03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/383/2018
21 лютого 2018 року м. Київ
№ 753/16555/13
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів: Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Станішевської Б.В.,
сторони:
Позивач - ОСОБА_2
Відповідач - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3
на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 6 грудня 2017 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, постановлену у складі судді Коренюк А.М. в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про переведення прав та обов'язків покупця, визнання права спільної сумісної власності та поділ майна,
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 6 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову - накладеного арешту, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2012 року, на майно.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість.
Вказував, що суд першої інстанції не взяв до уваги строк накладення арешту, який триває протягом шести років, а також те, що відповідачка ОСОБА_4 померла і виникла необхідність переоформлення спадщини на її синів, що зробити неможливо у зв'язку з наявністю арешту на спадкове майно.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 посилається, що оскаржувана ухвала суду є законною, обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права. Зазначала, що в разі скасування заходів забезпечення позову, відповідач може відчужити спірне майно. Крім того, арешт спадкового майна жодним чином не впливає на оформлення спадщини за спадкоємцями померлої відповідачки.
Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3, його представник ОСОБА_7 та третя особа ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу суду скасувати. Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 заперечували проти доводів апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання сторони не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши думку учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, у листопаді 20111 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про переведення прав та обов'язків покупця, визнання права спільної сумісної власності та поділ майна.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2012 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, шляхом знаття арешту з майна, посилаючись на неможливість вступу в спадщину після смерті його матері - ОСОБА_4
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції посилався на відсутність правових підстав, передбачених ч.ч. 6,7 ст. 154 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла до 15 грудня 2017 року).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 154 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла до 15 грудня 2017 року), заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, що розглядає справу. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Оскільки розгляд справи по суті не закінчено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла до 15 грудня 2017 року), позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено конкретно визначений строк в межах якого забезпечується позов, то доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла відповідачка ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина, в тому числі на спірне майно.
Спадкоємці, які бажають прийняти спадщину, мають право подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини або відмовитись від прийняття спадщини у строк, тривалістю шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 1,3 ст. 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Отже, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2012 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спадкове майно, не є перешкодою для прийняття спадщини та не позбавляє спадкоємців права на спадщину після померлої ОСОБА_4
Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо неможливості переоформити спадщину не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки на сьогодні майно, яке входить до складу спадщини, є предметом спору і спір не вирішено судом.
Крім того, у разі встановлення кола спадкоємців, після померлої відповідачки ОСОБА_4, судом вирішується питання про притягнення до участі в справі в якості співвідповідачів, її правонаступників.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при постановленні ухвали судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, доводи позивача, які викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставною для скасування постановленої ухвали, а тому апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м Києва від 6 грудня 2017 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 6 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І.Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М.Стрижеус