20 лютого 2018 року місто Київ.
Унікальний № 753/598/17
Апеляційне провадження № 22-ц/796/2121/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Желепи О.В., суддів Іванченка М.М., Рубан С.М., секретар судового засідання Задерей І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року, судді Трусової Т.О., постановленої в приміщенні суду в місті Києві (інформація про час постановлення ухвали та дати складання повного тексту ухвали відсутня) про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням шляхом виселення, -
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У зв'язку із зазначеним, справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулось з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, шляхом виселення.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року позовну заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, шляхом виселення залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою суду, представник Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В скарзі посилався на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначив, що відповідно до норм ст. 121 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) суд першої інстанції мав би винести ухвалу від 30.11.2017 року, якою зобов'язати позивача у строк, що не перевищує п'яти днів доплатити судовий збір. Проте в порушення вимог вказаної статті, журналом судового засідання від 30.11.2017 року по даній справі, зафіксовано, що суд радячись на місці ухвалив: прийняти заяву про уточнення позовних вимог, зобов'язує представника позивача сплатити судовий збір та надати 2 копії заяви про уточнення позовних вимог для вручення відповідачам. Тобто, в судовому засідання 30.11.2017 року, судом першої інстанції не було визначено чіткої суми судового збору та строк для усунення недоліків.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 не погодився з викладеними в апеляційній скарзі висновками та твердженнями, оскільки вони на його думку не відповідають дійсним обставинам прийняття оскаржуваної ухвали та вводять суд апеляційної інстанції в оману. Зазначив, що суд зобов'язав позивача надати копії заяви про уточнення позовних вимог та доплатити судовий збір в розмірі 1600 грн. 00 коп., а не в розмірі 222 грн., як це зазначено позивачем в апеляційній скарзі, тобто за окрему вимогу немайнового характеру. Разом з тим, позивач не виконав вимоги суду, а тому суд прийшов до вірного висновку про необхідність застосування п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та залишення позовної заяви без розгляду.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав.
Представник відповідача доводи скарги заперечувала.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Статтею 119 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання заяви про уточнення позовних вимог) визначалася форма і зміст позовної заяви.
Частиною 5 ст. 119 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання заяви про уточнення позовних вимог) було передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 120 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання заяви про уточнення позовних вимог) позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що в грудні 2016 року ГУ ДСНС України у м. Києві звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням. При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 1378 грн.
30.11.2017 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, заявивши вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування вищевказаним житловим приміщенням, шляхом виселення.
Ухвалою від цієї ж дати, постановленою протокольно, суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог розцінивши її як заяву про зміну предмету позову, та зобов'язав позивача до наступного засідання, тобто до 26.12.2017 року надати дві копії заяви про уточнення позовних вимог для вручення їх відповідачам та доплатити судовий збір.
Для перевірки доводів апеляційної скарги та доводів наведених у відзиві на апеляційній ну скаргу, апеляційний ний суд ознайомлювався з технічним записом судових засідань, однак технічний запис судового засідання від 30.11.2017 року на СД-дисках відсутній.
Прослухавши звукозапис судового засідання,наданий апеляційному суду представником відповідача, апеляційний суд встановив, що в судовому засідання суддя зазначила про необхідність сплатити судовий збір за одну немайнову вимоги в розмірі 1600 грн., так як позивач уточнивши вимоги просив , окрім визнання відповідачів такими, що втратили право на житло, виселити їх зі спірного приміщення.
Разом з тим, в ухвалі про залишення позову без розгляду , суд зазначав про необхідність доплатити 222 грн., з урахуванням суми, що була сплачена при подачі первинної заяви. (а.с. 188-189 том 4).
В судове засідання 26.12.2017 року представник позивача не з'явився, подавши письмову заяву про перенесення судового засідання на іншу дату, через не можливість направити до суду представника.
Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що станом на 26.12.2017 року недоліків заяви не усунуто і доказів сплати судового збору суду не надано.
Апеляційний суд вважає, що такий висновок суду є передчасним та не відповідає нормам процесуального права та обставинам справи виходячи з наступного:
Частиною 2 ст. 31 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання заяви про уточнення позовних вимог) визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання заяви про уточнення позовних вимог) передбачалося, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент постановлення ухвали) суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Перевіряючи матеріали справи, апеляційним судом встановлено, що окремого процесуального документу (ухвали) про залишення без руху заяви про уточнення позовних вимог, яка була розцінена судом як заява про зміну предмету позову, суд не постановляв.
З журналу судового засідання слідує, що суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог, зобов'язав позивача сплатити судовий збір та надати дві копії заяви про уточнення позовних вимог для вручення їх відповідачам (а.с. 189 т. 4). Разом з тим, з журналу не вбачається, в який строк суд зобов'язав позивача усунути вказані недоліки та в якій сумі сплатити судовий збір.
Не зважаючи на те, що з прослуханого звукозапису апеляційний суд встановив, що строк надавався для усунення недоліків до наступного судового засідання, сума яка була озвучена в судовому засіданні не співпадає з сумою вказаною в ухвалі суду про залишення позову без розгляду.
Тобто, апеляційним судом встановлено, що до відома позивача не було доведено в чіткій однозначній формі, які недоліки та на підставі яких вимог закону, останній зобов'язаний усунути до наступного судового засідання.
Крім того, суд залишав без руху тільки заяву, подану в судовому засіданні 30.11.2017 року, а без розгляду залишив всі позовні вимоги позивача, завершивши розгляд справи, яка перебувала в провадженні суду рік за позовною заявою, яка була оплачена судовим збором, позбавивши позивача права на справедливий суд.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що передбачені законом підстави, для залишення позовних вимог позивача заявлених в грудні 2016 року без розгляду, у суду були відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Апеляційний суд виходить з того, що в даному випадку мали місце порушення судом процесуальних норм, зокрема щодо не доведення до відома позивача конкретної суми судового збору з посиланням на норми закону, яка підлягає сплаті (доплаті).
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин, ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Розподіл судових витрат колегією суддів не здійснюється, оскільки судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу має бути здійснений судом першої інстанції при ухвалені рішення по суті позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382-384 Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року, про залишення позовної заяви без розгляду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 22 лютого 2018 року.
Головуючий Желепа О.В.
Судді Іванченко М.М.
РубанС.М