийняття у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 57 Конституції України рішення Лубенської міської ради "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства" від 14.02.2014 без номера, прийняте на 40 сесії 6 скликання.
Таким чином, позивачем усунуто недоліки позовної заяви, що полягали у недодержанні вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали суду від 29.01.2018 щодо надання доказів в обґрунтування строку звернення до суду із позовною заявою позивачем надано клопотання про поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою.
В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що дізнався про обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом лише 16.10.2017, оскільки після усних звернень громадян позивач під час перегляду рішень Лубенської міської ради Полтавської області, прийнятих на 40 і 52 сесіях 6 скликання та на 12 сесії 7 скликання та розміщенних на офіційному веб-сайті Лубенської міської ради, виявив відсутність на них реєстраційних номерів.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом, суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу на те, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує рішення Лубенської міської ради "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства" від 14.02.2014 без номера, прийняте на 40 сесії 6 скликання.
Відповідно до частини одинадцятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати: нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності. За змістом частини другої статті 15 вказаного Закону інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Із відомостей веб-сайту відповідача (http://lubnyrada.gov.ua/) вбачається, що оскаржуване рішення оприлюднене та перебуває у загальному доступі.
Водночас аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що строк звернення до адміністративного суду з позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а порушення прав пов'язується саме з моментом прийняття оскаржуваного рішення (вчинення дії чи бездіяльності), а не з датою, яку особа вважає як таку, з якої вона усвідомила, що її права та інтереси порушуються.
За таких обставин посилання позивача на те, що він дізнався про порушення прав оскаржуваним рішенням лише 16.10.2017 під час перегляду рішень Лубенської міської ради на офіційному веб-сайті, не може бути розцінено як поважна причина пропуску строку звернення до суду.
Суд наголошує, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.
Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, та не наведено підстав пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними.
Натомість указані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнано судом неповажними.
Крім того, поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності, порушуватиме права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, стаття 264 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень, згідно з частиною третьою якої нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Проте позивачем не надано доказів чинності оскаржуваного нормативно-правового акта на час звернення до суду з позовом. Позивачем лише зроблено посилання на положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язку доказування відповідачем, а саме: суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Водночас суд зазначає, що при прийнятті позовної заяви вирішується питання не щодо розгляду справи по суті та обов'язку доказування, а щодо строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За змістом частини п'ятої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Беручи до уваги те, що позивачем не наведено поважних підстав для поновлення строку звернення до суду, у тому числі, у строк, наданий судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 29.01.2018, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та повернути позовну заяву позивачеві.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
На підставі викладеного, керуючись статтею 123, пунктом 9 частини четвертої статті 169, статями 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Полтавської області про визнання нечинним нормативно-правового акта повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя Т.С. Канигіна