Постанова
Іменем України
21 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 346/6820/14-ц
провадження № 61-1476св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянув розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року у складі судді Зушман Г. І. та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 23 серпня 2016 року у складі суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ткач О. І.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк Фінанси та Кредит») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за рахунок предмета застави.
На обґрунтування позову зазначено, що 26 липня 2007 року між АТ «Банк Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «БанкФінанси та Кредит», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 153/07-МК, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 23 600 доларів США на споживчі цілі з остаточним терміном повернення до 25 липня 2012 року зі сплатою 16 % річних. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 липня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір застави транспортного засобу - автомобіля марки MERSEDES-BENZ 311, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1. На момент звернення до суду із позовом автомобіль відчужено ОСОБА_5
Посилаючись на те, що внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 22 листопада 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 199 686 грн 50 коп., позивач просив у рахунок її погашення звернути стягнення на предмет застави шляхом його продажу з прилюдних торгів.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2015 року задоволено клопотання ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та здійснено заміну неналежного відповідача належним, а саме: відповідача ОСОБА_5 замінено на відповідача ОСОБА_6, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що автомобіль марки MERSEDES-BENZ 311, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1, відчужено ОСОБА_6, новий державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Цивільну справу за позовом ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості за рахунок предмета застави направлено за підсудністю до Борщівського районного суду Тернопільської області.
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2015 року у задоволенні позову ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 08 липня 2015 року рішення Борщівського районного суду Тернопільської області залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року рішення Борщівського районного суду від 18 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 08 липня 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 11 березня 2016 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 у якості співвідповідача.
Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 29 березня 2016 року до участі у справі залучено у якості співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 червня 2016 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_6 на належного - ОСОБА_2
Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року позовну заяву ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що судовий розгляд справи 03 червня 2016 року відкладено на 17 червня 2016 року за клопотанням представника позивача надати можливість уточнити позовні вимоги. В судове засідання 17 червня 2016 року представник позивача не з'явився, не повідомивши про причини неявки, судовий розгляд було відкладено на 05 липня 2016 року, хоча згідно з письмовою розпискою представника позивача від 03 червня 2016 року він був повідомлений про розгляд справи 17 червня 2016 року. Відповідно до поштового повідомлення від 29 червня 2016 року позивач та його представник були належно повідомлені про час і місце розгляду справи 05 липня 2016 року. Таким чином, позивач повторно не з'явився в судове засідання, що є підставою залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 23 серпня 2016 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що про розгляд справи 17 червня 2016 року та 05 липня 2016 року позивач був повідомлений належним чином, проте повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин.
У касаційній скарзі, подані у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» просить скасувати ухвали судів та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Підставою для скасування оскаржуваних ухвал заявник вказує те, що у матеріалах справи відсутні будь-які дані про повідомлення представників позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про час та місце розгляду справи судом. Сама по собі наявність у матеріалах справи поштового повідомлення про відправлення повістки 29 червня 2016 року на адресу ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» у м. Києві, по вул. Артема, 60, не свідчить про належне повідомлення представників позивача про час і місце розгляду справи у розумінні частин першої, четвертої, шостої статті 74 ЦПК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 рокусправу призначено до судового розгляду. 28 грудня 2017 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
За змістом частини третьої статті 169 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Судами встановлено, що розгляд справи в суді першої інстанції було призначено на 03 червня 2016 року, але в судовому засіданні оголошено перерву до 17 червня 2016 року за клопотанням представника позивача про надання можливості уточнити позовні вимоги.
Згідно письмової розписки представника позивача ОСОБА_8 від 03 червня 2016 року він був повідомлений про час і місце розгляду справи 17 червня 2016 року.
У судове засідання 17 червня 2016 року представник позивача не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки, тому було оголошено перерву до 05 липня 2016 року.
Судову повістку про виклик до суду на 05 липня 2016 року направлено судом за юридичною адресою банку по вул. Артема, 60 у м. Києві.
Разом з тим, у позовній заяві (як і в апеляційній скарзі) адресою листування банком зазначено: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 85. На вказану адресу повідомлення про розгляд справи судом 05 липня 2016 року не було направлено, а тому не можна погодитися із висновком суду першої інстанції, із яким безпідставно погодився апеляційний суд, про те, що позивач та його представник були належно повідомлені про час і місце розгляду справи 05 липня 2016 року.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
У зв'язку із викладеним, ухвала Борщівського районного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року та ухвала апеляційного суду Тернопільської області від 23 серпня 2016 року підлягають скасуванню із передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 411, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» задовольнити.
Ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 23 серпня 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: С. Ю. Мартєв
В. В. Пророк
І. М. Фаловська
С.П. Штелик