16 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 202/92/17
провадження № 61-6086 ск 18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу недійсним, стягнення сплаченої за автомобіль суми та відшкодування моральної шкоди,
У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2017 року.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2017 року була залишена без руху із наданням строку для усунення недоліків, у зв'язку з тим, що вона була подана після закінчення строків, установлених ст. 325 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), та заявник не порушив питання про поновлення цього строку.
Також даною ухвалою заявника повідомлено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 3 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
2 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2017 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу недійсним, стягнення сплаченої за автомобіль суми та відшкодування моральної шкоди передано до Верховного Суду.
На виконання ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року, заявником 4 січня 2018 року на адресу суду надіслано клопотання, у якому остання просить поновити строк на касаційне оскарження, однак не надає доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а саме доказів того, що оскаржувану ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2017 року нею було отримано 24 жовтня 2017 року.
Згідно з положеннями частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Аналогічні положення містилися у статті 121 ЦПК України, у редакції чинній на час подання касаційної скарги.
Оскільки вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року заявником не виконані в повному обсязі, то касаційну скаргу необхідно залишити без руху та продовжити заявникові строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтям 185, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2017 року залишити без рухута надати строк для надання доказів, які підтверджують поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження із наданням відповідних доказів до 15 березня 2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. О. Кузнєцов