Ухвала
Іменем України
22 лютого 2018 р.
м. Київ
Справа № 127/2021/16-к
Провадження № 51-1917 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2017 рокута ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015020010006114 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , громадянина України, котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2017 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що він 13 вересня 2015 року, приблизно о 13:30 год., перебуваючи за адресою свого проживання на сходовому майданчику, що розташований між другим та третім поверхом будинку АДРЕСА_2 , у ході суперечки з ОСОБА_6 , яка виникла на ґрунті неприязних стосунків, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень останньому, наніс потерпілому численні удари ногами та руками в область грудної клітини, ребер, черевної порожнини. У подальшому в результаті боротьби з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 збив потерпілого з ніг і натиснув коліном ОСОБА_6 на грудну клітину та протягом 10 хвилин утримував останнього у такому положенні, продовжуючи тиснути, що призвело до погіршення самопочуття потерпілого. 13 вересня 2015 року о 14:20 год. працівниками швидкої медичної допомоги на місці події було констатовано смерть ОСОБА_6 .
У касаційній скарзі захисник зазначає вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 і призначення нового провадження в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог посилається на неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, що на його думку, потягло неправильне застосування ч. 2 ст. 121 КК України. Вказує на неправильне застосування вимог ст. 66 КК України та про суворість призначеного ОСОБА_5 покарання, оскільки судом в достатній мірі не враховані всі обставини, що пом'якшують покарання засудженого. Вважає, що ухвала апеляційного суд не відповідає вимогам статей 370, 404, 419 КПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.
Відповідно до вимог п.2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень можуть бути лише істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність яких суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК України.
Одночасно, у скарзі захисник хоча і просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5 у зв'язку з неправильним, на його думку, застосуванням судами закону України про кримінальну відповідальність й істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, проте фактично не погоджується з оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надає їм власну оцінку, зазначає про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, про які по суті йдеться у касаційній скарзі, відповідно до ст. 438 КПК України не є підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.
З огляду на це, суд касаційної інстанції при перевірці судових рішень виходить із фактичних обставин встановлених судом.
Із копій вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що суд при вирішенні питання про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, керуючись вимогами ст. 94 КПК України, дослідив обставини кримінального провадження, дав належну оцінку доказам, наявним у провадженні, виходячи із засад їх допустимості, достатності, достовірності та належності.
Як видно із ухвали суду апеляційної інстанції, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України, судом було перевірені та визнані безпідставними твердження сторони захисту про неправильне застосування ч. 2 ст. 121 КК України при кваліфікації дій ОСОБА_5 і необхідності їх перекваліфікації на ч. 1 ст. 119 КК України, оскільки це не відповідає фактичним обставинам провадження, встановлених судом, та спростовується доказами, наявними у судових рішеннях, у тому числі й тими, на які посилається захисник у касаційній сказі.
У колегії суддів суду касаційної інстанції немає підстав не довіряти даним висновкам судів першої та апеляційної інстанцій, а у скарзі захисника немає обґрунтованих належним чином доводів на їх спростування.
Щодо призначеного ОСОБА_5 покарання, то колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_5 суд з достатньою повнотою врахував характер, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, усі обставини справи, в тому числі й ті на які посилається захисник, дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризувався, на обліку у нарколога та психіатра не перебував. Судом також взято до уваги вік ОСОБА_5 , його стан здоров'я та ту обставину, що на його утриманні перебуває малолітня дитина.
Пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин судом встановлено не було.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано призначив засудженому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 121 України, а прийняте рішення належним чином мотивував.
Отже, призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років є законним, достатнім, справедливим і сприятиме його перевихованню та попередженню вчинення ним нових злочинів. Суд дотримався вимог статей 50, 65 КК України.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для її задоволення немає, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, 441 КПК України, Суд, -
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року щодо ОСОБА_5 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3