Ухвала
Іменем України
21 лютого 2018 р.
м. Київ
справа № 11/796/56/17
провадження № 51-5к18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,
засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2017 року щодо них у кримінальній справі
за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Бахмача Чернігівської області та жителя м. Києва, такого, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України,
та за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Бахмача Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 368 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 368-2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах і організаціях державної форми власності та органів державної влади і управління, строком на 2 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, окрім житла.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
Відповідно до вимог ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення, з 18.04.2008 року по 21.04.2008 року та із 10.11.2008 року по 03.12.2009 року.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 368-2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна, окрім житла. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
Відповідно до вимог ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення, з 18.04.2008 року по 21.04.2008 року та із 10.11.2008 року по 03.12.2009 року.
За апеляцією прокурора вирок місцевого суду скасовано Апеляційним судом м. Києва та постановлено свій вирок від 19 січня 2017 року.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України ( в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна, яке є його власністю та із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 3 роки. На підставі ст. 54 КК України його позбавлено спеціального рангу службової особи місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення, з 18.04.2008 року по 21.04.2008 року та із 10.11.2008 року по 03.12.2009 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року) із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна.
Відповідно до вимог ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення, з 18.04.2008 року по 21.04.2008 року та із 10.11.2008 року по 03.12.2009 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок місцевого суду щодо засуджених залишено без зміни.
Згідно вироку апеляційного суду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винуватими за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працюючи начальником відділу правового забезпечення Дніпровської райради в м. Києві, вимагав від ОСОБА_9 за вирішення питання про видачу документів про переукладення з ТОВ «Укрпродтехснаб» договору оренди нежилих приміщень по АДРЕСА_2 загальною площею 233,4 кв.м. хабар у великому розмірі.
18 квітня 2008 року близько 14.00 год. в приміщенні готелю «Ірпінь» по АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 передала грошові кошти в сумі 25 000 доларів США ОСОБА_8 , який виконував роль пособника в одержані хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище та в подальшому мав передати зазначені гроші ОСОБА_7 , однак ОСОБА_8 був затриманий працівниками УСБ України в м. Києві.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що судом апеляційної інстанції його дії кваліфіковані не вірно. Також зазначає про те, що місцевий суд встановив всі фактичні обставини справи, надав належну оцінку доказам та поясненням свідків і правильно застосував кримінальний закон;
- засуджений ОСОБА_8 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості та просить справу закрити, звільнивши його на підставі ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , їх захисники ОСОБА_5 й ОСОБА_6 підтримали подані скарги.
Прокурор ОСОБА_4 вважав, що відсутні підстави для задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами.
Доводи засуджених про неправильне застосування апеляційним судом кримінального закону, не заслуговують на увагу.
Апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду, дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 5 КК України при кваліфікації дій ОСОБА_7 , вчинених у квітні 2008 року за ч. 2 ст. 368-2 КК України та відповідно ОСОБА_8 , вчинених у той же час, за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 368-2 КК України, оскільки кримінальна відповідальність за незаконне збагачення встановлена Законом № 3207-VI від 07.04.2011 року і на час вчинення засудженими інкримінованих дій вони не могли нести кримінальну відповідальність в силу положень ч. 2 ст. 4 КК України.
Установлено, що на час учинення засудженими у квітні 2008 року злочинів була чинною редакція статті 368 КК України від 5 квітня 2001 року. Згідно з цією редакцією одержання хабара, поєднаного з його вимаганням, службовою особою, яка займає відповідальне становище, що було інкриміновано ОСОБА_7 утворює склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 368 КК України та відповідно ОСОБА_8 - за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 368 КК України як пособництво в одержанні хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, у великому розмірі, пов'язані з вимаганням.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працюючи начальником відділу правового забезпечення Дніпровської районної у м. Києві ради, у якого з березня 2008 року на опрацюванні знаходився проект розпорядження Голови Дніпровської райради м. Києва про переукладання договору оренди нежилих приміщень з ТОВ «Укрпродтехснаб», не вжив своєчасних заходів по візуванню вказаного документу та передачі його для підписання Головою Дніпровської райради, а у подальшому після підписання умисно утримував у себе та з метою отримання грошових коштів від ОСОБА_9 , не надав це розпорядження до відділу з питань організації роботи апарату Дніпровської райради м. Києва для реєстрації та подальшої видачі ТОВ «Укрпродтехснаб» в особі ОСОБА_9 , вимагаючи за це грошові кошти в сумі 25 000 доларів США, залучивши до вчинення цього злочину ОСОБА_8
ОСОБА_7 , працюючи начальником відділу правового забезпечення апарату ради, відповідно до його посадової інструкції, зобов'язаний, у тому числі, розробляти або брати участь у розробці проектів розпоряджень голови Ради, нормативних актів та інших документів правового характеру, готувати, здійснювати редагування та візування, здійснювати експертизу відповідності вимогам чинного законодавства України проектів нормативно-правових актів Голови ради та інших документів правового характеру, у тому числі, тих які відносяться на розгляд сесії райради, у межах наданої компетенції організувати розгляд скарг, заяв громадян, листів громадських об'єднань, організацій та підготовку по ним відповідей, організувати облік та зберігання законодавчих та інших нормативних актів, роботу з документами у відповідності з чинним законодавством, брати участь у засіданнях сесії районної Ради, виконувати окремі вказівки керівництва Ради та інші. Також мав право повертати виконавцям проекти розпоряджень Голови ради та вимагати від них доопрацювання їх в разі невідповідності чинному законодавству, брати участь у підготовці розпоряджень Голови ради її структурними підрозділами, рішень районної ради та розпоряджень Голови, а також ніс відповідальність за відповідність чинному законодавству України проектів розпоряджень Голови Ради та інших документів правового характеру, що видаються Радою.
Як було встановлено судом, ОСОБА_7 завізував підписане Головою Дніпровської райради м. Києва розпорядження про переукладання договору оренди приміщень з ТОВ «Укрпродтехснаб», а потім діючи умисно з метою отримання від ОСОБА_9 хабара в сумі 25 000 доларів США, повідомив про це останній, а сам почав утримувати це розпорядження у себе і не передав його для подальшої реєстрації та видачі.
При цьому ОСОБА_9 усвідомлювала, що ОСОБА_7 , як службова особа, може виконати дії в її інтересах, а ОСОБА_7 усвідомлював, що він, використовуючи своє службове становище, може задовольнити інтерес ОСОБА_9 та неодноразово вів телефонні розмови і зустрічався з ОСОБА_9 особисто, повідомляючи про умови видачі розпорядження, після чого ОСОБА_8 , який виконував роль пособника в одержані хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище одержав від ОСОБА_9 гроші в сумі 25 000 доларів США для передачі їх ОСОБА_7 .
Сукупність наведених у вироку доказів, яким суд дав правильну оцінку, переконливо свідчить про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, та всі докази спростовують доводи, викладені в касаційних скаргах засуджених про відсутність в їх діях складу злочинів, за які вони засуджені, що також перевірено судом апеляційної інстанції.
За встановлених судом фактичних обставин справи, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що дії ОСОБА_7 підпадають під визначення вимагання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище у великому розмірі та кримінальна відповідальність, настає за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року). А дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковані як пособництво в одержанні хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище у великому розмірі, пов'язані з вимаганням за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 368 КК України( в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року).
Отже, вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, немає підстав.
Також відсутні підстави для застосування щодо ОСОБА_8 положень ст.49 КК України.
Призначаючи засудженим покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особу винних, й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення. Покарання призначено відповідно до вимог закону, і воно за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Ураховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційних скарг засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 й скасування вироку апеляційного суду щодо них.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України 1960 року та відповідно до п. 15 «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), суд
Вирок Апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2017 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_2 ОСОБА_3