Постанова
Іменем України
21 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 464/7192/15-ц
провадження № 61-3302св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Курило В. П., Крата В. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто»,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» на рішення апеляційного суду Львівської області від 5 липня 2016 року у складі суддів: Мікуша Ю. Р., Ніткевич А. В., Павлишина О. Ф.,
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року справу № 464/7192/15-ц призначено до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК справа № 464/7192/15-ц передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів. Позовна заява мотивована тим, що 31 липня 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу, предметом якого є автомобіль марки «Хюндай Елантра» вартістю 20 085 доларів 11 центів США, що еквівалентно 472 000 грн станом на день підписання договору. Відповідно до частини другої статті 799 Цивільного Кодексу України № 435-IV (далі - ЦК) договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, проте спірний договір укладено у простій письмовій формі. Також позивач зазначив, що на порушення частини другої статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» в договорі лізингу наявні не всі істотні умови, а саме: не зазначено, в кого саме лізингодавець придбає предмет лізингу, не визначено порядок та місце отримання лізингоодержувачем предмета лізингу, не зазначено умови та порядок страхування предмета лізингу та інші умови.
Крім того, позивач вказував, що на порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не надав йому додатки до договору, зокрема, графік сплати авансового платежу, специфікацію та графік покриття виплат, витрати лізингових платежів і розмір комісії за супроводження договору. Також усі платежі визначені у валюті США, а не у гривні, яка є платіжним засобом України. Позивач зазначав, що відповідач ввів його в оману, оскільки замість авансу ним сплачено адміністративний платіж, який не входить до ціни автомобіля, та не повертається у разі розірвання договору. Посилаючись на те, що укладений між сторонами договір не відповідає вимогам закону, просив визнати вказаний договір нікчемним та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» (далі - ТОВ «ЛК «Ваш авто») сплачений адміністративний платіж у розмірі 47 200 грн, а також кошти на правову допомогу в розмірі 4 100 грн.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 9 жовтня 2015 року, залишеним у задоволенні позову відмовлено.
При ухваленні рішення суд першої інстанції зробив висновок, що сторонами погоджені всі умови договору, які обов'язкові до виконання, спірний договір укладено з дотриманням вимог закону щодо форми його укладення, тому підстав для встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків нікчемності правочину немає. Крім того, суд вказав, що позивачем не зазначено, які саме порушення Закону України «Про захист прав споживачів» допущено відповідачем. Вимоги про повернення стороні договору коштів є похідними від вимоги про визнання договору нікчемним.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 5 липня 2016 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2015 року скасовано, позовні вимоги задоволено. Визнано нікчемним договір № 000681 фінансового лізингу від 31 липня 2015 року укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто». Стягнуто з ТОВ «ЛК «Ваш авто» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 47 200 грн та 4 100 грн судових витрат.
При скасуванні рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що вказаний договір фінансового лізингу транспортного засобу не було нотаріально посвідчено, а також відповідач не мав ліцензії для здійснення фінансової послуги, якою є фінансовий лізинг, а тому наявні підстави для визнання договору недійсним.
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року ТОВ «ЛК «Ваш авто» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Верховний суд відхиляє аргументи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Судами встановлено, що 31 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛК «Ваш авто» укладено договір фінансового лізингу № 000681, відповідно до умов якого останнє зобов'язалося придбати у власність автомобіль марки «Хюндай Елантра» вартістю 20 085 доларів 11 центів США, що еквівалентно 472 000 грн станом на день підписання договору, та передати його у користування позивачу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок наступних платежів: адміністративного платежу, авансового платежу та комісій за передачу предмета лізингу (в разі наявності). На виконання вказаного договору позивачем було внесено 47 200 грн, що еквівалентно 2 008 доларів 54 центи США.
Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За частиною другою статті 806 ЦК до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК.
Згідно зі статтею 799 ЦК договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК).
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Із умов договору встановлено, що незважаючи на те, що позивач повинен сплатити на рахунок відповідача всі платежі - це авансовий платіж, адміністративний платіж, комісію за передачу, 120 днів (4місяці) сплачувати щомісячний авансовий платіж на суму 836.88 долара при цьому всьому він не є власником автомобіля, а тільки його користувачем та повністю залежить від відповідача, що свідчить про порушення прав споживача у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статей 806, 808 ЦК, Закон України «Про захист прав споживачів» та дійшов правильного висновку про те, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу за своєю природою не відповідає принципу добросовісності та рівності сторін у договорі, його положення в цілому містять істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін договору на шкоду споживача, і є несправедливими, а також укладений у порушення вимог статті 799 ЦК, оскільки нотаріально посвідчено не було.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2766цс15.
Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржене рішення ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, відповідно до статей 220, 799, 806, ЦК колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 жовтня 2016 року справу № 464/7192/15-ц було зупинене виконання рішення апеляційного суду Львівської області від 5 липня 2016 року.
З урахуванням того, що касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржене рішення без змін, то на підставі частини третьої статті 436 ЦПК колегія суддів поновлює виконання рішення апеляційного суду Львівської області від 5 липня 2016 року.
Оскільки оскаржене судове рішення судів залишене без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
На підставі статей 220, 799, 806, ЦК, статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 5 липня 2016 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення апеляційного суду Львівської області від 5 липня 2016 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В.І. Журавель
В. І. Крат
В. П. Курило