Справа № 545/3660/17
Провадження № 2-а/545/16/18
"29" січня 2018 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :
головуючого - судді - Гальченко О.О.,
при секретарі - Новак Ю.М.,
з участю адвоката - Козленка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірними дій та зобов»язання вчинити дії, -
Позивач 08.12.2017 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в полтавській області про визнання неправомірними дій та зобов»язання вчинити дії, посилаючись на те, що він з 22.05.2014 року перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, що підтверджується пенсійним посвідченням від 29.04.2014 року № НОМЕР_1, де отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-Х1. Пенсія призначена у порядку і розмірі відповідно до чинного законодавства на час призначення пенсії, а саме з розрахунку 80 % грошового забезпечення за останні 24 місяці служби, що становить з 01.05.2012 по 30.04.2014 роки. Вислуга років у календарному обчисленні складає 33 роки 05 місяців 07 днів, у пільговому обчисленні 43 роки 10 місяців 29 днів. На початку липня 2017 року він від своїх колег по службі дізнався про їх звернення до суду за перерахунком призначених пенсій по причині неврахування всіх складових грошового забезпечення при її призначенні і у Єдиному державному реєстрі судових рішень прочитав рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15.02.2017 року по справі № 295\966\17 (рішення по реєстру № 64779568), з якого дізнався, що працівникам, які проходили службу у Державній кримінально-виконавчій системі України і які звільнилися на пенсію, здійснено перерахунок та виплату пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку та одноразової премії, що не було враховано при призначенні пенсії йому особисто на час його виходу на пенсію. Вказане рішення суду першої інстанції залишилось в силі, оскільки Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2017 року (рішення по реєстру № 88220568) касаційна скарга Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області залишена без задоволення. Також, у Єдиному державному реєстрі судових рішень прочитав рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 22.06.2017 року по справі № 553/1433/17 (рішення по реєстру № 67368439), з якого дізнався, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку та одноразової премії, з яких сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визнані протиправними та зобов'язано відповідача здійснити такий перерахунок.
З цих підстав 19 липня 2017 року, зібравши всі необхідні документи, звернувся до відповідача в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про перерахунок мені пенсії з урахуванням при обчисленні пенсії всіх складових його грошового забезпечення, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку та одноразової премії, на які нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і які не були враховані під час його виходу на пенсію. При цьому Відповідачу було надано офіційну довідку Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№65)», де він проходив службу, за № 6/1855 від 18.07.2017 року про додаткові види грошового забезпечення за 24 календарні місяці служби, що передували виникненню права на призначення пенсії, на які було нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до вказаної довідки йому не включили до розрахунку пенсії за вислугу років матеріальну допомогу на оздоровлення в загальній сумі 18 404,54 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в загальній сумі 27 165,20 грн., одноразові премії в сумі 3 065 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в загальній сумі 13 773,32 грн., а всього виплат на загальну суму 62 408,06 грн., на яку дійсно було нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таке посилання випливає з довідки про додаткові види грошового забезпечення для розрахунку пенсії, що видана ОСОБА_2 установою «Надержинщинська виправна колонія» за останні 24 місяці підряд перед звільненням зі служби за № 6\2299 від 22.04.2014 року; з його Грошового атестату № 2 від 22.04.2014 року та з Повідомлення про призначення пенсії ОСОБА_2 від Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області за № 2291\03-24\1 від 24.04.2014 року, де вказані всі види грошового забезпечення, з яких нараховувалась та призначалась пенсія у 2014 році і дані про врахування при цьому матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку та одноразової премії, в зазначених документах не наведені.
Таким чином, очевидним є факт, що при обчисленні пенсії йому за останні 24 місяці підряд перед звільненням зі служби на пенсію за вислугою років не було враховано 2 600,34 грн., що є середнім розміром його прибутків за період з 01.05.2012 року по 30.04.2014 року, які підлягали облікуванню при призначенні пенсії, згідно вимог ст.. 43 Закону 2262.
01 серпня 2017 року відповідач своїм листом за вих. № 321/А-03, відмовив йому у перерахунку пенсії з посиланнями, що відповідно до ст. 43 Закону України № 2262 та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям строкової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» (Постанова № 393) пенсії обчислюються з грошового забезпечення, з якого сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням визначених видів, оскільки грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні та одноразові премії не віднесені до щомісячних додаткових видів забезпечення, визначених додатком № 25 до Постанови КМУ від 07.11.2007р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців,осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова № 1294), а тому не можуть бути враховані у склад грошового забезпечення для обчислення пенсії.
Також відповідач вказав, що питання визначення грошового забезпечення належить до компетенції уповноважених структурних підрозділів, в яких особа проходила службу, які несуть відповідальність за правильність та достовірність його встановлення і довідка про додаткові види грошового забезпечення від 22.04.2014 року № 1299, видана «Надержинщиською виправною колонією» та використана при призначенні пенсії відповідає вимогам чинного законодавства, а довідка за № 6/1855 від 18.07.2017 року, яка також видана «Надержинщиською виправною колонією», згідно логіки відповідача, таким вимогам не відповідає, що є додатковою підставою у відмові у перерахунку пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, з яких була сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З наведеного очевидним є, що відповідач вірно розуміє положення ст. 43 Закону-2262, посилаючись на необхідність врахування при призначенні пенсії військовослужбовцю всіх сум грошового забезпечення, але на власний розсуд вважає, що до видів грошового забезпечення за таких умов повинні відноситись лише ті, які мають постійних характер і довідка про такі види грошового забезпечення повинна відповідати вимогам діючого законодавства.
Маючи всі підстави вважати таку позицію відповідача помилковою, він 02.11.2017 року повторно звернувся до нього із заявою уже на бланку встановленого зразку, наданому йому відповідачем, про перерахунок пенсії з урахуванням при обчисленні пенсії всіх складових його грошового забезпечення з яких було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме : матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку та одноразової премії, надавши всі необхідні додатками до вказаної заяви.
07.11.2017 року відповідач вдруге, у спосіб не визначений законодавством, надав йому відповідь листом за вих. № 6159\03-24\1, в якому вдруге повідомив про відмову у перерахунку пенсії з посиланнями на відсутність таких підстав, вдаючись при цьому до коментарів вимог ст. 51, 63 Закону-2262 на власний розсуд, зазначаючи, що перерахунок пенсії відповідно до внесених змін до Постанови КМУ № 393 для військовослужбовців допускається при введенні для них нових щомісячних видів грошового забезпечення та премій у розмірах, встановлених законодавством, або у випадку уточнення уповноваженим органом складових грошового забезпечення та відповідно до довідки, видача якої віднесена до компетенції уповноваженого органу.
Також відповідач в цьому листі вдруге зазначає, що рішення про перерахунок пенсії або відмову у перерахунку пенсії органом Пенсійного фонду приймається у разі надходження до Головного управління пенсійного фонду від уповноваженого органу оригіналів документів про грошове забезпечення (довідки) для перерахунку пенсії, але при цьому умисно не зазначає з яких підстав надана йому в оригіналі наведена довідка від уповноваженого органу, яким є самостійна юридична особа - ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)», де він проходив службу, про всі види його грошового забезпечення з яких було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не відповідає висунутим вимогам.
Виходячи з наведеного, він втретє звернувся 17.11.2017 року до відповідача з заявою про необхідність здійснити перерахунок пенсії чи надати рішення про таку відмову з посиланнями на положення ст. 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-Х 11 (Закон-1788).
Відповідач на протязі тривалого часу не надав ніякої відповіді на третю заяву, а тому 05.12.2017 року він вимушений був звернутись до суду за захистом своїх прав і свобод, оскільки вважає, що відповідач, відмовляючи йому у перерахунку пенсії, як особі, на яку поширюється дія Закону-2262, порушив вимоги чинного законодавства, що регулює порядок призначення та виплати пенсій з урахуванням всіх видів грошового забезпечення за 24 календарні місяці служби, що передували виникненню права на призначення пенсії, а саме: з 01.05.2012 по 15.04.2014 роки, на які було нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З наведеного очевидним є факт надуманості відмови відповідача про перерахунок пенсії на звернення позивача, викладеної у листах за вих. № 321/А-03 від 01.08. 2017 року та за вих. № 321/А-03 від 07.11. 2017 року з посиланнями про відсутність законних підстав здійснити заявнику перерахунок пенсії з мотивів, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсація за невикористану відпустку та одноразові премії, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не можуть враховуватись при визначені розміру пенсії за вислугу років та з мотивів, що надана позивачем довідка не відповідає встановленому зразку і надана не повноважним органом. Відмова відповідача у порахунку пенсії викладена не у виді рішення, як того вимагає ст. 81 Закону-1788, а у виді наведених листів, свідчить про умисне ігнорування відповідачем вимог діючого законодавства з метою ухилення від виконання дій по усуненню порушених прав і свобод позивача, оскільки відповідно до ст. 10 Закону-1788, пенсійне забезпечення і оформлення документів для їх виплати здійснюється відповідними органами Пенсійного фонду України і заява про призначення пенсії працюючим особам подається за місцем роботи, а непрацюючим - до органів за місцем проживання заявника.
Після подачі такої заяви документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядаються органом, що призначає пенсії не пізніше 10 днів з дня їх надходження і про це повідомляється зацікавлена особа.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення (ст. 81 3акону 1788).
Системний аналіз зазначених вимог діючого законодавства дає право позивачу дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначеної пенсії, може бути лише відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи в обгрунтування таких вимог. При цьому Закон не визначає конкретної її форми та змісту чи розміру, а лише констатує необхідність факту подання такої заяви за місцем проживання особи до відповідного пенсійного органу з зазначенням вимоги про перерахунок пенсії та долученням до неї необхідних документів на підтвердження таких вимог.
Ці приписи закону позивачем ОСОБА_2 при зверненні до пенсійного фонду з заявою про перерахунок пенсії були дотримані, а тому відмова у проведенні перерахунку пенсії без прийняття відповідного рішення, що викладена Відповідачем у наведених листах є порушенням як Закону України «Про пенсійне забезпечення», так і Конституції України (ст.19), а також свідчить про зловживанням своїм правом суб'єкта владних повноважень з боку відповідача, що прямо заборонено ст. 17 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», а тому таке зловживання своїми правами Відповідача дає всі підстави визнати його відмову у вигляді листів, достатньою підставою для визнання цих листів рішенням про відмову в проведенні перерахунку пенсії, оскільки зміст цих листів в повній мірі відповідає суті його дій, які повинні ним бути вчинені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та є підставою звернення до суду за захистом порушених прав і свобод.
Відмовляючи заявнику у перерахунку пенсії відповідач також не навів належних доказів, які б свідчили про невідповідність вимогам діючих законів чи підзаконних нормативно-правових актів наданої ним особисто Довідки за № 6/1855 від 18.07.2017 року з Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№65)», де позивач проходив службу, про додаткові види грошового забезпечення за 24 календарні місяці служби, що передували виникненню права на призначення пенсії чи підтверджували факт безпідставності видачі цієї довідки, а тому такі посилання відповідача базуються на його власних припущеннях і не можуть братись до уваги, оскільки вказана довідка містить всі реквізити органу, який її видав, підписи керівників та печатку.
З наведеного факт сплати страхових внесків з додаткових видів грошового забезпечення за 24 календарні місяці служби, що передували виникненню права на призначення йому пенсії є доведеним, а тому і з цих мотивів відсутні підстави у відмові заявнику у перерахунку призначеної пенсії згідно положень ст. 43 Закону-2262.
Із заявою про проведення перерахунку пенсії він звернувся 19 липня 2017 року, тобто набув право на перерахунок пенсії (із врахуванням довідки від 18.07.2017 №6/1855) з 01.08.2017 р. Оскільки, про факт порушення прав на справедливе нарахування та виплату пенсії відповідно до вимог діючого законодавства та підзаконних нормативно-правових актів позивач особисто дізнався лише на початку липня 2017 року і відразу, а саме 19.07.2017 року звернувся до відповідача, то і перебіг строку звернення до суду повинен обчислюватись з вказаної дати.
Прохав: 1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Полтавській області щодо відмови ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) в перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, на які було нараховано та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням за період з 01.05. 2012 по 30.04.2014 роки. 2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) починаючи з 01 серпня 2017 року, врахувавши в розрахунок, з якого призначається пенсія, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористану відпустку та одноразові премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням у період з 01.05.2012 по 30.04.2014 роки, згідно довідки Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№65)» від 18.07.2017 № 6/1855.
В судове засідання сторони не з'явилися, надавши заяви про розгляд справи у їх відсутності, де представник позивача - адвокат Козленко О.М. ( а. с. 31-33 ) позовну заяву підтримав з викладених в ній підстав ( а. с. 51), попередньо надавши відповідь на відзив ( а. с. 48-50 ), а представник відповідача - ОСОБА_4 ( а. с. 53 ) позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов ( а. с. 43-44 ), в якому вказав, що підстав для перерахунку пенсії позивачеві у відповідача немає, у звязку з чим йому було правомірно відмовлено в проведенні перерахунку пенсії.
Суд, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах адміністративної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавської області та отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», має пенсійне посвідчення, видане 29.04.2014 року та є інвалідом 2 групи з 07.07.2015 року ( а. с. 16 - 18 ).
Згідно повідомлення про призначення пенсії від 24.04.2014 року № 2291/03-24/1 при обчисленні пенсії ОСОБА_2 враховано грошове забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 40%, середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці, у тому числі: робота з таємними виробами, носями, документами, надбавка за особливо важливі завдання, надбавка за оперативно-розшукову діяльність, премія ( а. с. 20 ). Додаткові види грошового забезпечення, про які йдеться в позовній заяві при призначенні пенсії не враховані.
Щомісячна додаткова грошова винагорода, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, з огляду на таке.
Положеннями ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.92р. (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу; надалі Закон № 2262-XII) визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ч. 3 цієї ж статті Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
П. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992р. № 393 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91р. № 2011-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу; надалі Закон № 2011-ХІІ). Вказаний Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007р. № 1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (п. 3 цієї постанови).
Згідно схеми додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294), до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (ч. 1 ст. 10-1 цього Закону).
Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією.
Відповідно до п.п. 3 п. 5 постанови № 1294, п.п. 30.4 п. 30 розділу ХХХ Інструкції розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку.
Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія. Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 20.10.2015 р. (справа № 21-2942а15) та від 10.03.2015 року (справа №21-70а15).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права, як визначено його зміст у Рішенні Конституційного суду України у справі №1-33/2004 від 02.11.2004р., - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Сірик проти України» від 31.03.2011 р., «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України» від 05.05.2011 р. зазначав, що норма не може вважатися законом до того часу, поки її не буде сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати громадянинові можливість регулювати свою поведінку: він має бути здатен за потреби, за відповідної консультації, передбачати наслідки, які може потягнути за собою його дія, тією мірою, що є розумною за відповідних обставин.
Вказана правова позиція Верховного Суду України також не йде в розріз і з рішенням Конституційного суду України від 13.05.2015 року у справі № 1-9/2015 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки вказане рішення Конституційного Суду стосується порядку перерахунку пенсій в зв'язку з встановленням КМУ нової щомісячної додаткової грошової винагороди, а не видів грошового забезпечення, з яких має бути визначений розмір пенсії.
Загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (соціальне страхування) в Україні визнається система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України. Об'єктом соціального страхування - є страховий ризик та страховий випадок, із настанням яких у застрахованих осіб (членів їх сімей, інших осіб) виникає право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону залежно від видів соціального страхування (п. 3,6 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно якої, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Таким чином, враховуючи, що позивач в 2012 та 2014 роках отримував матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та одноразові премії, на які нараховувався та сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що не спростовано відповідачем, указані матеріальні допомоги підлягають врахуванню при обчисленні його пенсії з 01.08.2017 року.
Судом встановлено, що протягом 24 місяців перед звільненням позивач отримував матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, а також одноразову премію, на які нараховувався та сплачувався єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідками № 6/1299 від 22.04.2014 року та № 6/1855 від 18.07.2017 року ( а. с. 21-22 ).
Таким чином, судом встановлено, що позивач отримував одноразові додаткові види грошового забезпечення, які відповідно до частини другої ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців та повинні були враховані при визначенні розміру грошового забезпечення для призначення пенсії позивачу, за умови сплати з них страхових внесків.
ОСОБА_2 письмово звертався до відповідача щодо перерахунку пенсії 19.07.2017 року, 02.11.2017 року та 17.11.2017 року ( а. с. 23, 26-27, 30 ), на що отримував листи щодо відмови у перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, одноразових грошових допомог та компенсації за невикористану відпустку ( а. с. 24-25, 28-29 ).
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час в наданих суду запереченнях представник відповідача не навів достатні доводи в обґрунтування правомірності дій відповідача.
Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи. Таким чином, суд вважає, що відповідач не надав доказів правомірності відмови в здійсненні перерахунку пенсії позивачу ОСОБА_2
Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких законних підстав для відмови у позові, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що вимоги позову є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Враховуючи, що позивач є інвалідом 2 групи, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь Держави суму судового збору в розмірі 1409,60 гривень.
На підставі викладеного, ст.19 Конституції України, ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», керуючись ст.ст.5, 77, 947, 139, 205, 241-246, ст. 293, 295 КАС України, -
Позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Полтавській області щодо відмови ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) в перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, на які було нараховано та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням за період з 01.05. 2012 року по 30.04.2014 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), починаючи з 01 серпня 2017 року, врахувавши в розрахунок, з якого призначається пенсія, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористану відпустку та одноразові премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням у період з 01.05.2012 по 30.04.2014 роки, згідно довідки Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№65)» від 18.07.2017року № 6/1855.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь Держави судовий збір в сумі 1409,60 гривень (одна тисяча чотириста дев'ять грн 60 коп. ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.
Суддя: О. О. Гальченко