ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
20 лютого 2018 року м. Київ№ 826/12236/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянувши клопотання Національного банку України про залишення позову без розгляду в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до1. Національного банку України 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
третя особаПублічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І.І.
провизнання протиправними та скасування рішень і наказу,
На розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва перебуває позов ОСОБА_1 про:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2016 № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»;
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.04.2016 №560, яким процедура тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Хрещатик» була продовжена з 05.05.2016 до 04.06.2016;
- визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»;
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.06.2016 №913 «Про початок ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.06.2016 №216, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» з 06.06.2016 по 05.06.2018 включно та призначено уповноваженою особою Фонду, якій делеговані всі повноваження ліквідатора банку, Костенка І.І.
20 лютого 2018 представником Національного банку України до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Вказане клопотання вмотивовано тим, що на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 06.06.206 було розміщено оголошення про запровадження ліквідаційної процедури в ПАТ «КБ «Хрещатик», а отже, починаючи з вказаної дати, позивач достовірно міг дізнатись про порушення своїх прав в рамках спірних правовідносин.
Під час розгляду справи представник відповідача подане клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.
Представник позивача проти клопотання заперечив, посилаючись при цьому на те, що позивач не отримував повідомлення про введення тимчасової адміністрації.
Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
В силу положень частини першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 КАС України в редакції від 04.02.2016).
Аналогічна норма щодо строку звернення до суду знайшла своє відображення в новій редакції Кодексу адміністративного судочинства України, яка набула чинності з 15.12.2017 (ч.2 ст.122 КАСУ).
Таким чином, строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".
Як встановлено під час розгляду даної справи, Постановою Правління Національного банку України від 05.04.2016 р. № 234 Публічне акціонерне товариство «КБ Хрещатик» віднесено до категорії неплатоспроможних.
05 квітня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора» №463, на підставі якого розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
У відповідності до вимог ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) 06.04.2016 р. розміщено інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик».
Виходячи із наведеного, позивач ще 06.04.2016 р. мав змогу дізнатись (повинен був дізнатись) про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «КБ Хрещатик» та, як наслідок, мав змогу звернутись до суду у строк, визначений процесуальним законом - до 06.10.2016
Посилання представника позивача на не отримання позивачем повідомлення від Уповноваженої особи/Банку щодо запровадження в ПАТ «КБ «Хрещатик» тимчасової адміністрації, Судом відхиляються, адже Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не покладає обов'язок на Уповноважену особу або Банк повідомляти особисто вкладників і клієнтів банку про запровадження тимчасової адміністрації.
У відповідності до положень ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із цим позовом позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим позов у цій справі належить залишити без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовну заяву залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст складено 26.02.2018
Суддя П.О. Григорович