21 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 523/19818/14-ц
провадження № 61-3527св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - відкрите акціонерне товариство «АТП-15142», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «АТП-15142»,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув питання про зупинення касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «АТП-15142», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «АТП-15142», про відшкодування шкоди за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «АТП-15142» на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року у складі судді Сувертак І. В., додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року у складі судді Сувертак І. В., ухвали апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року у складі суддів: Черевка П. М., Сватаненка В. І., Суворова В. О. до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 686/21962/15-ц,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відкритого акціонерного товариства «АТП-15142», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «АТП-15142» (далі - ПАТ «АТП-15142»), про відшкодування шкоди.
Зазначала, що 26 жовтня 1995 року водій автобуса «ЛІАЗ 677», належного на праві власності ВАТ «АТП-15142» - ОСОБА_2, який перебував у трудових правовідносинах із зазначеним підприємством, не вжив заходів зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого наїхав на автомобіль «Москвич 2140», реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_4, та належав йому разом із дружиною ОСОБА_1 В на праві спільної власності. Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2004 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого частиною другою статті 215 КК України із призначенням покарання у вигляді двох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
Внаслідок ДТП їй завдано тяжкі тілесні ушкодження. Згідно висновку судмедекспертизи № 60/3068 від 20 лютого 1997 року вона втратила загальну працездатність на 45 %, зір на 35 %, всього працездатність втрачена на 80 %, крім цього був пошкоджений автомобіль «Москвич 2140».
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2011 року залишено без змін рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2010 року у частині стягнення із ВАТ «АТП-15142» на її користь завданої внаслідок ДТП майнової шкоди у розмірі 23 443 грн 44 коп., стягнуто із ВАТ «АТП-15142» на її користь витрати на придбання ліків у розмірі 95 799 грн 03 коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 тис. грн.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2013 року стягнуто з ВАТ «АТП-15142» на її користь суму витрат на придбання ліків у розмірі 33 736 грн, вартість санаторно-курортного лікування у розмірі 2 334 грн 76 коп., заборгованість за додаткове (посилене) харчування на період з жовтня 2008 по листопад 2012 року у розмірі 117 292 грн, а всього стягнуто суму у розмірі 154 826 грн 76 коп.; стягнуто з ВАТ «АТП-15142» на її користь щомісячно та довічно витрати за додаткове (посилене) харчування у розмірі 2 393 грн 78 коп. Посилаючись на те, що судові рішення відповідачем не виконано, просила стягнути із відповідача відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, із нарахуванням інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Крім того, вона у 2012 році заявляла вимогу про стягнення на її користь заробітку, втраченого внаслідок втрати працездатності за період із квітня 1996 року по серпень 2012 року. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2013 року у задоволенні цієї вимоги їй безпідставно відмовлено.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила стягнути із відповідача заборгованість із виплати середнього заробітку із 1996 року по липень 2015 року з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 157 918 грн 46 коп.; заборгованість із оплати додаткового харчування з листопада 2012 року по липень 2015 року з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 147 519 грн; заборгованості із відшкодування витрат, пов'язаних з придбанням ліків в період з 2013 року по липень 2015 року у розмірі 39 270 грн 44 коп.; збільшити суму грошових коштів на додаткове (посилене) харчування з липня 2015 року (що вже стягнуто рішенням суду) із 2 393 грн 78 коп. до 6 059 грн.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із ВАТ «АТП - 15142» на користь ОСОБА_1 344 707 грн 90 коп. у рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, яка складається із: заборгованості щодо виплати середнього мінімального заробітку з 1996 року по липень 2015 рік з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 157 918 грн 46 коп., заборгованості з оплати додаткового харчування з листопада 2012 року по липень 2015 року з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 147 519 грн, заборгованості із відшкодуванню витрат, пов'язаних з придбанням ліків в період з 2013 року по липень 2015 року у відповідності з рецептом лікарів, у розмірі 39 270 грн 44 коп. Збільшено суму грошових коштів, які стягуються з ВАТ «АТП-15142» на додаткове (посилене) харчування на користь ОСОБА_1 та встановлено її на рівні 6 059 грн, починаючи з серпня 2015 року та довічно.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відмовляючи у стягненні втраченого внаслідок каліцтва заробітку суди в іншій справі виходили із того, що договір, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є договором підряду, правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не можна вважати трудовими, а тому ВАТ «АТП-15142» не може нести відповідальність на підставі статті 455 ЦК Української PCP 1963 року. Разом з тим, відповідно до статті 441 ЦК Української PCP 1963 року організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, а згідно статті 455 цього Кодексу в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо). У зв'язку із підвищенням вартості життя позивач має право на збільшення суми грошових коштів на додаткове (посилене) харчування. Крім того, невиконання рішень судів про стягнення суми шкоди є підставою стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за статтею 625 ЦК України.
Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ВАТ «АТП - 15142» на користь ОСОБА_1 80 % мінімальної заробітної плати починаючи з липня 2015 року та довічно.
Додаткове рішення суду мотивовано тим, що заявлена вимога про стягнення 80 % мінімальної заробітної плати починаючи з липня 2015 року та довічно розглянута не була, є обґрунтованою на підставі статей 441, 455 ЦК Української PCP 1963 року, частин другої, третьої статті 1195 ЦК України.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «АТП - 15142» відхилено, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач має право на відшкодування заробітку, втраченого у разі ушкодження здоров'я, на підставі статей 441, 455 ЦК Української PCP 1963 року, частин другої, третьої статті 1195 ЦК України, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин щодо ушкодження здоров'я, які мають триваючий характер та продовжили свою дію після набрання чинності ЦК України 2004 року. У зв'язку із підвищенням вартості життя позивач має право на збільшення суми грошових коштів на додаткове (посилене) харчування. Крім того, невиконання рішень судів про стягнення суми шкоди є підставою стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за статтею 625 ЦК України.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «АТП - 15142» відхилено, додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 дійсно ставила питання про стягнення з ВАТ «АТП-15142» на її користь 80 % мінімальної заробітної плати. Розмір відшкодування у разі каліцтва фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, слід визначати у відсотках, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності, що судом першої інстанції правильно враховано.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «АТП - 15142», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року, додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано до спірних правовідносин норми ЦК України 2004 року; спірні правовідносини є деліктними, а тому до них не застосовуються положення статті 625 ЦК України. Крім того, рішення апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2011 року та рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2013 року виконано у повному обсязі. На момент завдання шкоди позивач працювала не за трудовим договором, а договором підряду, та досягла пенсійного віку, а тому в неї не виникло право на відшкодування заробітку у зв'язку з каліцтвом. ОСОБА_1 втратила 33 % працездатності, а не 80 %, як зазначено у позові. Крім того, присудження виплат відшкодування шкоди у зв'язку з втратою працездатності має проводитися у межах трьох років до дня звернення із позовом. Неповно досліджено судами й підстави для збільшення суми грошових коштів на додаткове (посилене) харчування ОСОБА_1
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що заробіток, який підлягає відшкодування у зв'язку з втратою працездатності, не обмежується характером виконуваної роботи - за трудовим договором чи цивільно-правовим. Суми відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, підлягають індексації. Крім того, між нею та відповідачем виникло грошове зобов'язання, у зв'язку із простроченням якого до відповідача має бути застосована відповідальність за статтею 625 ЦК України. Норми ЦК України 2004 року підлягають застосуванню до спірних правовідносин щодо ушкодження здоров'я, які мають триваючий характер та продовжили свою дію після набрання чинності ЦК України 2004 року. Зобов'язання за судовим рішеннями виконано відповідачем тільки у 2015 та 2016 роках, а тому заявлений позов підлягає задоволенню. Втрата нею працездатності на 80 % встановлена висновком судово-медичної експертизи від 20 лютого 1997 року. Підстави для збільшення суми грошових коштів на відшкодування витрат на додаткове (посилене) харчування нею доведено сукупністю належних та достатніх доказів.
24 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Положеннями пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 686/21962/15-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за несвоєчасне виконання рішення судуза касаційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області. Ухвала Верховного Суду від 25 січня 2018 року мотивована необхідністю відступу від висновку щодо застосування статті 625 ЦК України до правовідносин з відшкодування шкоди, які виникають з рішення суду, викладеному в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України.
Враховуючи те, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано судове рішення у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у даній справі.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Зупинити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «АТП-15142», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «АТП-15142», про відшкодування шкоди за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «АТП-15142» на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року, додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року, ухвали апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 686/21962/15-ц.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: С. Ю. Мартєв
В. В. Пророк
І. М. Фаловська
С. П. Штелик