Справа № 308/1197/18
26.02.2018 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду: прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 та його захисників -
адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
розглянувши судове провадження 11- сс /777/114/18, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 (далі - прокурор),
ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 лютого 2018 року відмовлено в задоволенні погодженого прокурором клопотання слідчого з ОВС 2 відділення СВ УСБУ в Закарпатській області ОСОБА_9 (далі - слідчий) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , гр. України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого старшим державним інспектором митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС, не судимого,
підозрюваного у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України кримінального правопорушення
Цією ж ухвалою щодо підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, та забороною залишати житло у нічний час із 21 год. до 7 год. наступної доби на строк до 08 квітня 2018 року, включно.
На підозрюваного ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: своєчасно з'являтися за викликом до слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до відповідних органів свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Контроль за виконанням застосованого щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту доручено начальнику Свалявського ВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області.
З матеріалів за клопотанням убачається, що 06 лютого 2018 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло погоджене прокурором клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 .. У клопотанні слідчий посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , працюючи на посаді старшого державного інспектора ВМО № 5 «Косино» митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС, будучи службовою особою державного органу та представником влади, з метою одержання неправомірної вигоди для інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб у вигляді незаконного звільнення від декларування товарів, їх митного оформлення та порядку переміщення товарів через державний кордон України у встановленому законодавством України з питань державної митної справи, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, в порушення вимог посадової інструкції та чинних законодавчих та нормативних актів, вчинив умисний, корупційний злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам. Кримінально-карані діяння ОСОБА_6 вчинив за таких обставин. 12.01.2018 о 11 год. 26 хв. на смугу руху «червоний коридор» у напрямку «Виїзд із митної території України» у зону митного контролю заїхав мікроавтобус марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Указаний транспортний засіб виїхав із зони митного контролю ВМО № 5 «Косино» митного поста «Лужанка», тобто митний контроль та митне оформлення було завершено. Відповідно до наявного на контрольному талоні для проходження по «червоному коридору», відбитку ОНП № 274 та відповідної інформації з АСМО «Інспектор», митний контроль та митне оформлення транспортного засобу було завершено, а акт митного огляду не складався. Згідно з інформацією з ЄАІС ДФС, особиста номерна печатка № 274, відбиток якої проставлено на талоні про проходження та завершення митного контролю, закріплена за старшим державним інспектором ВМО № 5 «Косино» митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_6 .. У той же час, згідно наявної інформації, отриманої від правоохоронних органів Угорської Республіки, 12.01.2018 о 12.24 за угорським часом на «В'їзд в Угорщину» в пункт пропуску «Барабаш» прибув вантажопасажирський мікроавтобус марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням гр. України ОСОБА_10 .. Після проходження прикордонного контролю, оформлення документів та візуального огляду транспортний засіб був направлений для подальшого проходження митного контролю, у ході якого за рішенням посадової особи митниці транспортний засіб було відведено до місця для поглибленого огляду. Під час поглибленого огляду митниками було виявлено бурштин у кількості 862 кг. із приховуванням у сумках та пакунках, прихованих у конструктивних особливостях транспортного засобу та під обшивкою салону. У подальшому бурштин та транспортний засіб були конфісковані митною службою Угорщини і за фактом контрабанди бурштину було відкрито провадження. Сума оцінки виявленого та вилученого бурштину складає 49 мільйонів форинтів, що згідно курсу НБУ станом на 12.01.2018 становить 5 413 103, 5 гривень. При здійсненні митного контролю та випуску 12.01.2018 із митної території України транспортного засобу марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням гр. України ОСОБА_10 , старший державний інспектор ВМО № 5 «Косино» митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_6 свідомо визначив і застосував недостатні обсяги та форми митного контролю, внаслідок чого надав дозвіл на випуск із зони митного контролю з подальшим виїздом за межі митної території України транспортного засобу, що у свою чергу свідчить про умисне не забезпечення ОСОБА_6 додержання законодавства України з питань державної митної справи. ОСОБА_6 не виконано посадові обов'язки, передбачені посадовою інструкцією старшого державного інспектора ВМО № 5 «Косино» митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС. Таким чином, старший державний інспектор ВМО № 5 «Косино» митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_6 використав свої службові повноваження всупереч інтересам служби та в інтересах третьої особи - у неправомірних особистих інтересах невстановлених досудовим розслідуванням осіб, наслідком чого стало заподіяння збитків у вигляді неможливості складання протоколу про порушення митних правил за ст. 483 Митного Кодексу України, яка передбачає вилучення предметів правопорушення та транспортного засобу, попередня оцінка якого становить понад 500 тисяч гривень, що є тяжкими наслідками для державних інтересів». При цьому, слідчий вказує на те, що 17.01.2018 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, і за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, що у свою чергу свідчить про існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі та усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення, може переховуватися від органу досудового розслідування; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, знищити речі, які можуть бути використані як докази в кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється. В обґрунтування вказаного, слідчий посилається й на те, що на даний час органом досудового розслідування не встановлено інших учасників вчинення кримінального правопорушення та не допитано всіх свідків. У зв'язку з наведеним, слідчий вважає, що застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить запобігання вищевказаним ризикам. Просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В ухвалі слідчого судді вказується на те, що в ході розгляду клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України кримінального правопорушення та наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказується у клопотанні, однак, не доведено що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання цим ризикам. Тому, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про його особу - раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, стан здоров'я, наявність місць реєстрації та постійного проживання, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, шляхом заборони залишати житло у певний період доби та з покладенням на підозрюваного певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною. Посилається на те, що слідчим суддею відмовлено в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без зазначення мотивів та законодавчого обґрунтування, і при цьому, не зважаючи на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні корупційного кримінального правопорушення та зазначених у клопотанні ризиків, які перешкоджатимуть повному, об'єктивному та швидкому встановленню всіх обставин кримінального правопорушення. При цьому, вказує на те, що усвідомлення ОСОБА_6 тяжкості покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема, позбавлення волі на строк від трьох до шести років, підтверджує як існування ризиків можливого переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, сховання або спотворення речей чи документів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, так і неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду: прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу; підозрюваного ОСОБА_6 та його захисників - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які судове рішення вважають законним та обґрунтованим і заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Із журналу судового засідання вбачається, що під час розгляду клопотання участь у його розгляді приймали як підозрюваний ОСОБА_6 ,так і його захисники - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що свідчить про дотримання права підозрюваного ОСОБА_6 на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України кримінального правопорушення. Обґрунтована підозра ОСОБА_6 у вчиненні злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінальнго правопорушенгя, копія якого 17 січня 2018 року, з дотриманням вимог ст. 278 КПК України, йому вручена (а. с. 7-10).
Із урахування обгрунтованої підозри ОСОБА_6 слідчий суддя прийшов до висновку про те, що слідчим та прокурором доведено і наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказується у клопотанні (підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органу досудового розслідування; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, знищити речі, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення), із яким також погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Колегія суддів також вважає, що, обґрунтовуючи висновок про те, що слідчий та прокурор не довели, що застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий суддя обгрунтовано послався на те, що до клопотання не додано і в матеріалах судового провадження відсутні будь-які дані про те, що застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам. Погоджуючись з указаним висновком колегія суддів враховує й те, що обґрунтована підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та його тяжкість, не свідчать про те, що при застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чивчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, колегія суддів також враховує і те, що характер діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , не може вважатися достатньою підставою для взяття його під варту.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчим суддею обґрунтовано визнано, що слідчий та прокурор не довели, що інший, менш суворий, запобіжний захід не зможе запобігти передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам, у зв'язку з чим, слідчий суддею обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 найбільш суворого за видом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Погоджуючись із таким висновком слідчого судді, колегія суддів також враховує й те, що під час апеляційного розгляду судового провадження прокурор не посилався на обставини, які можуть свідчити про те, що інший, менш суворий, запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а також не посилався на те, що із часу постановлення слідчим суддею рішення, ОСОБА_6 не виконує покладені на нього обов'язки.
Тому, колегія суддів вважає, що слідчим суддею при розгляді клопотання були враховані як вищенаведені обставини та вимоги кримінального процесуального закону, так і дані про особу ОСОБА_6 - раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, стан здоров'я, наявність місць реєстрації та постійного проживання, а тому, висновки слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в період з 21-ї години по 07-у годину, вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими, а застосований щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період з 21-ї години по 07-у годину - достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що слідчим суддею відмовлено в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без зазначення мотивів та законодавчого обгрунтування, і при цьому, не зважаючи на наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні корупційного кримінального правопорушення та зазначених у клопотанні ризиків, які перешкоджатимуть повному, об'єктивному та швидкому встановленню всіх обставин кримінального правопорушення, - колегія суддів з урахуванням вищенаведеного відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та спростовуються матеріалами судового провадження, у тому числі й змістом оскаржуваної ухвали слідчого судді.
У зв'язку з наведеним, як такі, що не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а також не свідчать про те, що застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання вищенаведених ризиків, - колегія суддів відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що усвідомлення ОСОБА_6 тяжкості покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема, позбавлення волі на строк від трьох до шести років, підтверджує як існування ризиків переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, сховання або спотворення речей чи документів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, так і неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Відхиляючи доводи апеляційної апеляційної скарги апеляційний суд, окрім вищенаведеного, враховує й наявні в матеріалах судового провадження дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , зокрема, те, що останній раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, має постійне місце проживання, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, - і вважає їх такими, що не свідчать про неможливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів.
На інші доводи в обґрунтування апеляційної скарги, і які б могли свідчити про незаконність судового рішення, в апеляційній скарзі не вказується, і на такі в ході її розгляду прокурор не посилався.
Колегія суддів також вважає, що слідчим суддею обґрунтовано та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону на підозрюваного ОСОБА_6 покладено передбачені ст. 194 КПК України обов'язки.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, у зв'язку із чим, враховуючи положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без зміни.
Одночасно, колегія суддів вважає, що слідчим суддею необґрунтовано до 08 квітня 2018 року визначено строк дії запобіжного заходу, оскільки підозра ОСОБА_6 винесена 17 січня 2018 року і строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строку досудового розслідування, який у даному кримінальному провадженні встановлений до 17 березня 2018 року.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи свідчити про незаконність таких висновків; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу, яку подав прокурор відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 лютого 2018 року, якою відмовлено в застосуванні щодо підозрюваного за ч. 2 ст. 364 КК України ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю із забороною залишати житло у нічний час із 21 год. до 7 год., - залишити без зміни, встановивши строк дії запобіжного заходу до 17 березня 2018 року, включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: