Справа № 640/10187/16-к
н/п 1-кп/640/241/18
"21" лютого 2018 р. Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - ОСОБА_6 ,
потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження №12012220490000463 за обвинуваченням:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Полтавської області, Полтавського району, с. Зорівка, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1
в скоєні злочину, передбаченому пунктами 6, 12, ч. 2 ст. 115 КК України, -
встановив:
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження №12012220490000463 за обвинуваченням ОСОБА_10 в скоєні злочину передбаченого п.п.6, 12, ч.2 ст. 115 КК України .
Обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжений ухвалами суду до 19.03.2018р.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Судове провадження не завершено, триває судовий розгляд.
Прокурор просив продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому з підстав наявності ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Потерпілі та представник підтримали клопотання прокурора.
Захисник та обвинувачений проти задоволення клопотання заперечували.
Оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_10 інкримінуємого злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєні злочину, його вік, відсутність законних джерел доходу та стійких соціальних зав'язків, ті обставини, що обвинувачений є раніше не судимим, однак в продовж 2012-2016р. перебував у розшуку по даному кримінальному провадженні, тому суд приходить до висновку про наявність на теперішній час ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема - можливість обвинуваченого переховатися від суду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи сукупність досліджених судом обставин, враховуючи тяжкість покарання за злочин у вчинені якого звинувачується ОСОБА_10 від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, приховування обвинуваченого від органів досудового розслідування, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, суд приходить до висновків про наявність підстав для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою на 60 днів .
Існування на теперішній час ризиків, передбачених п.3, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України -вчинення іншого злочину, незаконний вплив на свідків, прокурором не доведений.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_10 строк тримання під вартою до 60 днів, тобто до 21.04.2018 року.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Враховуючи, що ОСОБА_10 обвинувачуються у скоєні злочину, який спричинив загибель людини, суд на підставі ч.4 ст. 183 КПК України не визначає обвинуваченим розмір застави.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182,183, 331 КПК України, суд, -
ухвалив:
Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 21.04.2018 року.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3