(в порядку ч. 3 ст. 35 ЦПК України)
"21" лютого 2018 р.м. Чернігів
судді апеляційного суду Чернігівської області
Бобрової І.О.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім'єю без шлюбу залишена без задоволення, а рішення суду залишено без змін.
Відповідно до ст. 381 ЦПК України мною підписана постанова від 21.02.2018, проте я не згодна ані з рішенням суду першої інстанції, ані з постановою апеляційного суду, тому на підставі ч.3 ст. 35 ЦПК України вношу з цього приводу окрему думку.
Обставини справи.
У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім'єю без шлюбу та визнання договору купівлі-продажу недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з квітня 2000 року проживав з ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю, перебуваючи з останньою у фактичних шлюбних відносинах. З 14.11.2002 вони разом проживали в квартирі АДРЕСА_1, яку вони придбали за спільні кошти, оформивши її на ОСОБА_4
Перед смертю ОСОБА_4 сильно хворіла, потребувала сторонньої допомоги, оскільки ОСОБА_3 її доглядати не міг внаслідок свого похилого віку та стану здоров'я, а дітей та близьких родичів у ОСОБА_4 не було, остання користувалася послугами соціального працівника.
Після смерті ОСОБА_4 позивач дізнався, що 01.11.2016 остання нібито уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_4 не могла власноруч підписати вказаний договір, оскільки б це суперечило її волі та здоровому глузду. Вона знаходилась в тяжкому хворобливому стані. Зазначає, що договір купівлі-продажу квартири було укладено за півтора місяці до смерті ОСОБА_4, що викликає обґрунтований сумнів щодо законності дій ОСОБА_2 на підставі чого згідно із заявою від 27.12.2016 Чернігівським відділом поліції ГУНП в Чернігівській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, в якому ОСОБА_3 визнаний потерпілим.
Позивач вказує, що при визнанні договору купівлі-продажу недійсним, ОСОБА_2 втратить право власності на вказану квартиру, яка буде включена до складу спадщини, що відкрилася у зв'язку зі смертю ОСОБА_4, на яку претендує позивач. Тому в позові ОСОБА_3 просив встановити факт проживання ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу з квітня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 01.11.2016 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2
17.10.2017 ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова, на підставі заяви ОСОБА_3, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу залишено без розгляду.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.12.2017 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім'єю без перебування у шлюбі між собою з 01.01.2004 по ІНФОРМАЦІЯ_2. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 320,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю без перебування у шлюбі між собою з 01.01.2004 по ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується матеріалами справи та наданими доказами. Відмовляючи в задоволенні позову в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між собою у період з квітня 2000 року по 31.12.2003, суд, пославшись на ст. 58 Конституції України, зазначив, що факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 1 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу.
Обґрунтування окремої думки.
Цивільна справа судом першої інстанції розглядалася за дії ЦПК України в редакції 2004 року, а судом апеляційної інстанції, з огляду на положення п.9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення», за правилами ЦПК України в редакції 2017 року.
Відповідно до п.5 ч.1ст.256 ЦПК України (2004 р.), суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Особа може встановлювати юридичний факт, якщо він породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Як вказувалося вище, позов про встановлення факту, що має юридичне значення був заявлений разом з позовними вимогами до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним з підстав, що передбачені ст. 203, 215 ЦК України. За умови задоволення останньої вимоги, за позицією позивача, він, встановивши факт, мав би право на отримання спадщини у вигляді нерухомого майна, як спадкоємець четвертої черги.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 01.11.2016 були залишені без розгляду. На час ухвалення рішення судом першої інстанції спірна квартира не увійшла у обсяг спадкового майна і тому не могла бути успадкована позивачем, відповідно, встановлення судом юридичного факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу не потягнуло і не потягне за собою виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав ОСОБА_3
Слід також зазначити, що укладенню договору купівлі-продажу квартири від 01.11.2016 передувало складення ОСОБА_4 заповіту на ім'я ОСОБА_2 від 27.09.2016, за яким заповідач заповіла ОСОБА_2 спірну кватиру. Остання у встановлений законом 6-місячний строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (а.с.37,42 том 1). З огляду на це, навіть за умови визнання в подальшому договору купівлі-продажу квартири від 01.11.2016 недійсним, знов таки не призведе до будь-яких наслідків щодо цього майна для ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_2 завчасно, у встановлений законом спосіб, подбала і про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів намагалася встановити весь обсяг спадкового майна. Позивач пояснив, що окрім квартири є речі домашнього вжитку, що набуті за період спільного життя з ОСОБА_4, які б він волів успадкувати також. На моє запитання яким чином в цьому випадку порушуються права позивача саме відповідачем ОСОБА_2, ґрунтовної відповіді не надійшло.
На мою думку щодо іншого майна, яке позивач бажає успадкувати, останній не вірно визначився з відповідачем, оскільки судом не встановлено порушення прав позивача відповідачем ОСОБА_2 Позивач вказав, що він продовжує проживати у спірній квартирі, користуючись вказаними вище речами домашнього вжитку, що набуті разом з ОСОБА_4
Крім того, не можна не відмітити, що відповідно до листа приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 01.12.2017, заява ОСОБА_3 про прийняття спадщини надійшла після спливу 6-місячного строку на прийняття спадщини, тому заявникові було роз'яснено його право звернення до суду для продовження строку для прийняття спадщини (а.с.221 том 1). Дані про звернення ОСОБА_3 до суду з такою заявою, матеріали справи не містять. З огляду на відсутність такого рішення, позивач в силу закону не може успадкувати будь-що після смерті ОСОБА_4
З огляду на викладені вище докази та обставини, я вважаю, що рішення суду першої інстанції від 13.12.2017 підлягало скасуванню з ухваленням постанови про відмову в позові.
В подальшому, за умови доведення вини ОСОБА_2 (досудове слідство розпочато за ознаками шахрайства за заявою представника ОСОБА_3.) ОСОБА_3 набув би права на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, попередньо або паралельно продовживши строк для прийняття спадщини
СуддяІ.О. Боброва.