Справа № 415/4141/17
Провадження № 2/415/102/18
27 лютого 2018 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Калмикової Ю.О.,
за участю секретаря Кравченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1, Україна до ОСОБА_2, місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1, Україна про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулась до Лисичанського міського суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Дергільовою Н.М. позивач набула власності на житловий будинок АДРЕСА_1. З 19.04.1993 року у вказаному будинку був зареєстрований та мешкав її син ОСОБА_2. Починаючи з травня 2015 р. її син ОСОБА_2 виїхав з належного йому будинку та наразі мешкає на тимчасово непідконтрольній території України, де саме їй не відомо.
У будинку мешкає лише позивач, сплачує комунальні послуги. Наявність реєстрації відповідача у будинку позбавляє позивача можливості в повному обсязі користуватися належним їй житлом, вона несе додаткові обов'язки по його утриманню.
Тому після уточнення позовних вимог, просила суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, в прохальній частині позову просила справу розглядати без її участі, позов підтримала, просила задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.
Позивач не заперечувала проти розгляду справи за відсутності відповідача.
У зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 УК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з свідоцтвом про право на спдащину за законом від 24.01.1996р. наданого Лисичанською державною нотаріальною которою за реєстром №1-299 про те, що спадкоємцями майна Кривошеева Никонора Дмитрвоича, померлого 21.12.1973 року є ОСОБА_1 - онука, а саме будинка АДРЕСА_1. Згідно з реєстраційного напису на документи про право особистої власності на будинкок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.01.1996 р. за реєстром №1-299.
Згідно з довідки №6859 від 17.07.2017 р.про склад сімї або зерєстрваних асіб станом на 17.07.2017 р., наданою Відділом надання адміністративних послу Лисичанської міської ради ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 зерєстровані ОСОБА_1 - власник, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_5 - чоловік.
Згідно з довідкою від 17.07.2017 року, виданою Головою вуличного комітету ОСОБА_1, яка мешкає за адреосю АДРЕСА_1 у тому, що ОСОБА_2 (син) та ОСОБА_7 (чоловік) за адреою адресою не проживаютьсин з травня 2015 р..
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта №104702533 від 22.11.2017 р., за параметрами пошуку ОСОБА_1 відомості відсутні.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо нерухомого майна №104701366 від 22.11.2017 р., за параметрами пошуку АДРЕСА_1 відомості відсутні.
Згідно з відповіді на запит №475 від 28.11.2017 р., наданої ЛКП «БТІ» згідно архівних даних ЛКП «БТІ» станом на 01.01.2013 р. право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24.01.1996 р. посвідченого державним нотаріусом, реєстр №1-299,
Судом встановлено, що існування реєстрації відповідача у будинку позивача обмежує її права, так як вона змушена сплачувати комунальні послуги за зареєстрованого відповідача, який у комунальних витратах участі не приймає. Судом також встановлено, що відповідач не проживає у вказаній будинку з 2015 року, тобто понад 1 рік, і судом встановлено, що відповідач мешкає за іншою адресою.
За таких обставин суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, доводи, викладені позивачем на підтвердження своїх вимог, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 316, 321, 391, 409 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, -
Позовну заяву ОСОБА_1, місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1, Україна до ОСОБА_2, місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1, Україна про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА