Апеляційний суд міста Києва
МСП - 03680, м. Київ - 680, площа Солом'янська, 2-а
Справа №22- 2654 Головуючий у 1-й інстанції Калініченко О.Б.
Доповідач Волошина В.М.
28 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Андрієнко А.М.
при секретарі Вендоліної А.М.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 08 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Головне управління земельних ресурсів м.Києва, про усунення порушення права користування земельною ділянкою.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Встановила:
Позивачка у серпні 2009 р. звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні належної їй земельної ділянки АДРЕСА_1 а саме не чинити їй перепони у відновленні бетонної армованої підпірної стінки довжиною 8,0 м між садибами АДРЕСА_1 а також не чинити дій, пов'язаних із псуванням чи руйнацією зазначеної підпірної стінки. Крім того, просила стягнути з відповідача всі витрати, пов'язані зі зведенням зазначеної підпірної стінки та судові витрати.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що їй на підставі договору дарування від 04.07.1996 р. належить на праві власності Ѕ частина житлового АДРЕСА_1 та підставі рішення Залізничного районного суду м. Києва від 04.12.1995 р. на праві користування належить Ѕ частина присадибної земельної ділянки площею 246,7 кв.м на якій розташований гараж під літерою «Б». Зазначала, що спірна земельна ділянка 246,7 кв. м межує з ділянкою відповідача, які розташовані на різному рівні висот, а тому між ними уже багато десятиліть існує бетонна армована підпірна стінка. Але в травні 2009 р. відповідач без її згоди самовільно демонтував з боку своєї ділянки цю підпірну стінку та зробив підкоп під її гараж, внаслідок чого грунт з її земельної ділянки разом з гаражем став зсуватися на ділянку відповідача, в гаражі на підлозі з'явилися тріщини, прохід з боку земельної ділянки позивачки між гаражем та парканом в розмірі 0,42 м взагалі зник, що і стало підставою її звернення до суду за захистом порушеного права.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08.04. 2011 р. позов задоволено.
Зобов'язано відповідача не чинити позивачці перешкод у користуванні належної їй земельної ділянки АДРЕСА_1 а саме : не чинити перешкоді у відновленні бетонної армованої підпірної стінки довжиною 8,0 м між садибами АДРЕСА_1 а також не чинити дій, пов'язаних із псуванням чи руйнацією зазначеної підпірної стінки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 809,00 грн. та 806, 40 грн. витрат, пов'язаних з відновленням бетонної армованої підпірної стінки довжиною 8 м., розташованої на межі земельних ділянок АДРЕСА_1
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору у розмірі 56, 15 грн., витрати з ІТЗ у розмірі 252,00 грн., витрати, пов'язані із складанням висновку судової будівельно-технічної експертизи № 11628/11629 від 26.05.2010 року в розмірі 3 556, 32 грн., висновку судової будівельно-технічної експертизи №9362/10-15 від 02.03.2011 року в розмірі 2 577,60 грн., технічного звіту по геодезичному зніманню земельної ділянки АДРЕСА_1 від 09.04.2010 року в розмірі 500,00 грн., а разом в розмірі 6 942, 07 грн.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, якою просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 повністю, у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, не доведеністю обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що він змушений був знести побудовану своїми власними силами, на своїй власній земельній ділянці підпірну стінку, так як у звя'зку з порушенням будівельних норм позивачем, який, збудував в безпосередній близькості від підпірної стінки гараж, що призвело до багаторічного підмиву стіни дощовими водами з даху гаража, що призвело до руйнування майна ОСОБА_1, а саме підпірної стінки і з метою забезпечення своєї безпеки ОСОБА_1 зніс фактично зруйновану стіну, та поставив на своїй земельній ділянці бетонний монолітний паркан, не порушуючи межі позивача.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Відповідач та його представник в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про що надійшли від них
Письмові розписки, причину неявки суду не повідомили, тому колегія суддів у відповідності до вимог ст. 305 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Відповідно до ст.96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Згідно з ч.1-2 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
В силу ст.ст. 95, 152 ЗК України, що діють на час вирішення спору, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у встановленому законом порядку шляхом вимагання усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння або користування земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків. Зокрема, це може бути відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, та інші передбачені законом способи.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з їх доведеності. З такими висновками суду слід погодитися, оскільки суд дійшов їх з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та вищезазначених норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 належить Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 04.07.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори за №1-1855, та Ѕ частина присадибної земельної ділянки площею 246,67 кв.м на підставі рішення Залізничного районного суду м.Києва від 04.12.1995 року, яким було поділено присадибну земельну ділянку.
Згідно з Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 215 від
05.02.1998 року позивачці було передано у власність 0,025 га землі для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель по вул. Сумській 12 в м.Києві. Державний акт на право власності на присадибну земельну ділянку позивачка не отримувала.
Згідно з договором на право забудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 17.04.1954 року, укладеного між Житловим управлінням Кагановичської районної Ради депутатів трудящих м.Києва та ОСОБА_1, ОСОБА_6., забудовники отримали право збудувати одноповерховий житловий будинок на земельній ділянці площею 502 кв.м.
Спадкоємицею майна ОСОБА_7., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 стала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.10.1989 року, виданого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори за р. №7-2370.
Згідно з Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 215 від
05.02.1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було передано у спільну власність 0,1 га землі
для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель по вул. Сумській 10 в м.Києві.
02.12.1999 року на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було видано Державний акт про право власності на землю, про що у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю зроблено запис № 72-2-00323.
З даних чергового кадастрового плану від 05.06.2009 року вбачається, що присадибні земельні ділянки позивачки за АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, та відповідача за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2, є суміжними.
Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи представників відповідача про те, що на межі земельних ділянок АДРЕСА_1 була встановлено не бетонна армована підпірна стінка, а звичайний паркан, оскільки це спростовується наявними в справі письмовими доказами.
Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.05.2009 року, затвердженої начальником Солом'янського РУГУ МВС України в м.Києві, гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, пояснив, що в 60-х роках він збудував опорну бетонну стінку на межі присадибних ділянок з подвір'ям АДРЕСА_1. Сусіди з АДРЕСА_1 порушенням, на його думку, встановлених норм рівно на межі їхніх присадибних ділянок постановили металевий гараж. 01.05.2009 року він вирішив демонтувати збудовану ним опорну стінку, в якій з'явилися тріщини, із-за чого стічні води потрапляли на його подвір'я. В зв'язку з прийнятим ним рішенням його син ОСОБА_5 демонтував стінку.
Аналогічні відомості містяться і у постанові про відмову в порушення кримінальної справи від 24.05.2009 року, затвердженої начальником Солом'янського РУГУ МВС України в м.Києві. З відповіді Солом'янської районної державної адміністрації № 9888/01 від 26.06.2009 року вбачається, що позивачка зверталася до цієї установи з приводу врегулювання спору з відповідачем щодо демонтованої бетонноїармованої підпірної стінки.
Судом першої інстанції було встановлено, що внаслідок тріщин (зі слів відповідача), що утворилися у армованій бетонній огорожі товщиною понад 10 см., яка свого часу була збудована власниками АДРЕСА_1 і яка розділяє садибу АДРЕСА_1 та в результаті потрапляння стічних вод на подвір'я АДРЕСА_1 відповідач- співвласник АДРЕСА_1 розпочав її руйнування з метою відновлення. Було також встановлено, що відкидаючи грунт від межі, відповідач відкидав його частково і з сусідньої земельної АДРЕСА_1, вважаючи, що та частина відноситься до його приватизованої ділянки. Інформація щодо встановлення гаража на межі двох садиб АДРЕСА_1 та захвату даної ділянки не підтвердилися.
Наявність саме бетонної армованої підпірної стінки, а не паркану підтверджується також і технічною документацією, наявною у матеріалах справи, а саме: актом встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 26.07 1999 року; абрисом земельної ділянки за 1998 рік; рішенням Залізничного районного суду м.Києва від 04.12.1995 року; Висновком удової будівельно-технічної експертизи № 1917 від 12.07.1995 року та актом судового виконавця від 20.06.1996 року; технічним паспортом від 06.03.1997 року на домоволодіння АДРЕСА_1
Відповідно до Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 11628/11629
від 26.05 2010 року при візуальному обстеженні та при вивченні теодолітної зйомки
земельних ділянок на час експертним дослідженням було встановлено, що земельні ділянки розташовані на ландшафтній місцевості, в місці розташування підпірної стіни (відрізок суміжної межі ділянки - 8,07 м.), перепад від відмітки 0,0 до 1,60 м., а далі перепад між відмітками значно більший; підпірна стінка довжиною 8 м. розташована на межі земельних ділянок АДРЕСА_1 але на час дослідження знаходиться в руйнованому стані, її технічний стан характеризується як «непридатний». Вартість відновлення (вартість робіт та матеріалів) бетонної армованої підпірної стінки довжиною 8 м між садибами АДРЕСА_1 на час складання висновку становила 4 809,00 грн.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції прийшов до такого висновку виходячи з доведеності того, що на межі земельних ділянок АДРЕСА_1 знаходиться бетонна армована підпірна стінка довжиною 8м., яка була зруйнована за вказівкою відповідача його сином ОСОБА_5 і на даний момент перебуває у непридатному технічному стані.
З такими висновками суду необхідно погодитися, адже доводи представників відповідача про те, що зведена під час розгляду справи бетонна огорожа довжиною 8 м. з бетонним монолітним цоколем виконує функції підпірної стінки, що свідчить про відсутність предмету спору та порушень прав позивача не є обґрунтованими, оскільки це спростовується письмовими доказами по справі.
Окрім того, відповідно до Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 9362/10-15 від 02.03.2011 року бетонний паркан довжиною 8 м. на суміжній межі земельних ділянок АДРЕСА_1 розташований на схилі, а тому не відповідає вимогам п.1.4, п.1.10, п.4.8 ДБН В.1.1-3.-97 та не забезпечує захист від зсувів або обвалів, що висувається до об'єктів інженерного захисту (бетонної армованої підпірної стінки) та затримання можливого зсувного тиску схилу і інших факторів, які з цим пов'язані. Вартість робіт по демонтажу паркану довжиною 8м., розташованого на межі земельних ділянок АДРЕСА_1 становила 806,40 грн.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи ОСОБА_2 про порушення її прав заслуговують на увагу, а її вимоги щодо усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом зобов'язання не чинити перешкод у приведенні межової підпірної стінки в попередній стан та внаслідок цього відшкодування збитків на це - підлягають задоволенню, оскільки встановлено, що неправомірними діями відповідача, а саме руйнації підпірної стінки, призвели до зміни ділянки позивачки і дійсно створюються перешкоди по здійсненню позивачкою своїх правомочностей щодо цієї ділянки.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм
матеріального і процесуального права які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цього спору.
Оскільки рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що підстав до його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 08 квітня 2011 року залишити без змін
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: