Справа № 273/1489/16-к
Провадження № 51-3514ск18
Ухвала
26 лютого 2018 року м. Київ
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
у складі колегії:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2017 року,
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу було подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 та ч. 5 цієї статті.
Згідно зі ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, та вимоги особи, що подає скаргу; до скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Тому, засуджений заперечуючи законність судових рішень, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування оспорюваних рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Проте всупереч законодавчим приписам у поданій скарзі не викладено обґрунтування незаконності вироку й ухвали та необхідності їх скасування на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 84, 94, 370, 404, 412, 419 цього Кодексу в їх взаємозв'язку. Поряд із цим засуджений у скарзі заперечує відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 вказаного Кодексу не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури. Крім того, вимога засудженого про виправдування не узгоджується зі ст. 436 КПК (рішення, які суд касаційної інстанції вправі прийняти за наслідками розгляду скарги).
Поряд із цим засуджений, направляючи до суду 15 лютого 2018 року свою касаційну скаргу вказав, що скарга подається до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що не відповідає приписам п. 21 ч. 1 ст. 3 КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), згідно з якою судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Водночас до скарги засудженим не додано завірених належним чином копій судових рішень.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, суд
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2017 року залишити без руху та надати строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3