Постанова
Іменем України
22 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 629/2508/16-к
провадження № 51-397км17
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12015220380002916 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий народився та проживає у м. Лозова Харківської області, з середньо-спеціальною освітою, працюючого фрезерувальником, не одруженого, раніше неодноразово судимого, останній раз: вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08.02.2006 за ч. 3 ст. 185, 71 КК до позбавлення волі на строк 5 років, звільненого умовно-достроково 26.02.2010 з невідбутим строком покарання 1 рік 1 місяць,
ОСОБА_7 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий народився та проживає у АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, раніше неодноразово судимого, останній раз: вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04.08.2009 за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК до позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого умовно-достроково 01.12.2012 з невідбутим строком покарання 8 місяців 25 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК,
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 лютого 2017 року ОСОБА_6 визнано винним та засуджено: за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 3 ст. 357 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням відповідних обов'язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.
ОСОБА_7 визнано винним та засуджено: за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 3 ст. 357 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням відповідних обов'язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.
Судом вирішено долю речових доказів, відповідно до ст. 100 КПК.
Згідно з вироком, 27 листопада 2015 року близько 22.00 години, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поблизу будинку № 7 у мікрорайоні № 2 в м. Лозова Харківської області, побачивши раніше знайомого ОСОБА_8 , який проходив повз, діючи з єдиним умислом на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_7 - наздогнав потерпілого та збив його з ніг, утримуючи на землі, а ОСОБА_6 завдав йому не менше 10 ударів ногами по голові та рукою у тулуб, спричинивши фізичного болю. В цей час, коли ОСОБА_7 продовжував утримувати потерпілого ОСОБА_8 на землі, ОСОБА_6 зняв з рук потерпілого шкіряні рукавички вартістю 180 гривень, а також зірвав з нього барсетку, звідки відкрито викрав 50 гривень. Утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 з місця події зникли та викраденим розпорядились на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 230 гривень.
Крім того, за наведених вище обставин, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне заволодіння паспортом та іншими важливими особистими документами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, за попередньою змовою, під час відкритого заволодіння майном ОСОБА_8 , відкрито викрали у нього паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія № НОМЕР_1 , картку платника податків № НОМЕР_2 на його ж ім'я та трудову книжку серії НОМЕР_3 і з місця події з викраденим зникли, розпорядившись документами на власний розсуд.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та даним, що характеризують особи засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Так, зокрема, прокурор вважає, що звільнення засуджених від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК є необґрунтованим, судом не прийнято до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, дані, які характеризують особи засуджених, а призначене покарання є явно несправедливим, внаслідок м'якості. Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, всупереч вимогам ст. 419 КПК, в ухвалі переконливих підстав прийняття такого рішення не навів, вичерпної відповіді на всі доводи апеляції не надав.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали заперечення на касаційну скаргу прокурора, вважаючи її необґрунтованою, та просили залишити її без задоволення, а судове рішення щодо них без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених, а саме: безпідставне, на думку прокурора, звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК, то вони є обґрунтованими.
Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_6 покарання, місцевий суд врахував тяжкість вчинених злочинів, які є, відповідно, злочином невеликої тяжкості та тяжким, дані про особу винного ОСОБА_6 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний злочин у стані алкогольного сп'яніння, при цьому характеризується позитивно, визнав вину, має постійне місце проживання, працює.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу винного ОСОБА_7 , який також раніше притягувався до кримінальної відповідальності, злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння, при цьому характеризується позитивно, визнав вину, не працює, але має постійне місце проживання, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Зваживши на обставини, що пом'якшують покарання, відсутність претензій до засуджених з боку потерпілого, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства та на підставі ст. 75 КК звільнив їх від відбування покарання з випробуванням.
Проте, зважаючи на дані, що характеризують особи засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а саме: стійке небажання ставати на шлях виправлення, з огляду на те, що вони неодноразово відбували покарання у місцях позбавлення волі, але належних висновків для себе не зробили і продовжили злочинну діяльність, а також спосіб, характер, кількість та локалізацію завданих потерпілому ударів у життєво важливий орган - голову, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів приходить до висновку щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених, а саме: застосування ст. 75 КК, звільнення від відбування покарання з випробуванням, на переконання колегії суддів, не є співмірним вчиненим злочинним діянням, а також необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення нових злочинів і не може вважатися справедливим внаслідок м'якості.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином викладені у ній доводи не перевірив, своє рішення, всупереч вимогам ст. 419 КПК, не обґрунтував, належних й достатніх мотивів спростування доводів не навів.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: безпідставне звільнення засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та даним про особи засуджених, внаслідок м'якості, є підставними, а ухвала апеляційного суду, всупереч вимогам ст. 419 КПК, належним чином не обґрунтована, винесена без наведення достатніх мотивів спростування цих доводів.
За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати наведене, ретельно дослідити всі докази у провадженні та, в залежності від встановленого, постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів і мотивів його прийняття.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів
ухвалила :
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2017 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3