21 лютого 2018 р. м.Одеса Справа № 821/1113/17
Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Бойка А.В., Скрипченка В.О.,
при секретарі Гончаровій О.О.,
за участю представника позивача-адвоката ОСОБА_1. та представника відповідача Ліневич А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Одесі апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (м. Херсон, дата складання повного тексту рішення - 20.11.2017р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, 3-ї особи Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування догани, -
26.07.2017 року ОСОБА_3 звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати наказ №101-к від 18.07.2017 року про оголошення їй «догани» за прогул без поважних причин.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було протиправно та без законних підстав оголошено їй «догану» за час її знаходження на лікарняному, який було кваліфіковано, як прогул без поважних причин.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року залучено в якості третьої особи Херсонське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі №101-к від 18.07.2017р. про оголошення догани ОСОБА_3, завідувачу сектором оціночної діяльності, за прогул державного службовця без поважних причин.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, начальник Регіонального відділення Фонду державного майні в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі 01.12.2017 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В судовому засіданні суду 2-ї інстанції представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача не визнав та мотивовано наполягав на залишенні її без задоволення, а постанови суду 1-ї інстанції - без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_3 з 01.09.2016 року, за результатами конкурсу, призначена на посаду «завідувача сектором оціночної діяльності» Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі та їй присвоєно 6 ранг державного службовця у межах категорії «Б».
В період з 16.01.2017 року по 20.01.2017 року ОСОБА_3, у відповідності до листка непрацездатності серії АДА №197409, перебувала на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні №12, що також підтверджується випискою №1729 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, з якої видно, що позивачка дійсно у цей період перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом «гострий правобічний верхньощелепний синуїт».
18.07.2017 року наказом Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від №101-к ОСОБА_3, завідувачу сектором оціночної діяльності, оголошено догану «за прогул державного службовця без поважних причин». Підставою для винесення даного наказу зазначено: подання дисциплінарної комісії Регіонального відділення від 10.07.2017р. та пояснення ОСОБА_3
Не погоджуюсь з таким наказом відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності спірного наказу відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Як слідує зі змісту вимог ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як визначено приписами ст.64 Закону України «Про державну службу», за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Так, відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.65 Закону України «Про державну службу», підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними ж проступками, в свою чергу, є:
1) порушення Присяги державного службовця;
2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;
3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
4) дії, що шкодять авторитету державної служби;
5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;
8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
12) прогул державного службовця (у т.ч. відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
Частиною 1 ст.66 вказаного вище Закону передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Однак, при цьому, слід звернути увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.67 Закону України «Про державну службу», кожне «дисциплінарне стягнення» має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. До того ж, під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Як вбачається з ч.1 ст.69 даного Закону, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.
Частиною 1 ст.73 Закону України «Про державну службу» передбачено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Згідно із ч.2 ст.74 Закону України «Про державну службу», дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.
Як слідує зі змісту положень п. "д" ст.6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я.
А як вбачається з п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про державну службу», державний службовець має право на соціальне забезпечення відповідно до закону.
Так, у відповідності до вимог ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку «листок непрацездатності», а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.
Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом соціального страхування України.
Відповідно до приписів п.1.1 «Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян», затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001р. №455, зареєстрованої в МЮ України 04.12.2001р. за №1005/6196 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров'я України від 06.12.2011р. №882), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності (отже, листок непрацездатності є єдиним документом, що засвідчує непрацездатність працюючої особи).
Крім того в п.1.2. вказаної Інструкції №455 закріплено, що видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється.
А у відповідності до п.8.3. Інструкції №455, за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, лікарі несуть відповідальність згідно з законодавством України. Тобто, на хворого (тимчасово непрацездатного) не покладається обов'язок бути обізнаним про вимоги, які пред'являються до оформлення медичної документації. Відповідальність за таке оформлення несе виключно лікар (заклад охорони здоров'я).
Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, ОСОБА_3 на вихідні дні, т.б. 14-15 січня 2017р., поїхала до свого сина в м.Київ, де, у зв'язку із несприятливими погодними умовами, захворіла та звернулася за медичною допомогою до Київської міської клінічної лікарні №12, де її було госпіталізовано і де вона, в свою чергу, в період з 16.01.2017 року по 20.01.2017 року, перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом «гострий правобічний верхньощелепний синуїт».
Також, по справі встановлено, що при виписці із лікарні, ОСОБА_3 був виданий листок непрацездатності серії АДА №197409, який остання 23.01.2017р. надала за місцем своєї роботи (служби), т.б. до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі, який, в свою чергу, був прийнятий та 27.01.2017р. повністю оплачений.
Даний факт знаходження позивачки у спірний період на стаціонарному лікуванні Київської міської клінічної лікарні №12 повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме випискою №1729 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 20.01.2017р. (а.с.76), листом-повідомленням заступника головного лікарі Київської МКЛ №12 від 10.11.2017р. №061/115-2510 (а.с.75), заявою позивачки щодо надання дозволу на госпіталізацію від 16.01.2017р. з позитивною резолюцією головного лікаря (а.с.77), а також виданим лікарнею листком непрацездатності серії АДА №197409 від 21.01.2017р. (а.с.15).
Однак, в подальшому, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, 06.04.2017р. Регіональному відділенню ФДМ в Херсонській області з листа Фонду ДМ України №10-09-6302 від 30.03.2017р. стало відомо про те, що ОСОБА_3, в період перебування на лікарняному (т.б. з 16.01.2017р. по 20.01.2017р.), приймала участь у конкурсі на зайняття вакантної посади начальника Регіональному відділенню ФДМ в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі, який проводився у приміщенні Фонду ДМ України (м.Київ).
Враховуючи вказану інформацію, Регіональне відділення ФДМ в Херсонській області, з метою перевірки факту перебування позивачки на лікарняному, звернулося до Херсонського обласного відділення Фонду СС з проханням провести перевірку обгрунтування видачі останній листка непрацездатності.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного запиту відповідача, Херсонське обласне відділення Фонду СС з тимчасової втрати працездатності здійснило перевірку та своїм листом від 23.05.2017р. №01-28-08-494 повідомило Регіональне відділення ФДМ в Херсонській області про те, що спірний листок непрацездатності №197409 на ім'я ОСОБА_3 був виданий Київською міською клінічною лікарнею №12 з численними порушеннями вимог Інструкції №455 від 13.11.2001р. та Наказів МОЗ України №189 від 09.04.2008р. і №181 від 24.03.2009р.
Таким чином, у зв'язку із отриманням від Фонду СС з тимчасової втрати працездатності вказаних вище відомостей, дисциплінарною комісією Регіонального відділення ФДМ в Херсонській області було проведено перевірку, за результатами якої було встановлено факт необґрунтованої видачі ОСОБА_3 «лікарняного» та 10.07.2017р. (т.б. через 7 місяців) внесено пропозицію (подання) про притягнення її до дисциплінарної відповідальності за прогул без поважних причин.
В подальшому, як видно з матеріалів справи, на підставі вказаного вище подання Дисциплінарної комісії від 10.07.2017р., начальником Регіонального відділення ФДМ в Херсонській області було видано наказ №101-к від 18.07.2017р. про оголошення ОСОБА_3 «догани» за прогул без поважних причин, який, в свою чергу, позивачка оскаржила в судовому порядку.
Однак, як вже зазначалося вище, судова колегія, уважно дослідивши надані сторонами доказі, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про відсутність у відповідача належних і достатніх підстав для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, оскільки такого дисциплінарного проступку (т.б. прогулу без поважних причин) вона не вчиняла, а факт знаходження її на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні №12 (що є поважною причиною не прибуття на роботу) повністю знайшов своє підтвердження в судових засіданнях та фактично не заперечується усіма учасниками судового процесу.
Що ж стосується посилань відповідача на листи органів Фонду соціального страхування та на факт нібито неналежного оформлення спірного листка непрацездатності АДА №197409, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, відноситься до них критично і до уваги не приймає, оскільки вини позивачки в цьому не має і за неналежне оформлення медичної документації (в т.ч. і порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян), згідно п.8.3 Інструкції №455 від 13.11.2001р., відповідальність несе виключно лікар або заклад охорони здоров'я.
До того ж, відповідно до приписів ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Тобто, до повноважень Фонду соціального страхування не відносяться питання, пов'язані із додержанням службової дисципліни в будь-яких державних установах.
Крім того, слід зазначити, що підставою для перевірки правильності видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам підприємства є звернення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства відповідно до п.2.2 «Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (затв. Постановою Правління ФСС з тимчасової втрати працездатності №25 від 23.06.2008р.).
А відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше 10-ти днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше 5-ти днів після винесення відповідного рішення.
Згідно розділу V Положення, рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення або відмову у призначенні матеріального забезпечення та надання соціальних послуг може бути оскарженим застрахованою особою до робочого органу відділення Фонду, де перебуває на обліку підприємство, протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення про таке призначення або відмову, що не позбавляє права застрахованої особи звернутися з цих питань до суду.
Отже, з системного аналізу вищенаведених нормативно-правових актів вбачається, перевірка правильності видачі та продовження листків непрацездатності застрахованій особі повинна була бути проведена у 10-денний строк з дня надходження документів відповідачу та у випадку відмови в проведенні страхової виплати у позивача виникало право оскарження відповідного рішення. Але, при цьому, слід звернути увагу на те, що рішення про призначення позивачці допомоги по тимчасовій непрацездатності, в даному випадку, було прийняте 25.01.2017р., а перевірка відбулася аж 16.05.2017р., а тому, відповідно, остання фактично є такою, що проведена без достатніх правових підстав.
Стосовно ж факту прийняття ОСОБА_3, в період свого перебування на лікарняному (т.б. з 16.01.2017р. по 20.01.2017р.), участі у конкурсі на зайняття вакантної посади начальника Регіонального відділення ФДМ в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі, який проводився у приміщенні Фонду ДМ України (м.Київ), і про який відповідачу стало відомо тільки в квітні 20017р., судова колегія зазначає, що також розцінює посилання відповідача на цей факт критично та теж до уваги його не приймає, оскільки по-перше, позивачка мала право прийняти участь у такому конкурсі, а по-друге, ходила здавати іспити виключно з дозволу свого лікаря, який, враховуючи не тяжкий діагноз, двічі відпускав її на 1-2 години з лікарні.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що окружний суд дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваного наказу відповідача, в зв'язку із чим, позов дійсно підлягає задоволенню.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.195,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 26.02.2018р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: А.В. Бойко
В.О. Скрипченко