Справа № 752/26435/17 Головуючий у 1 інстанції: Шкірай М.І.
Провадження № 22-ц/796/1894/2018 Доповідач: Шебуєва В.А.
21 лютого 2018 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,
секретар Горбачова І.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року, постановлену в м. Києві, про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення його позову до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-
В грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, а також порушив питання про забезпечення його позову шляхом накладення на майно, що належить ОСОБА_4 на праві власності: АДРЕСА_1; земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 1,5 га, розташовану по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,25 га. розташовану по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву про забезпечення позову. Посилається на порушення норм процесуального права та безпідставність відмови у задоволенні заяви через недоведеність наявності ризику утруднення виконання рішення суду.
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.
Вислухавши пояснення представника ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення його позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано жодного доказу існування високої ймовірності утруднення чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.
З висновком суду колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Позивач ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_4 проценти за користування наданих йому позик за договорами від 10 квітня 2008 року на суму 230 000 доларів США та від 14 червня 2011 року на суму 484 000 доларів США за період з 23 серпня 2016 року по 12 грудня 2017 року в розмірі 8 685 531,29 грн., що складає еквівалент 319 590 доларів США.
До позовної заяви позивач додав копію рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року, яким з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто боргу за договорами позики.
За даними Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_4 на праві власності належитьбудинок АДРЕСА_1, розташований по АДРЕСА_1; земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 1,5 га, розташована по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,25 га. розташовану по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Як вбачається з матеріалів справи, на майно ОСОБА_4 було вже накладено арешт на підставі ухвали Голосіївського районного суд м. Києва від 20 лютого 2013 року в порядку забезпечення позову в рамках розгляду справи за позовом ОСОБА_3 про боргу за договорами позики (а. .с 39).
Проте вжиті судом в рамках вказаної справи заходи забезпечення мають тимчасовий характер.
Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Оскільки ОСОБА_3 заявлений майновий позов та зважаючи на ціну позову, колегія суддів вважає, обґрунтованим припущення позивача, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Враховуючи викладене, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року скасувати.
Задовольнити заяву ОСОБА_3 про забезпечення його позову до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Накласти арешт на майно, що належить відповідачу ОСОБА_4, а саме:
на АДРЕСА_1;
земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 1,5 га, розташовану по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;
земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,25 га. розташовану по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Стягувач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.
Боржник: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три роки - до 21 лютого 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Повне судове рішення складено 22 лютого 2018 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Оніщук М.І.
Українець Л.Д.