Іменем України
20 лютого 2018 р. м. Київ
Справа № 242/2978/16-к
Провадження № 51-625 км 17
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Селидівського міського суду Донецької області від 28 грудня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за:
- ч. 2 ст. 309 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- ч. 1 ст. 317 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вироком Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2017 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 визначено остаточне покарання на підставі ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
У решті вирок місцевого суду залишений без змін.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він на початку серпня 2015 року, перебуваючи у с. Лисівка Мар'їнського району Донецької області, повторно, незаконно придбав, переніс та зберігав за місцем свого проживання у м. Українськ Донецької області особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 13,3848 г.
Крім того, 25 березня 2016 року ОСОБА_6 незаконно надав своїм знайомим приміщення свого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , для незаконного виготовлення та вживання особливо небезпечного наркотичного засобу - дезоморфіну, й вжили його шляхом внутрішньовенної ін'єкції.
25 березня 2016 року під час обшуку належного ОСОБА_6 домоволодіння вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 13,3848 г, дезоморфін у мікрокількості, кодеїн масою 0,063 г, фенобарбітал масою 0,09 г, наркотичні засоби, обіг яких обмежений і стосовно яких допускається виключення деяких заходів контролю, що належали ОСОБА_6 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із ухваленим щодо нього рішенням суду апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок суворості, просить його змінити, звільнивши його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано скасував вирок місцевого суду в частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням, при цьому в достатній мірі не врахував даних про його особу та обставин, що пом'якшують покарання, зокрема того, що він став на шлях виправлення, добровільно пройшов курс лікування у реабілітаційному центрі, здійснює догляд за бабусею похилого віку. Також вказує на безпідставне врахування апеляційним судом обтяжуючої покарання обставини - рецидиву злочину та про порушення його права на захист в суді апеляційної інстанції через неотримання копії апеляційної скарги прокурора й неможливість подати на неї свої заперечення.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав подану скаргу та просив її задовольнити, звільнивши його від відбування покарання.
Прокурор заперечив проти скарги та просив залишити вирок апеляційного суду без змін.
Мотиви Суду
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України в касаційному порядку засудженим не оспорюються.
Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_6 про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі внаслідок суворості, то вони частково заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді реального позбавлення волі, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів та їх суспільну небезпеку, дані про особу засудженого.
З огляду на викладене суд обґрунтовано обрав ОСОБА_6 покарання саме у виді позбавлення волі в розмірі, наближеному до мінімального, передбаченого санкціями статей інкримінованих злочинів.
Водночас, суд апеляційної інстанції не навів жодного обґрунтування своїх висновків про те, що виправленню ОСОБА_6 не буде сприяти покарання, не пов'язане з його реальним відбуванням.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Під час касаційного провадження установлено, що ОСОБА_6 щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочинів, добровільно пройшов курс лікування у реабілітаційному центрі, позитивно характеризується за місцем лікування та проживання.
Зазначені обставини, на думку Суду, дають підстави вважати, що виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Таким чином, вирок апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 підлягає зміні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2017 року щодо ОСОБА_6 змінити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та згідно з вимогами ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Звільнити ОСОБА_6 з місць позбавлення волі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3