Постанова
Іменем України
21 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 2103/490/2012
провадження № 61-2396св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
заявник - Великолепетиський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_4,
заінтересована особа - Рубанівська сільська рада Великолепетиського району Херсонської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2016 року в складі судді Воронцової Л. П.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2012 року Великолепетиський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 1 червня 2012 року заяву задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з 1992 року по 14 лютого 2006 року проживали в АДРЕСА_1 однією сім'єю без укладення шлюбу.
Не погоджуючись із рішенням районного суду, ОСОБА_5 у травні 2016 року звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 1 червня 2012 року.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2016 року відмовлено ОСОБА_5 у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 1 червня 2012 року.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_5 не довела поважність причин пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у період з 8 листопада 2012 року і до дня звернення із апеляційною скаргою - 20 травня 2016 року, тобто понад три роки, а тому підстави для поновлення пропущеного нею процесуального строку відсутні.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить ухвалу апеляційного суду скасувати та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не взяв до уваги, що строк пропущений з поважних причин, оскільки ОСОБА_5 не була залучена до участі в справі, копію рішення не отримала, а тому вважає, що суд порушив її право на апеляційне оскарження судового рішення.
2 грудня 2016 року ОСОБА_4 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просила залишити ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки ухвала апеляційного суду законна та обґрунтована, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
16 січня 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до статті 72 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Положеннями частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) визначено строки апеляційного оскарження на рішення суду першої інстанції, які становлять десять днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
На підставі частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Частиною третьою статті 27 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 7 липня 2010 року, яка була чинною на момент подачі апеляційної скарги, передбачено, що учасник процесу зобов'язаний добросовісно користуватись своїми процесуальними правами.
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 3 квітня 2008, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень.
Встановлення у законі строків на апеляційне оскарження також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може порушити принцип правової визначеності.
Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави: поважні причини пропуску цього строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення судом про прийняте рішення у справі. Проте навіть у такому випадку можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 не була залучена до участі в справі, матеріали справи не містять доказів отримання нею повного тексту рішення суду першої інстанції.
Однак, відмовляючи у поновленні строку ОСОБА_5, апеляційний суд у порушенням норм процесуального права визнавши підстави, вказані у заяві про поновлення строку неповажними, не залишив апеляційну скаргу без руху, оскільки вона подана після закінчення строку, установленого статтею 294 ЦПК України, та не надав особі права на звернення до апеляційного суду із заявою про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Також апеляційний суд не взяв до уваги, що у разі визнання неповажними вказані особою підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження, а не відмовляє у поновленні строку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з підстав, передбачених частиною четвертою статті 406 ЦПК України, з переданням справи до апеляційного суду для продовження розгляду, а саме для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2016 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Пророк І. М. Фаловська С. П. Штелик