про залишення позовної заяви без руху
23 лютого 2018 р. м. ХерсонСправа № 821/350/18
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Херсона про звільнення майна з-під арешту та скасування заборони на відчуження майна,
встановив:
22.02.2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1І.) звернулася до суду з позовом до Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Херсона (надалі - відповідач, Суворовський ВДВС м. Херсона), у якому просить звільнити з-під арешту та скасувати заборону на відчуження усього належного їй майна, та з ? частини житлового будинку № 68, який розташований у м. Херсоні, вул. Громадянська, 68, що накладені на підставі постанови АА226334 державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона від 24.04.2007 року.
Одночасно з позовною заявою позивачем надано заяву про звільнення її від сплати судового збору.
Надаючи правову оцінку вказаній заяві на предмет її узгодженості нормам матеріального права, суд вказує про наступне.
Правовідносини з приводу справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору унормовані КАС України та Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 8 вказаного Закону, які кореспондуються з приписами ч.1 ст. 133 КАС України, встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру, належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.
Таким чином, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, проте єдиною підставою для реалізації судом вказаного права є майновий стан сторони.
Крім того, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення та навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Натомість, суддя вказує, що заява позивача про звільнення від сплати судового збору ґрунтується на важкому фінансовому становищі позивача та відсутності можливості оплатити судовий збір, проте, жодних доказів на підтвердження зазначених обставин до позовної заяви не надано.
Отже, на думку судді, наведені у зазначеній заяві доводи не підтверджені належними доказами, а тому, як наслідок не дають підстав для висновку про необхідність звільнення позивача від сплати судового збору.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що заява про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
При цьому, позивач не позбавлений права звернутися до суду повторно з таким клопотанням з доданням належних та допустимих доказів.
Крім того, відповідно до ст. 171 КАС України, в редакції Закону України №2147-VIII, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з адміністративним позовом та доданими до нього документами, суддею встановлено наступне.
Частиною 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Враховуючи, що позивачу відмовлено у задоволені заяви про звільнення від сплати судового збору, тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу щодо сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 1762 гривень.
Ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з прохальної частини позову, позивач просить звільнити з-під арешту та скасувати заборону на відчуження усього належного їй майна.
З огляду на викладене, позивач повинна сплатити судовий збір у сумі 704,80 грн. та надати суду документ про його сплату.
Статтею 160 КАС України визначено вимоги до позовної заяви, у тому числі: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код для юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу) (п.2 ч. 5 цієї статті).
Проте, у змісті позову не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, за його наявності, або номер і серія паспорта позивача.
Частиною 1 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Письмовими доказами є документ (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення ( частини 2, 4, 5 ст. 94 КАС України).
Позивачем, в порушення вказаних вимог, до позовної заяви долучено копії документів, які не засвідчені в установленому порядку.
Частиною 4 ст. 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З мотивувальної частини позовної заяви вбачається, що 12.02.2018 року позивач зверталась до Суворовського ВДВС Херсонського МУЮ з метою отримання відомостей щодо арешту її майна та отримала відповідь відповідача на її звернення.
Проте, позивачем до позовної заяви не додано доказів такого звернення та відповіді на нього, як докази обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги.
Крім того, суддя зазначає, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця унормовано ст. 287 КАС України.
Частиною 1 цієї статті передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При цьому, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (частина 2 ст. 287 КАС України).
З мотивувальної частини позовної заяви вбачається, що позивач дізналася про порушення її прав у лютому 2018 року, що підтверджується витягом з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Проте, суд зазначає, що з долученої до позовної заяви світлокопії вказаного витягу неможливо встановити дату його створення, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду відповідно до частини 2 ст. 287 КАС України.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на зазначене, суд встановив, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовна заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме:
- надати документ про сплату судового збору у розмірі 704,80 грн.;
- привести позовну заяву у відповідність до вимог чинного законодавства: зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача, за його наявності, або номер і серію паспорта позивача;
- надати належним чином засвідчені копії документів, які долучено до позовної заяви, у кількості відповідно до учасників справи;
- надати всі наявні у позивача докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема: копію листа (звернення) до Суворовського ВДВС Херсонського МУЮ від 12.02.2018 року, копію листа (відповіді) Суворовського ВДВС Херсонського МУЮ на звернення позивача.
- надати завірену належним чином копію витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна з зазначенням дати його створення, відповідно до якого позивач дізналася про порушення її прав, або інші докази на підтвердження зазначених обставин.
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням обставин та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України, суд,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 821/350/18 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя Дубровна В.А.